має подати свою резолюцiю за цим законопроектом або винести його

на пленарне засiдання Сенату. Голови комiтетiв можуть

вiдмовлятися скликати засiдання своїх комiтетiв, проводити

слухання з конкретного питання, або давати дозвiл на винесення

законопроекту на пленарне засiдання. У такому випадку члени

комiтету абсолютною бiльшiстю голосiв можуть скасувати рiшення

свого голови. Розглядаючи законопроект, члени комiтету або

пiдкомiтету можуть окремо обговорювати, вносити поправки i

голосувати за схвалення його окремих статей або пунктiв.

Процедура таких засiдань, якi називаються редакцiйними,

визначається спецiальними парламентськими нормами. У Конгресi

США бiльшiсть редакцiйних засiдань є вiдкритими. Загалом кажучи,

якщо комiтети отримують законопроект для розгляду перед його

винесенням на пленарне засiдання, це дає їм можливiсть

загальмувати схвалення деяких законопроектiв або взагалi

уникнути його.

Нiмеччина:

Законопроект передається до комiтетiв, якщо цього вимагає хоча б

одна фракцiя; таким чином, вхiдний контроль покладено не на

комiтети, а на парламентськi фракцiї. Кабiнет мiнiстрiв i його

апарат беруть активну участь в процесi розгляду законопроектiв.

Iталiя:

Стаття 72 Конституцiї дозволяє комiтетам схвалювати '

*.-./`.%*b(, однак, враховуючи, що одна десята частина вiд

повного складу палати може вимагати розгляду законопроектiв на

пленарному засiданнi, цей процес переважно стосується менш

важливих законодавчих актiв.

Угорщина:

Як правило, законопроекти передаються щонайменше до двох

вiдповiдних комiтетiв. Комiтети зобов'язанi звiтувати про свої

рiшення з приводу того чи iншого законопроекту на пленарному

засiданнi палати, але не iснує механiзма, за допомогою якого

процес розгляду в комiтетах можна було б обмежити в часi.

Комiтети обговорюють законопроекти, вносять до них поправки i

передають до Конституцiйного та Юридичного комiтетiв, якi

перевiряють текст законопроектiв. Разом iз текстом законопроекту

з поправками комiтети часто подають звiт повного комiтету i звiт

меншостi. Комiтети можуть переглядати i змiнювати законопроекти,

внесенi урядом.

Францiя:

Комiтети можуть обговорювати i змiнювати законопроекти, внесенi

урядом, проте жодна поправка не може бути винесена на пленарне

засiдання Генеральної Асамблеї (парламенту) без затвердження її

Кабiнетом.

Великобританiя:

Бiльшiсть законопроектiв вноситься урядом, хоча окремi члени

Парламенту також мають це право. Комiтети можуть вносити до

законопроектiв свої поправки, якi мають бути затвердженi

вiдповiдним мiнiстром. Комiтети можуть накладати вето на

поправки, але не на сам законопроект. Постiйнi комiтети мають

право законодавчої iнiцiативи i можуть проводити слухання на

власний розсуд; тимчасовi комiтети не мають такого права.

ПИТАННЯ: Для чого законодавчi заклади проводять свої слуханняг Яким

чином вони органiзовуютьсяг

США:

Мета слухань: Слухання - це засiдання комiтету, пiд час якого

вiн заслуховує запрошених членiв уряду, експертiв з певної

галузi або представникiв зацiкавлених aca/iльних кiл. Запрошенi

учасники слухань зачитують свої виступи i вiдповiдають на

запитання членiв комiтету. Слухання можуть бути присвяченi

одному чи цiлiй низцi законопроектiв, певнiй

суспiльно-полiтичнiй проблемi або розгляду дiяльностi

конкретного урядового пiдроздiлу. Слухання дають громадськостi

можливiсть вперше ознайомитись iз найзначнiшими законодавчими

iнiцiативами, а експертам - пiддати їх уважному вивченню i

критицi. Бiльшiсть законопроектiв нiколи не доходить до стадiї

слухань (як кажуть у таких випадках - "вмирає в комiтетах").

