Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





1

Тема: Історія адвокатури

Зміст

Вступ .........................................................................................2

Історія становлення адвокатури .........................................3

Висновки ..................................................................................17

Список літератури .................................................................18

ВСТУП

Шлях становлення адвокатури був складним, починалися різні пошуки кращих форм і способів організації адвокатури.

При самодержавстві розвиток адвокатської діяльності гальмувалося небажанням держави дозволити створення професійних адвокатських об'єднань. Усі царі, від Петра I до Миколи I, були набудовані рішуче проти створення в Росії адвокатської корпорації західного зразка. Протягом усього дореформеного періоду правові представники були аморфною групою без відповідного професійного навчання, організації і назви. Адвокатською практикою займалися в основному державні службовці невисокого рангу у свій вільний чи час знаходячись у відставці.

Історія становлення адвокатури

Судова реформа 1864 року заклала основи компетентної і самокерованої організації адвокатів. Сформувалася адвокатська професія, що володіла як західними, так і традиційно росіянами рисами.

Адвокати підрозділялися на двох груп: присяжних повірників - корпорацію, що давали професійну присягу адвокатів - і приватних повірників, що займалися адвокатською практикою індивідуально. Присяжні повірники грали серед адвокатів ведучу роль і набиралися з найбільш утвореної частини російської еліти. Обов'язковою умовою вступу був закінчений університетський курс юридичних наук і не менш 5 років роботи в судовому відомстві. Професійні об'єднання присяжних повірників організовувалися по територіальній ознаці. Рада і Загальні збори були органами самоврядування.

У відмінності від присяжних повірників, що мали право виступати в будь-якому суді імперії, приватні повірники могли виступати тільки в судах, що видали їм такий дозвіл. Законодавство, що регулює діяльність приватних повірників, зберігало їхній дореформений статус. Усі питання, діяльності приватних адвокатів, включаючи членство і дисциплінарні питання, зважувалися в першу чергу судами. Більш загальний контроль здійснювався Міністерством Юстиції. Робота адвоката укладалася у веденні позовів і виступах перед судом і підготовці документів по карних і цивільних справах. З 1890 року стала розвиватися колективна форма роботи у виді юридичних консультацій.

Крім випадків ведення справ по призначенню суду, винагорода за які виплачувалося з загального фонду, оплата праці адвоката провадилася за домовленістю з клієнтом. Хоча Міністерство Юстиції й установило розміри оплати послуг, вони були необов'язкові і застосовувалися лише у випадках розбіжностей між адвокатом і клієнтом.

3 березня 1890 року був прийнятий закон, що обмежує допуск в адвокатуру євреїв. Прийняття закону, що дискримінує євреїв, було тим рідким случаємо, коли присяжні повірники не виступили з колективним протестом проти введеного зверху обмеження їхніх повноважень.

Після перемоги Жовтневої революції влада в Україні певний час залишалась у Центральній Раді, яка частково реформувала судову систему царської Росії. Але щодо організації та діяльності присяжних і приватних повірених не винесено будь яких змін. Конституційні акти України. 1917 - 1920. Невідомі конституції України. К., 1992. С.63,64. Коли Україну було проголошено Республікою Рад робітничих, солдатських та селянських депутатів, Народний Секретаріат 4 січня 1918 р. прийняв постанову “Про введення народного суду» Хронологічне зібрання законів, указів Президії Верховної Ради, постанов і розпоряджень Уряду Української РСР ( 1917 - 1941 рр.) К., 1963. Т. 1.

. якою скасувалися всі судові установи, що діяли доти, а також інститути присяжної та приватної адвокатури. У постанові передбачалося, Що всі громадяни, старші за 18 років, можуть бути обвинувачами й захисниками в суді та на попередньому слідстві. Аналогічно вирішувалося питання про захист і в революційних трибуналах за Положенням, затвердженим 23 лютого 1918 р. Там же. С 68 - 69.

14 лютого 1919 р. Раджа Народних Комісарів України Декретом про суд вдруге ліквідувала відновлену Центральною Радою присяжну та приватну адвокатуру ( після окупації України в лютому 1918 р. кайзерівською Німеччиною ), і затвердила “Тимчасове положення про народні суди і революційні трибунали УСРР” СУ УССР. 1919. № 11. Ст. 141., яке передбачало порядок організації захисту в народних судах, і революційних трибуналах. Так, для захисту були створені колегії правозаступників в судах та окремі --- при революційних трибуналах. Члени перших обирались з числа громадян, що відповідали вимогам, установленим для виборців Конституція УСРР. Х., 1920. Ст. 20.. У повітах члени колегії обиралися відповідними виконкомами, в містах --- міськими Радами, при ревтрибуналах — губвиконкомами.

Саме з цього часу починається активне втручання державних органів в діяльність адвокатури, керівництво нею в різних формах цими структурами. Згідно з Декретом РНК УРСР від 16 квітня 1919 р. “Про судову повинність спеціалістів по судовій частині” СУ УССР . 1919. № 36. Ст. 436. на вимогу НКЮ, а також осіб і установ, ним уповноважених, як захисники могли бути примусово залучені особи з колишніх судових установ і присяжної адвокатури.

26 жовтня 1920 р. було прийняте Положення про народний суд УРСР СУ УССР. 1920. № 25. Ст. 536.. Ним правозаступники обов`язково залучалися як захисники обвинувачених у кримінальних справах, що розглядалися з участю шести народних засідателів. Крім членів колегії правозаступників захисниками й представниками сторін могли бути близькі родичі, працівники державних установ, члени громадських організацій. Діяльність колегії правозаступників при ревтрибуналах регулювалася “ Тимчасовим положенням про революційні трибунали УСРР” від 14 лютого 1919 р.

У лютому 1919 р. у всіх містах України були створені юридичні консультації. Кількість їх у кожному місті визначали відповідні відділи місцевих Рад з наступним затвердженням виконкомом. 18 жовтня 1921 р. постановою РНК УРСР “Про встановлення зборів у доход республіки за НКЮ” СУ УССР. 1921. № 1 . Ст. 599. було запроваджено оплату за юридичну допомогу та участь правозаступника в судовому процесі. Однак в цьому правовому


Сторінки: 1 2 3 4 5