можливістю вільно на власний розсуд, з урахуванням своїх інтересів і мети, а також відповідно до власних здібностей і можливостей обирати і змінювати рід занять, виконувати певну роботу або обіймати певні посади. Під поняттям “робота” слід розуміти діяльність, яка спрямована на створення або переробку певного матеріалізованого об’єкта, а також місце виконання такої діяльності. “Посада” – це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця юридичної особи, на яку покладене встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Право вільного вибору роду занять гарантується також і свободою укладання трудового договору.
Однак в окремих випадках для реалізації права на вільний вибір роду занять особа має відповідати певним вимогам, а також здійснити окремі додаткові заходи. Так, наприклад, на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією громадянин України не молодший 25 років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менше як 3 роки, проживає в Україні не менше як 10 років та володіє державною мовою. (ст. 7 Закону України “Про статус суддів”) тощо.
Право на вільний вибір роду занять може бути обмежене шляхом заборони виконувати певну роботу або обіймати певні посади у випадках і порядку, встановлених законом. Наприклад, посаду державного службовця не можуть обіймати особи, які мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади, або ж є близькими родичами чи свояками особам, в безпосереднє підпорядкування чи підлеглість яких вони підпадають (ст. 12 Закону України “Про державну службу”). Інколи обмеження права на вільний вибір роду занять може бути здійснено внаслідок накладення кримінально-правової санкції позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю на підставах і в порядку, що передбачені ст. 55 КК України.
Гарантією вільного вибору роду занять є заборона примусової праці. Під поняттям “примусова праця” розуміють працю, яку особа не обрала добровільно. Однак ЦК не вважає примусовою працею:
1) військову або альтернативну (невійськову) службу
2) роботу чи службу, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду, до яких можна віднести такі санкції кримінального права, як громадські (ст. 56 КК України), та виправні (ст. 57 КК України) роботи тощо
3) роботу чи службу відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан, що здійснюється згідно з відповідними законами.
Право на свободу пересування
Закріплене в ст. 313 ЦК України право на свободу пересування означає можливість фізичної особи вільно пересуватись по території України (після 14 років), вільно виїжджати за її межі і безперешкодно повертатися в Україну (після 16 років), а також вільно визначати місце свого перебування, обирати способи і засоби пересування.
Правом на вільне пересування по території України наділена фізична особа, яка досягла 14 років. Фізична особа, яка не досягла 14 років, має право пересуватись по території України лише за згодою своїх законних представників, та в їх супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. При цьому право на вільне пересування по території України може бути обмежене шляхом встановлення законом окремих особистих правил доступу на окремі території, якщо цього потребують інтереси державної безпеки (заклади пенітенціарної системи), охорона громадського порядку (оголошення військового чи надзвичайного стану), життя та здоров’я людей (епідемії, епізоотії).
Право на вільний самостійний виїзд за межі України має фізична особа, яка досягла 16 років. Фізична особа, яка не досягла 16 років, має право на виїзд за межі України лише за згодою законних представників та в їх супроводі або в супроводі осіб, котрі уповноважені ними. Правом на безперешкодне повернення в Україну наділені фізичні особи, які є громадянина ми України. Безперешкодне повернення означає, що ні за яких підстав громадянин України не може бути обмежений у праві на в’їзд в Україну. При цьому особи, які реалізують це право повинні мати при собі відповідні документи (паспорт громадянина України для виїзду за кордон, проїздний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка), порядок оформлення яких регламентується чинним законодавством.
Право на вільний самостійний виїзд за межі України може бути обмежений у разі виникнення в будь-якій іноземній державі надзвичайної ситуації, що унеможливлює створення в ній умов для безпеки громадян України. В цьому випадку Кабінет Міністрів України приймає рішення про особливий порядок виїзду громадян України до цієї держави. Рішення та інформація про це доводяться до відома громадян, які мають намір виїхати до даної держави. Однак це рішення не є забороною для виїзду, а здійснюється з метою попередження про неможливість з боку України забезпечити громадянину необхідну безпеку у зв’язку з виникненням надзвичайної ситуації. Окрім цього, право на вільний виїзд за межі України може бути також обмежене у випадку, коли виїзд з України здійснює фізична особа, яка обізнана з відомостями, що становлять державну таємницю.
Гарантією здійснення права на вільне пересування є також заборона видворення з обраного нею місця перебування, доступ до якого не заборонений законом.
Право на свободу об’єднань
Фізичні особи, відповідно до ст. 314 ЦК України наділені правом на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації. Політична партія – зареєстроване згідно з законом добровільне об’єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних законах (ст. 2 Закону України “Про політичні партії України”). Громадська організація – це об’єднання громадян для задоволення і захисту своїх законних соціальних, економічних,
