Існують й інші причини, які настійливо потребують розв'я-зання проблеми пенсійного забезпечення.

Система пенсійного забезпечення має стати, нарешті, сис-темою соціального страхування, самодостатньою, фінансове стабільною системою, яка задовольнятиме право всіх її учасни-ків на належне пенсійне забезпечення із досягненням ними пенсійного віку.

Тому на виконання Основних напрямів реформування пен-сійного забезпечення в Україні, затверджених відповідним Ука-зом Президента у 1998 році, Кабінетом Міністрів розроблено і направлено на розгляд Верховної Ради проекти законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про недержавне пенсійне забезпечення". Цими законопроек-тами передбачене створення трирівневої пенсійної системи, на першому рівні якої за принципом солідарності поколінь і за-гальнообов'язкового соціального страхування встановлюється пряма залежність майбутнього розміру пенсій від страхового стажу та розміру сплачених внесків, на другому — накопичен-ня пенсійних внесків на особистих рахунках громадян, на тре-тьому — добровільне недержавне пенсійне страхування.

2. Фінансування закладів і програм соціального забезпечення неповнолітніх і молоді

Соціальний захист позбавлених сімейного виховання дітей здійснюється в Україні спеціальними установами — притулка-ми для неповнолітніх. Створення цих установ передбачено За-коном України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх", а діяльність їх регу-люється Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвер-дження типового положення про притулок для неповнолітніх і служб у справах неповнолітніх" від 09.06.97 р. № 565.

Притулок для неповнолітніх — це заклад соціального захис-ту, створений для тимчасового перебування у ньому неповно-літніх дітей віком від 3 до 18 років. Діти, які потрапляють до притулку, отримують необхідну медичну допомогу, забезпечу-ються одягом і харчуванням.

Працівники притулків проводять роботу із встановлення особи неповнолітнього. Коли особу дитини нарешті встановле-но, приймається рішення про його подальшу долю: притулок сповіщає батьків про місцезнаходження дитини або порушує питання щодо позбавлення батьків батьківських прав, притягнення їх до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Таким чином, притулки для неповнолітніх є необхідними тепер закла-дами соціального захисту неповнолітніх, повернення їх до нор-мального життя.

Аналогічних закладів в Україні не існувало до 1996 року. Створення притулків розпочалося в 1997 році й тривало протя-гом 1998-1999 років. Таким чином, якщо кількість інших соці-ально-культурних закладів скорочувалася, мережа притулків зростала. Нині в Україні діє 81 притулок на 3482 місця. У деяких містах, населених пунктах виникли притулки на 10-15 місць при типовому притулку - 50 місць. Створення таких дрібних закладів не завжди доцільне. Тому слід упорядкувати мережу притулків для неповнолітніх шляхом ліквідації притулків з низь-кою завантаженістю та збільшення кількості місць у вже діючих.

Середня сума витрат по Україні в притулках на одну дити-ну становила в 2002 році 4,4 тис. гривень на рік.

Прогнозна потреба в коштах на харчування, медикаменти та інші витрати розраховувалася виходячи з нормативів забезпечен-ня підопічних будинків-інтернатів, оскільки такі нормативи для вихованців притулків для неповнолітніх не розроблені.

Обсяг витрат, який спрямовується на утримання притулків для неповнолітніх по кожному регіону, розраховується як до-буток обсягу витрат, що спрямовується на утримання цих ус-танов у цілому по Україні, і питомої ваги очікуваної кількості дітей у притулках за плановий період по регіону — у загальній очікуваній кількості дітей у притулках у цілому по Україні.

Обчислення витрат на утримання притулків для неповно-літніх здійснюються виходячи з витрат на типовий притулок на 50 місць з типовими штатами та нормативами.

Оскільки притулки для неповнолітніх є закладами обласно-го значення, тобто вони розраховані не лише на тих дітей, що проживають у певному регіоні, Бюджетним кодексом передба-чено здійснювати їх фінансування з обласних бюджетів.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про сприяння соці-альному становленню і розвитку молоді", Постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 1998 року здійснюються видат-ки на утримання Державного центру соціальних служб для мо-лоді, у складі яких передбачені кошти на виплату заробітної плати працівникам центру, оплату послуг з утримання примі-щень і обслуговування установ, відрядження, придбання інвен-тарю. Питома вага зазначених видатків становить близько 5 від-сотків загального обсягу асигнувань державного бюджету на молодіжні заходи. На реалізацію молодіжних заходів, які здійс-нює зазначений центр, спрямовується близько 3 відсотків за-гального обсягу витрат із державного бюджету на галузь.

У видатках місцевих бюджетів на забезпечення молодіжних програм і заходів, утримання установ галузі більше третини коштів спрямовується на розвиток мережі центрів соціальних служб для молоді, підліткових клубів. Обсяг видатків місцевих бюджетів на молодіжні програми і заходи становить понад 32 відсотки витрат на галузь, а 35 відсотків коштів передбачається на забезпечення функціонування чинної мережі установ місце-вого підпорядкування.

3 Видатки на утримання будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів

Фінансування витрат на утримання будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів здійснюється за рахунок коштів місце-вих бюджетів. Особливості фінансування цих закладів зумовле-ні специфікою їхньої фінансово-господарської діяльності. В цих установах престарілі та інваліди перебувають на повному державному забезпеченні: отримують харчування, одяг, взуття та інші предмети першочергової необхідності, користуються медичними та культурно-освітніми послугами.

Фінансування будинків-інтернатів здійснюється у межах сум, затверджених за кошторисами доходів і видатків. Обсяг видат-ків цих установ залежить від виробничих показників (кількість ліжок, кількість днів функціонування 1 ліжка, зовнішня куба-тура будівель і споруд, внутрішня площа приміщень тощо) та норм видатків. Витрати на заробітну плату обслуговуючого пер-соналу визначаються за штатним розписом, типовими штатами і ставками заробітної плати, які встановлюються у тарифікацій-ному списку. Витрати за іншими категоріями видатків (на ме-дикаменти та перев'язувальні засоби, продукти харчування, придбання обладнання та інвентарю, придбання м'якого інвен-тарю та обмундирування, інших матеріалів і предмети?, оплату послуг з утримання будинків-інтернатів, оплату