В окремих федераціях назви палат парламентів відображають не тільки форму державного устрою, а й різний характер представництва. Так, в Австрії нижня палата має назву національної ради, а верхня – союзної ради. У Швейцарії – відповідно національна рада і рада кантанів, у Росії – державна дума і рада федерації, в Індії – народна палата і палата штатів. Назви палат парламенту ФРН – союзні збори і союзна рада – засвідчують лише федеральний устрій цієї держави/. У літературі палати

парламенту ФРН називають відповідно бундестаг і бундесрат, що є транскрипцією з німецької мови/.

Інколи в назвах палат лише умовно позначається формальне положення їх у рамках представницького органу. Так, у Нідерландах верхню палату парламенту називають першою палатою, а нижню – другою.

Істотне значення в характеристиці побудови парламентів має порядок формування палат. Нижні палати двопалатних парламентів, як і однопалатні парламенти в цілому, практично повсюдно формуються на основі прямих виборів. При цьому в законодавстві звичайно фіксується норма представництва,

тобто визначається середня кількість виборців, від якої в палату /парламент/ обирається один депутат. Такий порядок формування нижніх палат іноді забезпечує представницький характер парламенту в цілому.

Порядок формування верхніх палат має істотні відмінності і звичайно відрізняється від прийнятого для нижніх. В ряді країн застосовуються прямі вибори. Їх нерідко проводять не тільки на основі виборчого права з більш високим віковим цензом, а й з використанням інших виборчих систем. Зокрема, так формують іспанський, італійський, польський, ромунський і чеський сенати, а також палату радників парламенту Японії.

Свої особливості мають прямі вибори у верхні палати парламентів деяких федеративних держав. Представництво в таких палатах насамперед враховує наявність суб’єктів федерації. Від кожного суб’єкта обирається рівна кількість депутатів. Так, сенат конгресу США обирається безпосередньо виборчим корпусом за принципом “по два сенатори від кожного штату”.1 На таких самих засадах відбуваються вибори верхніх палат парламентів Венесуели, Мексики і Бразилії. У Швейцарії до ради кантонів обирають по два представники від кожного суб’єкта федерації. Для цього у 22 кантонах проводяться прямі вибори, в одному відповідна процедура відбувається в рамках кантонального представницького органу.

Представництво у верхній палаті парламенту Австралії забезпечують 12 сенаторів від кожного штату і два сенатори від кожної з так званих територій,

палат парламентів Венесуели, Мексики і Бразилії. У Швейцарії до ради кантонів обирають по два представники від кожного суб’єкта федерації. Для цього у 22 кантонах проводяться прямі вибори, в одному відповідна процедура відбувається в рамках кантонального представницького органу.

Представництво у верхній палаті парламенту Австралії забезпечують 12

------------------------

1. Очерки парламентського права /зарубежный опыт/ под ред. Акад. Б. Н. Топорнина. – М.: ИГПРАН, 1993 – с.78.

сенаторів від кожного штату і два сенатори від кожної з так званих територій, що не мають статусу штату. В Югославії до складу верхньої палати входять 40 депутатів, обраних у рівній кількості від республік – суб’єктів цієї федерації /Сербії і Чорногорії/. За аналогічними або близькими принципами формується повністю або частково склад верхніх палат парламентівс таких федеративних держав, як Малайзія та Нігерія.

Суб’єкти федерації мають різну чисельність населення і, отже різняться кількісним складом виборчого корпусу. Тому розглянута практика формування верхніх палат призводить до фактичного порушення принципу рівного представництва у масштабах усієї країни. Проте ці порушення вважаються об’єктивними.

Існують країни, де принцип рівного представництва суб’єктів федерацій у верхніх палатах парламентів трансформувався у рівне представництво від адміністративно-територіальних одиниць. Так, у Хорватії до палати округів обирають по три представники від кожної відповідної одиниці.

В окремих країнах склад верхніх палат формується шляхом непрямих, або багатоступінчастих виборів. Прикладом може бути сенат парламенту Франції, який за конституцією забезпечує представництво “територіальних колективів” республіки, а також французів, що мешкають за межами країни.

Сенаторів обирають спеціальні колегії, що утворюються в департаментах – одиницях адміністративно-територіального поділу. До складу кожної такої колегії входять депутати національних зборів /нижньої палати/ від департаменту, генеральні радники /члени представницького органу самоврядування/ і делегати від муніципальних органів комун – найнижчої ланки адміністративно-територіального поділу. Враховуючи те, що депутати національних зборів і генеральні радники департаментів самі обрані населенням, а делегатів від комун обирають муніципалітети, тобто обрані населенням відповідних територій представницькі органи самоврядування, вибори в сенат французького парламенту слід визнати дво- і триступінчастими.

75

У Нідерландах верхня /перша/ палата формується на основі двоступінчастих виборів. Її члени обираються провінційними штатами, які є представницькими органами самоврядування. З використанням процедури непрямих виборів заміщуються всі або частина місць у верхніх палатах парламентів деяких інших країн.

Свої особливості мають непрямі вибори у верхню палату парламенту Австрії. Законодавчі органи /ландтаги/ земель обирають своїх представників до федеральної ради. Кількість цих представників залежить від чисельності населення суб’єктів федерації і вирівнюється від трьох до двадцяти. При цьому члени федеральної ради обираються на строки власних повноважень ландтагів. Враховуючи, що ці строки різняться, депутати верхньої палати федерального парламенту перебувають не в рівному становищі.

Своєрідним є порядок формування верхньої палати парламенту Словенії – національної ради. Її члени також займають свої місця у представницькому органі за результатами непрямих виборів. Однак найважливішим є те, що представництво в цій палаті має, по суті, корпоративний характер: з 40 радників по чотири обирають від осіб, зайнятих за наймом, від фермерів, представників так званого молого бізнесу і “вільних” професій, шість – від різного роду громадських об’єднань і