Органiзацiя слухань: Голови комiтетiв мають повноваження

оголошувати слухання з пропонованих законопроектiв. У слуханнях

беруть участь представники уряду, у тому числi iншi члени

Конгресу i представники виконавчої ланки, якi виступають

першими. Пiсля них комiтет може заслухати додаткових свiдкiв,

заздалегiдь визначених його апаратом (при цьому з ними

попередньо можуть проводитися спiвбесiди). На доповнення до

усного виступу учасники слухань подають до комiтету свої

свiдчення у письмовiй формi. Члени комiтету можуть задавати

запрошеним учасникам запитання, починаючи вiд голови комiтету i

керiвника фракцiї меншостi, i далi за старшинством. Перiод

запитань i вiдповiдей може бути обмежений в часi рiшенням голови

комiтету. Всi слухання обов'язково протоколюються. Комiтети

Конгресу можуть зобов'язати свiдкiв взяти участь у своїх

слуханнях, видавши i надiславши їм повiстку. Стосовно свiдкiв,

якi вiдмовляються з'явитися за повiсткою, може бути ухвалена

спецiальна резолюцiя на пленарному засiданнi палати.

Великобританiя:

Мета слухань: Як правило, бiльшiсть парламентських запитiв

здiйснюється пiд час перiоду запитань i вiдповiдей на пленарному

засiданнi Палати, а не пiд час слухань. Бiльша частина засiдань

комiтетiв проводиться з метою збирання iнформацiї. Свiдками на

слуханнях переважно виступають представники громадськостi, а не

мiнiстри чи iншi державнi службовцi.

Органiзацiя слухань: Голови комiтетiв призначають слухання i

складають перелiк їхнiх учасникiв. Комiтети можуть змушувати

свiдкiв взяти участь у слуханнях, але тi не зобов'язанi

вiдповiдати на запитання.

Японiя:

Мета слухань: Бiльша частина наглядових функцiй парламенту

здiйснюється шляхом слухань у бюджетному *.,iтетi. Кожен мiнiстр

зобов'язаний виступати на слуханнях перед вiдповiдним

пiдкомiтетом бюджетного комiтету i вiдповiдати на будь-якi

запитання стосовно дiяльностi його мiнiстерства.

Органiзацiя слухань: Кожен постiйний комiтет має директорат,

члени якого призначаються Комiтетом з питань регламенту. Посади

у директоратi розподiляються пропорцiйно до представництва

партiй у парламентi. Члени директоратiв разом iз головами

комiтетiв призначають слухання i визначають їхнiх учасникiв.

Iзраїль:

Постiйнi комiтети не мають права зобов'язувати свiдкiв брати

участь у слуханнях.

ПИТАННЯ: Яким чином комiтети збирають необхiдну iнформацiю та

матерiалиг

США:

На додаток до слухань, комiтети регулярно роблять запити до

рiзних урядових пiдроздiлiв. Оскiльки юрисдикцiя постiйних

комiтетiв зазвичай тiсно пов'язана з дiяльнiстю вiдповiдних

мiнiстерств i вiдомств, члени комiтетiв i представники

виконавчої ланки часто будують свої взаємини на засадах

взаєморозумiння i спiвпрацi. Урядовi заклади практично нiколи не

вiдмовляються надати комiтетам необхiдну iнформацiю, якщо тiльки

не керуються при цьому додатковими мiркуваннями безпеки чи

таємностi. Крiм того, комiтети користуються послугами

спецiальних конгресових органiзацiй на зразок Головної

контрольної служби, якi займаються вивченням дiяльностi уряду,

окремих корпорацiй чи iнших учасникiв суспiльнополiтичного i

економiчного процесу. Цi дослiдницькi служби подають до

комiтетiв свої звiти, де, як правило, пропонуються методи

вирiшення визначених проблем або змiни, якi необхiдно внести до

роботи певних урядових закладiв. Члени комiтетiв та працiвники

їхнього