сформування нового складу цих рад вiдповiдно до Конституцiї України.

Районнi в мiстах ради та голови цих рад пiсля набуття чинностi цiєю

Конституцiєю, здiйснюють свої повноваження вiдповiдно до закону."

Тобто Конституцiя, принаймi до 1998 року, дає вiдстрочку на

переобрання мiсцевих рад всiх рiвнiв, тому що частина друга пункту 8,

що стосується районних i обласних рад, зберiгає їх повноваження до

часу їх обрання за нормами нової Конституцiї, але в Конституцiї немає

жодної норми, яка б визначала порядок їх формування. Враховуючи цi

аргументи можна констатувати, що сьогоднi, хоча чинне законодавство

про мiсцеве самоврядування частково не вiдповiдає нормам Конституцiї,

сама Конституцiя дає можливiсть його органам працювати в iснуючому

правовому полi до прийняття вiдповiдного нового законодавства. Але чи

варто запроваджувати зараз в Українi принципово нову, вiдмiнну вiд

дiючої систему мiсцевого самоврядування без переобрання рад? Логiка

пiдказує, що напевне не варто, навiть з огляду часового iнтервалу, що

залишився до нових виборiв - 1,5 роки. Адже нове законодавство в разi

його прийняття протягом жовтня-листопада 1996 року буде

впроваджуватись в життя ще протягом 5-6 мiсяцiв, а там уже почнеться

пiдготовка до виборiв, тобто мiсцева влада на цi пiвтора року буде

знову паралiзована своїм черговим реформуванням. Аби цього не сталося

можна застосувати рiзнi прийоми:

перше, впровадження нового законодавства, яке передбачає дiйсно

кардинальне реформування мiсцевої влади, почати разом iз переобранням

цих рад;

друге - прийняти нове законодавство чисто як косметичне, яке не

потребує жодної суттєвої реорганiзацiї органiв самоврядування; третє -

прийняти нове законодавство уже сьогоднi, але основнi його новацiї, що

потребують змiни системи влади чи впровадження нових правовiдносин при

формуваннi органiв самоврядування, впроваджувати поступово, вiдповiдно

до перехiдних положень нового закону. Проект Закону АМУ має декiлька

дуже важливих, концептуально -."(e для українського законодавства про

мiсцеве самоврядування положень. Перше: Пропонується запровадити

нормативне регулювання мiсцевого самоврядування актами двох рiвнiв:

законами, якi мають бути прийнятi українським парламентом та мiсцевими

статутами, що схвалюються або безпосередньо громадами або їх виборними

органами. Друге: Вперше новий закон має визначити правовi основи

фiнансових i бюджетних прав органiв самоврядування на досить

детальному рiвнi i з певними довготривалими гарантiями. Третє: Законом

встановлюється вимога щодо визначення державою мiнiмального рiвня

забезпеченностi послугами мешканцiв поселень i створення умов для його

забезпечення. Четверте: Статус i порядок обрання районних та обласних

рад в цьому законi виписано саме як органiв спiльних iнтересiв громад

населенних пунктiв, а не як органiв самоврядування району чи областi.

П`яте: Питання iснування районних в мiстах рад та їх власних бюджетiв

вiддається на вирiшення мiським громадам через статути. Проект

комiсiї, навпаки, не дає можливостi застосування в Українi статутного

права, надає надто великих повноважень радам районного та обласного

рiвня, не врегульовує багато питань, пов`язаних з бюджетом органiв

самоврядування. Звичайно, попри такi, без сумнiву позитивнi здобутки

цей, проект має i ряд недолiкiв, в основному це недостатня процедурна

регламентацiя засiдань ради та її органiв, прийняття i оприлюднення

рiшень. Автори, не включаючи цих положень в проект закону, мали,

очевидно, на метi вiднести їх регулювання на рiвень статутiв, але

статути не є обов`язковим елементом для всiх органiв самоврядування. В

частинi таких процедурних моментiв має перевагу проект комiсiї. Перша

i чи не найголовнiша новацiя проекту Фонду, це роздiл , Правовi основи

мiсцевого самоврядування. Адже саме в цьому роздiлi передбачається, що

питання дiяльностi мiсцевого самоврядування регулюватиметься

Конституцiєю та законами України, а також статутами вiдповiдних

поселень. Стаття, яка визначає сферу регулювання статутом, встановлює,

що "з метою регулювання органiзацiї, формування i дiяльностi

територiальної громади та органiв мiсцевого самоврядування вiдповiдної

територiальної громади, громади або представницькi органи мiсцевого

самоврядування можуть затверджувати статути, в яких вiдповiдно до

Конституцiї України, цього Закону, iнших законодавчих актiв

визначаються: ..." i приведено бiльше десяти напрямiв в органiзацiї

самоврядування, якi мають знайти своє вiдображення в статутах. I ось

тут слiд помiркувати над такою проблемою, а як мiсцева рада зможе

сформулювати положення, наприклад щодо "форми, порядку i гарантiї

!%'/.a%`%$-l.u участi населення у вирiшеннi питань мiсцевого

значення", адже навiть статтi, якi говорять про загальнi збори (сходи)

громадян та мiсцевi iнiцiативи не передбачають порядку реалiзацiї

громадою таких прав, а вiдсилають це на рiвень статутiв. З однiєї

сторони це цiлком справедливо, адже в маленькому селi i у величезному

мiстi такий порядок має бути рiзним, але варто передбачити, що нiякий

статут не повинен позбавити членiв громади такого права, або

встановити норми, якi можуть суттєво обмежити можливiсть його

реалiзацiї. Вирiшити проблему суперечностей мiж спробою надати

громадам i їх органам бiльших можливостей у визначеннi внутрiшнiх

питань громади i забезпечити їх гарантiями вiд можливих зловживань при

прийняттi статутiв можна двома способами. Перше, це розробити

модельний статут поселення, в якому передбачити рiзнi варiанти

органiзацiї i дiяльностi мiсцевого самоврядування i в базовому законi

"Про мiсцеве самоврядування" зробити припис про обов`язковiсть

реалiзацiї в статутi поселення, який приймається громадою чи радою,

положень модельного статуту. Друге, в самому законi, дещо бiльш

детально визначити основнi, мiнiмальнi гарантiї громади для реалiзацiї

своїх прав, навiть за вiдсутностi статуту. Тим паче, що українське

законодавство знає норми, наприклад, трудового права, де, допускаючи

роботу по контракту є застереження, що вiн не може погiршувати

правовий захист працiвника в порiвняннi з чинним законодавством.

Великим досягненням проекту АМУ є роздiл Економiчнi та фiнансовi

основи мiсцевого самоврядування, особливо частина, що стосується

бюджету громади. Адже насьогоднi питання формування та використання

мiсцевого бюджету стоїть як нiколи гостро. Держава передає все бiльше

функцiй, пов`язаних з великими фiнансовими видатками на органи

мiсцевого самоврядування, не компенсуючи цих видаткiв новими

стабiльними надходженнями. Iнша проблема, це законодавча

невизначеннiсть розпорядженням бюджетних коштiв,