Суб’єктами процесу приватизації є:

державні органи приватизації;

покупці (їхні представники);

посередники.

Державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.

Покупцями державного майна можуть бути:

громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства;

юридичні особи, зареєстровані на території України;

юридичні особи інших держав.

Не мають права бути покупцями органи державної влади й управління, працівники Фонду державного майна України та його регіональних відділень, а також юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25%, та інші суб’єкти, перелік яких визначається державою.

До посередників приватизації належать:

фінансові посередники – здійснюють продаж придбаних акцій на ринку цінних паперів;

довірчі товариства – від імені, за дорученням і за рахунок власників приватизаційних паперів здійснюють представницьку діяльність з приватизаційними паперами;

холдинги та інвестиційні фонди – акумулюють приватизаційні кошти громадян та вклади інших покупців в обмін на акції власного випуску.

Види приватизаційних паперів:

приватизаційні майнові сертифікати;

компенсаційні сертифікати;

житлові чеки;

земельні бони.

Кожний громадянин України може брати участь у приватизації державних підприємств, використовуючи для цього перераховані вище приватизаційні папери.

Працівники підприємств, що приватизуються, мають пільги:

право на першочергове придбання акцій за їх номінальною вартістю на загальну суму виданого працівнику приватизаційного сертифіката;

право на першочергове придбання за рахунок власних коштів акцій за їх номінальною вартістю на половину суми виданого працівнику приватизаційного майнового сертифіката;

товариства покупців, створені працівниками підприємств, що приватизуються, мають пріоритетні права на придбання підприємства за конкурсом і в розстрочку платежу.

Місцеві органи влади відповідно до своєї компетенції можуть надавати додаткові пільги працівникам окремих підприємств аж до безоплатної передачі їм частки або всього майна, що приватизується.

Для регулювання процесу приватизації в Україні упродовж 1992 – 2004 років було ухвалено низку нормативних документів. За дванадцять років Фонд державного майна розробив, а Верховна Рада України ухвалила дев’ять Державних програм приватизації.

Законом України „Про Державну програму приватизації на 2003 – 2008 рр.” затверджено основні цілі, пріоритети, завдання та способи приватизації державного майна.

У Державній програмі приватизації визначено:

завдання щодо приватизації майна, яке перебуває в державній власності, та державного майна, що належить Автономній Республіці Крим;

відповідні способи приватизації для різних груп об'єктів;

завдання відповідним органам виконавчої влади щодо забезпечення проведення приватизації;

заходи щодо залучення в процесі приватизації інвесторів;

особливості участі в процесі приватизації громадян України, іноземних інвесторів та інших покупців;

розрахунок витрат на виконання програми приватизації, порядок їх відшкодування та джерела фінансування;

прогноз надходження коштів від приватизації та напрями їх використання.

Державною програмою приватизацiї на 2003 – 2008 роки визначаються новi пiдходи та напрями вдосконалення приватизацiйного процесу. Однiєю з визначальних її ознак має стати забезпечення вiдкритостi приватизацiйних процесiв. Багато важить також системний розподiл обов'язкiв мiж владними органами в цiй сферi управлiння, публiчнiсть процедур прийняття вiдповiдних рiшень тощо.

Об’єкти приватизації задля раціонального та ефективного застосування способів приватизації відповідно до Програми приватизації класифікуються так:

Група А – об'єкти приватизації, які не підлягають перетворенню у відкриті акціонерні товариства, а саме:

цілісні майнові комплекси державних підприємств, та їх структурних підрозділів, виділені в самостійні підприємства, у тому числі ті, що знахо-дяться в оренді, та виділені в результаті реструктуризації державних підприємств із середньооблі-ковою чисельністю працюючих до 100 осіб включно або понад 100 осіб, але вартість основних фондів яких недостатня для формування статутних фондів відкритих акціонерних товариств, а також готелі;

цілісні майнові комплекси державних підприємств харчової промисловості, які переробляють сільськогосподарську сировину, борошномельно-круп'яної та комбікормової промисловості, а також сервісних, будівельних, фірмових торговельних, інших несільськогосподарських підприємств та організацій агропромислового комплексу, які виконують роботи і надають послуги сільськогосподарським товаровиробникам незалежно від суми вартості їх майна;

окреме індивідуально визначене майно (в тому числі таке, яке не увійшло до статутних фондів ВАТ), будівлі, споруди та нежилі приміщення; майно підприємств, ліквідованих за рішенням суду, та майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном, майно підприємств, які не буди продані як цілісні майнові комплекси, а також майно мобілізаційного запасу та мобілізаційного резерву, після прийняття рішення про передачу такого майна в приватизацію;

майно підприємств охорони здоров'я, освіти, культури, фізичної культури і спорту, відпочинку та туризму видавничої справи та преси, телебачення та радіомовлення, які не використовувались за прямим призначенням більше 3-х років або виключені з реєстру відповідної групи (закладів освіти, охорони здоров'я і т.і.);

Група В:

цілісні майнові комплекси підприємств, у тому числі ті, які знаходяться в оренді, із середньообліковою чисельністю працюючих понад 100 осіб (крім об'єктів групи Г);

акції ВАТ ( крім ВАТ, створених на базі підприємств групи Г), а також ВАТ, створених на базі підприємств агропромислового комплексу;

науково-дослідні та проектно-конструкторські організації та установи незалежно від вартості основних фондів (крім об’єктів групи Г);

цілісні майнові комплекси підприємств і організацій сільського та рибного господарства незалежно від суми вартості їх майна;

непродані акції ВАТ, продаж яких здійснювався до 2001 року включно (в тому числі підприємств групи Г, у випадку, коли продаж акцій здійснювався два рази і більше і які не користуються попитом)

пакети акцій тих ВАТ, які вилучені з переліку підприємств групи Г.

Група Г:

цілісні майнові комплекси державних підприємств або пакети акцій ВАТ, які:

на момент прийняття рішення про приватизацію займають монопольне (домінуюче) стано-вище на загальнодержавному ринку товарів ( робіт, послуг);

визначені підпрограмами ринкової трансформації та приватизації особливо важливих на-родногосподарських комплексів, а саме:

виробничими комплексами – підприємствами, які забезпечують а) конкурентні переваги країни у виробництві складної техніки, б) економічну незалежність