Принципи індикативного планування виражають головні вимоги до побудови індикативних планів. До них належать: поєднання інте-ресів усіх суб'єктів ринкових відносин - держави, регіонів, підпри-ємств і окремих підприємців; порівняння витрат і доходів; комплекс-ність, яка передбачає системний підхід у вирішенні економічних, со-ціальних, культурних, екологічних, зовнішньоекономічних та інших проблем; індикативність як спосіб визначення цілей і пріоритетів со-ціально-економічного розвитку; розробку способів їх досягнення на базі глибокого аналізу об'єктивного стану і динаміки розвитку суспіль-ства; поєднання планового і ринкового регулювання розвитку еконо-міки; безперервність, яка передбачає безперервний процес прогнозу-вання і планування; орієнтацію на вирішення соціальних завдань роз-витку суспільства.

Складовою частиною методології є методика індикативного пла-нування, тобто сукупність способів і принципів розробки індикатив-них планів та забезпечення їх реалізації.

До основних методів розробки індикативних планів належать:

програмно-цільовий, нормативний, балансовий, економіко-математичний, техніко-економічного аналізу, індексного аналізу, системний.

Головними способами реалізації індикативних планів треба вважа-ти такі: застосування економічних регуляторів (податки, кредити, тари-фи, інвестиції, ціни, цінні папери, відсотки, резерви, норми і нормати-ви, амортизаційні відрахування, бюджет, субсидії, програми); застосу-вання адміністративних регуляторів (державні замовлення, штрафи, санкції, ліцензії, дозволи, квоти, антимонопольні закони тощо).

Важливою умовою розробки індикативних планів є визначення об'єктів регулювання. Об'єктами регулювання є соціально-еконо-мічні структури, системи зв'язків між їхніми частинами, виявлені на підставі вивчення внутрішніх закономірностей їх функціонування. Вони є об'єктами економічного і правового впливу держави у сфері виробництва, обігу і споживання. Найважливіші соціально-еконо-мічні структури і фактори є такі: великі природно-економічні райо-ни, підприємства всіх форм власності; регіональна і галузева струк-тури економіки; бюджети регіонів; основні економічні пропорції у розвитку промисловості та сільського господарства; ринкові відно-сини.

Індикативний план передбачає три типи показників: прогнозні, директивні та розрахункові. Прогнозні показники визначають можливі орієнтири розвитку економіки, окремих сфер і елементів ринку. Директивні показники виробничої діяльності підприємств затверд-жені у Державному плані й обов'язкові до виконання без огляду на економічну доцільність. Ці показники характерні переважно для адмі-ністративно-командної економіки.

У процесі розробки Державної програми економічного і соціаль-ного розвитку визначають прогнозні та розрахункові показники, зок-рема, такі:

обсяги виробництва найважливіших видів продукції;

обсяги державного замовлення (контракту);

обсяги експорту й імпорту продукції та послуг;

міжрегіональні поставки продукції;

участь у виконанні державних цільових комплексних програм;

виробництво валового внутрішнього продукту (чистої продукції);

завдання щодо використання трудових ресурсів та зайнятості на-селення;

грошові доходи населення;

введення у дію виробничих потужностей за рахунок державних капіталовкладень;

введення в дію об'єктів соціальної сфери;

обсяги відрахувань за користування державним майном;

завдання щодо демонополізації виробництва;

завдання з приватизації державного майна;

ціни на продукцію державних підприємств, які підлягають держав-ному регулюванню;

завдання з охорони навколишнього середовища.

Розрахункові показники, які розробляють у державній програмі, відображають її аналітичні та фінансові аспекти.

До показників, які контролює державна влада, належать: держав-ний контракт та державне замовлення, ціни і тарифи на окремі види продукції та послуги, які регулює держава.

Державними важелями впливу на виконання державних програм є:

соціально-економічні нормативи (мінімальна заробітна плата, нор-ми амортизації тощо);

податки і податкові пільги:

державні інвестиційні ресурси;

державні кредитні ресурси і кредитна політика;

регламентація ціноутворення;

державні замовлення (контракти);

мито і митні збори;

бюджетні асигнування і дотації;

розміри пенсій, стипендій, допомоги;

регулювання оплати праці;

заборони, ліцензії, квоти. Структура індикативного плану може

виглядати так:

Розділ 1. Соціально-економічна й екологічна ситуація. Розділ 11. Головні напрями, цілі та пріоритети, структура і пропор-ції соціально-економічного розвитку.

Розділ III. Соціальний розвиток і рівень життя.

1. Населення, праця і кадри.

2. Цільові орієнтири, пріоритети, соціально-економічні норми і нормативи.

3. Узагальнені показники соціального розвитку і рівня життя.

4. Програми соціального розвитку: рівень життя, забезпеченість житлом, продовольче забезпечення, насичення ринку непродоволь-чими товарами і послугами, охорона здоров'я та освіта, екологічне оздоровлення, шляхове господарство, комунальне господарство, по-ліпшення умов праці, трудова діяльність.

Розділ IV. Економічний розвиток країни.

1. Цільові орієнтири, пріоритети.

2. Узагальнені показники економічного розвитку, структурні зру-шення, пропорції.

3. Програми економічного розвитку:

а) державного, колективного, приватного сектора, у тому числі машинобудівного та агропромислового комплексів, легкої промисло-вості, транспорту, металургійного, паливно-енергетичного, хіміко-лісового і будівельного комплексів;

б) участь у реалізації міждержавних програм розвитку. Розділ V. Охорона навколишнього середовища і раціональне ви-користання природних ресурсів.

1. Цільові орієнтири, пріоритети, норми і нормативи.

2. Програми оздоровлення екологічної обстановки, охорони дов-кілля і раціонального використання природних ресурсів.

Розділ VI. Економічні регулятори, які застосовують протягом по-точного і перспективного періодів:

ціни і тарифи (пільги і дотації), податки і платежі (зниження або підвищення податкових ставок); норми амортизаційних відрахувань;

цінні папери (акції, облігації, позики, зобов'язання державної скарб-ниці); бюджетні асигнування (в тому числі й валютні);

кредити (обсяг, строки користування, відсоткові ставки); інвести-ції (перерозподіл централізованих капіталовкладень); державні резер-ви (матеріальні, фінансові, готова продукція).

Розділ VII. Прогноз розвитку ринкових відносин і кон'юнктури ринку.

1. Кон'юнктура внутрішнього ринку і його розвиток.

2. Кон'юнктура зовнішнього ринку і його розвиток.

3. Матеріально-технічне постачання під держзамовлення.

4. Функціонування товарних, фондових і трудових бірж. Розділ VIII. Бюджетне планування.

1. Фінансово-кредитна політика.

2. Бюджетна політика.

3. Програми фінансового оздоровлення.

Розділ IX. Соціально-економічний розвиток регіонів. 1. Областей:

а) економічне регулювання;

б) програми розвитку областей за рахунок централізованих і де-централізованих ресурсів.

2. Природно-економічних районів:

а) економічне регулювання;

б) програми розвитку окремих природно-економічних районів за рахунок централізованих і децентралізованих ресурсів.

3.

Для розробки індикативних планів на різних рівнях планування використовують такі методи: системного аналізу, балансовий, норма-тивний, економіко-математичні, програмно-цільовий.

Метод системного аналізу застосовують для вивчення розвитку економічної ситуації у народному господарстві в минулому, теперіш-ньому і майбутньому з урахуванням різних його варіантів.

Системний економічний аналіз передбачає:

економічний аналіз організаційної структури об'єкта,