ВВП у поточних цінах (млрд.грн.) | 127 | 154,5 | 186,9 | 223,6 | 263,4 | 308,6 | 361,6

Валютний курс (середньорічний) (грн./дол.) | 4,3 | 6,3 | 8,2 | 9,8 | 11,3 | 13,0 | 14,8

Доходи Зведеного бюджету (% ВВП) | 25,6 | 25 | 24,5 | 24,5 | 24,5 | 24,5 | 24,5

Доходи Державного бюджету (% ВВП) | 15,3 | 15,0 | 14,0 | 13,5 | 13,5 | 13,5 | 13,5

Сальдо Зведеного бюджету (% ВВП) | -1,52 | 0,0 | 0,0 | 0,0 | 0,0 | 0,0 | 0,0

Процентні ставки за державним боргом (% у валюті позики):

- внутрішні державні позики | 27,4 | 25 | 23 | 21 | 19 | 18 | 18

- зовнішні державні позики | 9,6 | 9,5 | 9,5 | 10 | 10,5 | 10,5 | 10,5

Сеньйораж (% ВВП) | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0

ІІ. Видатки бюджету на обслуговування державного боргу:

- виплата процентів за внутрішніми державними позиками (млрд.грн.) | 1,3 | 1,9 | 2,6 | 2,4 | 2,2 | 2,1 | 2,1

- виплата процентів зовнішнім кредиторам (млрд. грн.) | 1,8 | 4,5 | 6,1 | 7,5 | 9,7 | 12,3 | 15,3

Видатки бюджету по виплаті процентів за державним боргом (% ВВП) | 2,4 | 4,1 | 4,6 | 4,4 | 4,5 | 4,6 | 4,8

Видатки бюджету по виплаті процентів (% доходів Зведеного бюджету) | 9,4 | 16,4 | 18,9 | 18,0 | 18,4 | 18,9 | 19,6

Видатки бюджету по виплаті процентів (% доходів Державного бюджету) | 15,5 | 27,4 | 33,2 | 32,8 | 33,4 | 34,4 | 35,6

ІІІ. Державний борг (на кінець року):

- за внутрішніми позиками (млрд. грн.) | 11,4 | 11,4 | 11,4 | 11,4 | 11,4 | 11,4 | 11,4

- зовнішній державний борг (млрд. дол.) | 12,4 | 12,6 | 12,9 | 13,2 | 13,5 | 13,8 | 14,1

Державний борг (усього) (% ВВП) | 60,0 | 67,5 | 68,3 | 67,4 | 66,5 | 65,5 | 64,6

ІV. Видатки бюджету, не пов’язані з сплатою процентів (%) | 24,7 | 20,9 | 19,9 | 20,1 | 20,0 | 19,9 | 19,7

З таблиці видно, що темпи інфляції знижуватимуться повільно й поступово: з 23% у 2000 р. до 16% у 2005 р. При цьому в 2000-2001 рр. темпи девальвації гривні дещо випереджатимуть зростання споживчих цін – у зв’язку з переоцінкою реального обмінного курсу в минулому, а, починаючи з 2002 р., темпи її девальвації відносно долара визначатимуться різницею між зростанням цін в Україні та в США.

Надалі доходи бюджету знижуватимуться, у 2001 р. вони встановляться на рівні 24,5% ВВП і відтоді не зазнають істотних змін. Намагання Уряду сконцентрувати основну частину бюджетних коштів у руках центру виллються у збереження його частки в ресурсах Зведеного бюджету на рівні 60% (або 15% ВВП у 2000 р.). Проте згодом посилення інституту місцевого самоврядування викличе необхідність знизити частку центральної влади до 13,5% ВВП. У таблиці також припускали, що бюджетні видатки дорівнюватимуть бюджетним доходам, тобто бюджет буде збалансованим.

За кейнсіанськими рецептами державні витрати можуть значно перевищувати бюджетні доходи, що створює бюджетний дефіцит і веде до зростання внутрішнього державного боргу. Дефіцит свого бюджету держава покриває за рахунок позики - випуску державних боргових зобов'язань (облігацій і векселів).Інший шлях покриття дефіцитного бюджету - емісія небезпечних кредитних грошей, що веде до значного стрибка інфляції.

Дефіцит державного бюджету виникає внаслідок надмірних витрат держави на військові цілі, на роздутий апарат чиновників, державних закупівель товарів (насамперед військової техніки і озброєнь) за підвищеними цінами тощо. Хронічна дефіцитність бюджету, що допускається кейнсіанською макроекономічною моделлю, веде до розгулу інфляції, зростання внутрішнього боргу держави. Усе це свідчить про те, що можливості держави перерозподілити національний доход (через державний бюджет нині проходить до 50% доходу нації) має

відомі межі.

Таким чином, сучасна держава для регулювання ринкової економіки широко застосовує фіскальну політику, тобто регулювання здійснюється через маніпулювання податковими ставками і видами податків та засобами державного бюджету.

В залежності від методів проведення фіскальна політика може бути дискреційною чи недискреційною.

Дискреційна фіскальна політика включає свідоме використання державного оподаткування і власних витрат для досягнення макроекономічної рівноваги.

Дискреційна політика (від латинського discretio) - політика, що проводиться державою на власний розсуд, тобто свідоме, суб'єктивне маніпулювання податками і державними витратами для зміни реального обсягу національного виробництва. Недискреційна політика передбачає автоматичну, об'єктивну зміну параметрів національного виробництва під дією державних заходів.

Витрати держави втілюються у закупівлях ресурсів, товарів та послуг. В умовах дискреційної фіскальної політики дані витрати збільшують сукупні витрати у суспільстві і ведуть до наступного зростання національного продукту.

Слід відзначити, що державні витрати піддаються ефекту

мультиплікатора. Зокрема, зростання державних витрат на 20 млрд. гр. од. викликало збільшення рівноважного ЧНП на 100млрд. гр. од. (з 320 до 420). Тобто, у даному гіпотетичному прикладі мультиплікатор, як і раніше, дорівнював 5 (100:20).

Важливо наголосити, що це збільшення державних витрат фінансується не за рахунок зростання податків (вони тут взагалі не враховані). Інакше кажучи, даний ефект мультиплікатора виникає через зростання бюджетного дефіциту. Фундаментальні рекомендації Кейнса саме й включають зростання дефіцитного фінансування для подолання спаду чи депресії.

А якими можуть бути