листiв до керiвництва Верховної Ради, її комiсiй, депутатiв та

щоденним прийомам громадян членами Президiї Верховної Ради. Виїзнi

засiдання комiсiй дають можливiсть для спiлкування спецi- алiстiв з

депутатами та керiвниками комiсiй. Листи виборцiв мiстять, як правило,

скарги, прохання допомоги, рiзнi пропозицiї та вiдгуки на роботу

парламенту. На прийом до Верховної Ради вибоцi йдуть здебiльшого з

приводу особистих проблем: житло, порушень прав, скарги на дiї

начальства i т.п.

Вiльного доступу до примiщень Верховної Ради не iснує.

Телефони служб, комiсiй та керiвникiв Верховної Ради не

оприлюднюються. ''Гаряча лiнiя'', яка функцiонувала ранiше, зараз не

дiє.

Суб'єкти законодавчої iнiцiативи. Вiдповiдно до чинної Конституцiї

суб'єктами законодавчої iнiцiативи є народнi депутати України, постiйнi комiсiї

Верховної Ради, Президент, Кабiнет Мiнiстрiв, Генеральний прокурор,

Верховна Рада Автономної Республiки Крим. За весь перiод роботи

Верховної Ради минулого скликання було прийнято понад 300 законiв.

Майже всi законопроекти вносились Кабiнетом Мiнiстрiв. Поодинокi факти

висування проектiв законiв вiд постiйних комiсiй наштовхувались на

спротив з боку керiвництва Верховної Ради, оскiльки цi законопроекти

вносилися як альтернативнi i до їх конкретного розгляду справа не

доходила. Така ситуацiя є пережитком колишньої системи та результатом

тиску урядової бюрократiї, яка знаходилась пiд iдеологiчним впливом

цiєї системи.

За проектом нової Конституцiї,розробленим за часiв Верховної

Ради попереднього скликання, до перерахованих вище суб'єктiв

законодавчої iнiцiативи додається ще один - народ. В цьому разi

законопроект може вноситися вiд iменi лише 300 тисяч громадян, а

проект змiн та доповнень до Конституцiї - вiд iменi не менше 1

мiльйона громадян. Згiдно Конституцiї та її проектiв громадськi

об'єднання та полiтичнi партiї не є суб'єктами законодавчої

iнiцiативи. В реальнiй практицi були випадки, коли якiсь громадськi

органiзацiї готували проект законодавчих актiв, публiкували їх, але

жодного разу цi документи не стали предметом розгляду у парламентi i

дуже рiдко у його комiсiях. Головною причиною цього є вiдсутнiсть у

вiдповiдних законодавчих актах унормування механiзмiв впливу

громадських об'єднань на законотворчий процес. Чинна Конституцiя та

закон про громадськi об'єднання обмежуються лише загальними фразами та

орiєнтацiями. Проте вони настiльки важливi та характернi, що їх варто

повнiстю зацитувати.

1. Полiтичнi партiї, громадськi органiзацiї та рухи через своїх

представникiв, обраних до Рад, та в iнших формах беруть участь

у розробцi та здiйсненнi полiтики, в управлiннi державними та

громадськими справами.

2. Основними напрямками розвитку полiтичної системи є поступове

розгортання демократiї, дедалi ширша участь громадян в

управлiннi справами держави..., пiдвищення активностi

громадських органiзацiй, постiйне врахування громадської думки.

3. Зареєстрованi громадськi об'єднання мають право брати

участь у полiтичнiй дiяльностi, у виробленнi державної

полiтики, у формуваннi органiв влади, мати своїх

представникiв у їх складi, проводити масовi заходи.

Викладенi законодавчi норми свiдчать про великi потенцiйнi

можливостi для розвитку демократiї у законодавчiй сферi. Якщо

коло суб'єктiв законодавчої iнiцiативи, можливо, не потребує

розширення, то уточнення i деталiзацiя механiзмiв залучення до

законодавчого процесу мiнiстерств, вiдомств, громадських

органiзацiй, вчених, юридичних осiб та громадян мали б знайти

своє законодавче втiлення. Такий пiдхiд, напевно, матиме широку

пiдтримку всiх полiтичних сил у парламентi i суспiльствi.

· Висловленi вище мiркування свiдчать про необхiднiсть та

можливiсть удосконалення законодавчої бази для забезпечення

ефективного зворотнього зв'язку мiж Верховною Радою,

депутатами та електоратом. Розглянутi питання можуть мати для

України велике значення, якщо їх вирiшення буде чiтко

орiєнтовано на полiпшення якостi законiв та пiдвищення

авторитету депутатiв i парламенту в цiлому.