ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ЯК СОЦІАЛЬНОГО ЯВИЩА

Суверенітет державної влади.

1.2. Народний суверенітет і державна влада.

1.3. Лімітація державної влади

1.4. Легальність державної влади

1.5. Легітимація державної влади

РОЗДІЛ ІІ. МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА ЙОГО СТРУКТУРА

2.1. Поняття механізму державної влади

2.2. Державні органи, їхні ознаки і характеристика

2.3. Принципи організації та діяльності державної влади

2.4. Види органів державної влади. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Темою моєї курсової роботи є “Поняття і ознаки державної влади”. Це питання є досить актуальним саме зараз, в період коли в Україні проходять вибори до вищого представницького органу державної влади – Верховної Ради України, за новим законом, що регулює питання виборів. Зокрема, в Україні вперше вибори до Вищого законодавчого органу держави проходять за пропорційною, а не змішаною системою, тобто склад Верховної Ради буде формуватися за партійними списками кандидатів від відповідних партій залежно від набраних ними відсотків голосів виборців, також прохідний відсоток для партій вперше було знижено до 3%. І, на наш погляд, саме головне зміниться співвідношення владних повноважень між вищими органами державної влади, зокрема ряд повноважень Президента України перебирає на себе Прем’єр-міністр України, згідно змін до Конституції України, які вступили в дію в цьому році. З огляду на це, питання державної влади, її розподіл між різними державними органами, ефективне налагодження функціонування системи “стримувань і противаг” виступає головним для встановлення реальної демократії в нашій країні.

Державна влада - це спосіб керівництва (керування) суспільством для якого характерна опора на спеціальний апарат примуса (авторитет чинності).

Державна влада:

- є владою публічної ( офіційно управляє справами всього суспільства в цілому) і політичної, тобто вона регулює відносини між більшими й малими соціальними групами й, будучи відносно відособлена від суспільства (соціально неоднорідного в особі класів, етносів, націй, національних меншостей і т.п.), керує їм в інтересах тої його частини, більш або меншої, котра опанувала цією владою (служить інструментом реалізації волі політичних чинностей, вартих у влади);

- є суверенною владою, тобто в сфері державних справ має верховенство, самостійністю й незалежністю стосовно якої-небудь іншої влади як усередині держави ,так і за його межами;

- здійснюється на постійній основі спеціальним апаратом влади (державним апаратом);

- має монопольне право застосовувати примус на території своєї дії (території держави);

- має монопольне право оподатковування певних осіб, що перебувають на території держави ( для формування бюджету - скарбниці держави );

- поширюється на всіх осіб (фізичних, юридичних), щоперебувають на території держави (виключення: наприклад, іноземні дипломати); 

- видає нормативно-правові акти.

Державну владу й державу не можна ототожнювати, це не те саме (у літературі термін «публічна влада» іноді використається як синонім «держави»). Державна влада - це спосіб керівництва (керування) суспільством, а держава - спосіб (форма) організації суспільства. Державна влада - це атрибутивна ознака держави, його необхідний елемент як системного утворення, оскільки фундаментальні ознаки державно організованого суспільства (держави): державна влада (управлінська основа держави),державний народ (соціальна основа держави), державна територія (матеріальна основа держави). Держава - це організація суспільства як єдиного цілого, керованого спеціальним апаратом влади, що поширюється на все населення країни і її територію.

Метою написання курсової роботи було дослідження теоретичних характеристик таких понять як “влада”, “державна влада”, “соціальна влада”, а також визначення структури та основним характеристик механізму державної влади та принципів її організації.

Під час написання моєї курсової роботи я використовував праці таких відомих теоретиків та дослідників питань теорії держави і права як Алєксєєв С.С., Венгеров А.Б., Скакун О.Ф та ряд інших. Вони зробили вагомий вклад в розвиток та дослідження теоретичних питань в теорія держави і права загалом та в дослідженні теоретичних характеристик державної влади зокрема.

РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ЯК СОЦІАЛЬНОГО ЯВИЩА

Влада — явище соціальне. Соціальна влада присутня (хоча й у прихованій формі) скрізь, де є усталені об’єднання людей: у сім’ї, виробничих колективах, державі, тобто там, де є реальні можливості і спроможність впливати на поведінку людей за допомогою яких-небудь засобів. Динаміка розвитку будь-якої організованої спільності людей є боротьбою між владою і хаосом.

У найширшому значенні влада — завжди вольові відносини: індивіда до самого себе (влада над собою), між індивідами, групами, класами в суспільстві, між громадянином і державою, між посадовою особою і підлеглим, між державами. Реалізується вона у сфері особистої та суспільної діяльності — політичної, економічної, правової.

Основними компонентами влади є її суб’єкт, об’єкт, засоби (ресурси) і процес, що призводить до руху всі її елементи (механізм і засоби взаємодії суб’єкта і об’єкта).

Влада — завжди двостороння взаємодія суб’єкта і об’єкта. Влада ніколи не є відносинами лише однієї особи (або органа), якщо не мати на увазі владу людини над собою (але це вже психологічний, а не соціальний феномен). Влада означає відносини залежності між людьми: з одного боку, нав’язування волі когось іншого, з іншого — підкорення їй. Інакше — це владовідносини між суб’єктом і об’єктом. Алексеев С.С. Государство и право. –М.: Проспект, 1993.

Сутністю влади є вольові відносини (керування /панування/ — підкорення). Влада припускає верховенство, монопольне право суб’єкта приймати рішення (“авторитетні рішення”), обов’язкові і значущі для об’єкта, і спроможність забезпечувати виконання прийнятих зобов’язань, тобто контролювати об’єкт. Суспільство об’єктивно потребує влади. Вона протистоїть анархії, перешкоджає руйнівним діям, небезпечним для всього соціального організму. Авторитет, право, насильство — засоби, за допомогою яких влада має спроможність і можливість здійснювати свою