На підставі класифікації складу створюваного продукту розроб-ляють баланси засобів виробництва і баланси предметів споживання.

За формою виконання матеріальні баланси бувають затверджу-вальні і розрахункові. В індикативному плануванні вони мають розра-хунковий характер.

Друга група балансів - баланси праці. Вони призначені для аналі-зу та прогнозування розподілу і використання трудових ресурсів. У практиці планування передбачають розроблення балансу трудових ресурсів та балансу ринку праці.

Система фінансових балансів дає змогу у грошовому вираженні

Таблиця. Схема матеріального балансу предметів споживання

І. РЕСУРСИ |

11. РОЗПОДІЛ

1. Виробництво

2. Імпорт

3. Залишки на початок року: у постачальників у споживачів

4. Інші надходження |

1. Ринковий фонд

2. Позаринкові фонди:

а) промислова переробка

б) промислове споживання

в) споживання держбюджетними організаціями

г) інші позаринкові спожи-вачі 3. Експорт

4. Інші витрати

5. Залишки на початок року: у постачальників у споживачів

Усього ресурсів | Усього розподілено

оцінити результати виробничо-господарської діяльності підприємст-ва, міністерства (відомства), регіону, країни в цілому. Фінансові ба-ланси допомагають пов'язати матеріальний і вартісний аспекти від-творення, зіставити доходи та витрати, фінансове обгрунтувати зав-дання індикативного плану.

Важливе значення у розробці Державної програми економічного і соціального розвитку має система найважливіших балансів національ-ної економіки. Вони характеризують масштаби, головні натурально-речові, грошово-фінансові та територіальні пропорції між секторами і сферами національної економіки у випадку відтворення матеріальних благ і послуг. До системи цих народногосподарських балансів нале-жать баланси виробленого та використовуваного ВВП, національного доходу, національного багатства, зведені баланси праці, зведений ба-ланс фінансових ресурсів, міжгалузевий баланс.

Формування ринкової економіки не заперечує ролі балансових розрахунків, а навпаки, посилює їхнє значення для виявлення дис-пропорції і вироблення важелів державного впливу на учасників рин-кових відносин з метою усунення таких диспропорцій.

Нормативний метод. Використання цього методу в індикативно-му плануванні дає змогу за допомогою норм і нормативів визначати потребу у виробництві продукції чи послуг. Потребу (планове зав-дання) обґрунтовують ресурсами, через норми і нормативи визначають показники індикативного плану. Окрім цього, норми і нормативи у плануванні виконують своєрідну контрольну функцію, наприклад, контролюють ступінь досягнення орієнтованих рівнів ефективності виробництва, стан навколишнього середовища тощо. Ще в період 1987-1990 pp. використовували економічні нормативи, що виконува-ли функцію регулювання взаємовідносин між первинною ланкою ви-робництва (підприємством) і державою у ході розроблення і реаліза-ції державних планів.

Отже, за роллю у плануванні норми і нормативи поділяють на ці-льові, економічні (утворення фондів), використовувані у техніко-економічних розрахунках. У сучасних умовах економічні нормативи частково втратили своє значення, їх зрідка використовують у практи-ці розробки та реалізації індикативних планів. Цільові ж і використо-вувані у техніко-економічних розрахунках є важливими й сьогодні. До їхнього складу належать: норми ефективності суспільного вироб-ництва; норми і нормативи затрат праці; норми й нормативи витрат і запасів сировини, матеріалів, палива та енергії: норми і нормативи використання виробничих та освоєння проектних потужностей; нор-ми і нормативи потреби в устаткуванні та його використанні; норми і нормативи капітальних вкладень і капітального будівництва; фінан-сові норми та нормативи.

Використана література

В.И. Кушлин, Н.А. Волгин. Государственное регулирование рыночной экономики. Москва, "Экономика", 2000.

А.Л. Гапоненко, А.П. Панкрухин. Общий и специальный менеджмент. Москва, РАГС, 2000.

Г.Н. Сорвина. Экономическая мысль XX столетия. Москва, РОССПЭН, 2000.

В.Н. Иванов. Основы современного социального управления. Теория и методология. Москва, 2000.

Индикативное планирование: теория и пути совершенствования. Монография. Санкт - Петербург, 2000.

М.Н. Петрова. Индикативное планирование: вопросы теории и методологии. Казань, 2000.

В.Г. Ерохин В.Н., Харисов. Нейропакет в корпоративной системе поддержки принятия решений. Computer Weekly, 43, 1998.