Конституційно-правова характеристика Іраку

Ірак - унітарна держава. Адміністративне ділення|поділка| - 18 провінцій (мухафаз|). У 1974 р. оголошена автономія Іракського Курдістана. За Тимчасовою конституцією, що вступила в дію 16 липня 1970 р., Ірак проголошений "суверенною народною демократичною республікою".

Основною метою|ціллю| Іраку оголошено "створення|створіння| єдиної арабської держави і встановлення соціалістичних устрою|ладів|" (ст.1). За формою правління Ірак є|з'являється| суперпрезидентською республікою. Політичний режим - авторитарний. Найвищий орган державної влади - Рада|порада| революційного командування (СРК), голова якого одночасно є|з'являється| Президентом Республіки і верховним головнокомандуючим озброєними силами (з липня 1979 р. - Саддам Хусейн).

СРК видає закони і інші акти, що мають силу закону, а також акти для застосування|застосування| законів, що діють, вирішує питання діяльності Міністерства оборони, суспільній|громадській| безпеці, питання їх повноважень і структурної організації, оголошує часткову або повну|цілковиту| мобілізацію в країні, оголошує війну і укладає мир, схвалює проект державного бюджету і інші фінансові документи, затверджує основні цифри цих документів, ратифікує міжнародні договори і угоди. Однопалатна Національна рада|порада| (парламент) у складі 250 депутатів, що обираються на 4 роки на основі загальних і прямих виборів, наділена обмеженими повноваженнями. Він розглядає|розглядає| законопроекти, прийняті СРК, протягом 15 днів і передає їх (в разі|у разі| згоди|злагоди|) Президентові для публікації. Національна рада|порада| може самостійно розглядати|розглядати| законопроекти, пропоновані для обговорення 1/4 спільного|загального| складу, проте|однак| вони не можуть стосуватися військових|воєнних| і фінансових питань, а також питань суспільної|громадської| безпеки.

Якщо Національна рада|порада| схвалює запропоновані його членами законопроекти, він в 15-денний термін передає їх в СРК. Вслучає схвалення СРК законопроекту, запропонованого Національною радою|порадою|, він передається Президентові для підписання. З відома Президента парламент може викликати|спричиняти| міністрів для подачі|надання| необхідних роз'яснень. Глава|розділ| держави - Президент Республіки. До 1995 р. він обирався СРК з числа членів останнього. Відповідно до прийнятих у вересні 1995 р. поправками до Конституції Президент обирається на 7-річний термін на всенародному референдумі.

Відповідно до Конституції (ст.57) Президент охороняє незалежність країни, її територіальну цілісність, внутрішню і зовнішню безпеку, захищає права і свободи всіх громадян; оголошує і відміняє|скасовує| надзвичайне положення|становище| згідно|згідно з| закону; призначає і звільняє з посади віце-президентів Республіки і міністрів; призначає губернаторів, суддів і всіх вищих цивільних|громадянських| і військових|воєнних| посадових осіб, підвищує їх на посаді, відправляє|відряджає| у відставку, нагороджує орденами і надає військові|воїнські| звання; готує проекти державного бюджету і пов'язаних з ним незалежних бюджетів, затверджує остаточні цифри цих документів; готує за допомогою відповідних міністрів генеральний план економічного і соціального розвитку країни і передає його в Національну раду|пораду|; укладає договори про надання позик|позичок|; контролює діяльність основних галузей народного господарства; здійснює контроль і координацію діяльності міністрів; проводить переговори і укладає міжнародні угоди і договори; призначає, відкликає|відзиває| і приймає дипломатичних представників; здійснює помилування і затверджує смертні вироки; контролює дотримання конституції, законів, вирішень|рішень|, судових вирішень|рішень| і планів розвитку. Президент може передавати деякі свої конституційні повноваження одному або декільком заступникам.

Віце-президенти Республіки і міністри несуть відповідальність за свої дії перед Президентом, який може притягнути їх до судової відповідальності за помилки, свавілля|сваволю| і зловживання владою. Виконавча влада здійснюється Президентом, СРК і урядом.

Характеристика правової системи Іраку

В Іраку існує змішана система права, при якій особистий|особовий| статус визначається конфесійним (для мусульман - мусульманським) правом, а більшість інших стосунків регулюються законодавством, що відображає|відбиває| європейські правові традиції. До 1918 р. на території Іраку застосовувалося право імперії Османа, яке в більшості галузей після|потім| 1840 р. було слід французьким зразкам|взірцям|. Англійські власті в період мандата (1920-1930 рр.) не почали|стали| вносити кардинальних змін до правової системи Іраку, тому турецькі|Турція| кодекси продовжували діяти вже як іракські. Лише у окремих галузях норми англійського права зайняли|позичали| пануючі позиції (наприклад, в кримінальному|карному| праві у зв'язку з введенням|вступом| англійцями в 1918 р. Багдадського кримінального|карного| кодексу).

У 1940-1960 рр. успадковані від імперії Османа кодекси і закони були поступово замінені сучаснішим національним законодавством. З|із| прибуттям|приходом| в 1968 р. до влади уряду партії Баас в країні проголошений курс соціалістичної орієнтації, в рамках|у рамках| якого проведена земельна реформа, видані нові закони про працю, соціальне забезпечення і ін.

Ірак націоналізував іноземні нафтові компанії, що діяли на його території. Головним|чільним| джерелом права Іраку є|з'являється| законодавство. До найважливіших актів відносяться: Цивільний|громадянський| кодекс 1951 р., Торгівельний|торговий| кодекс 1984 р., Цивільний|громадянський| процесуальний кодекс 1969 р., Кримінальний|карний| кодекс 1969 р., Карно-процесуальний|кримінально-процесуальний| кодекс 1971 р., Трудовий кодекс 1987 р. У питаннях особистого|особового| статусу мусульман застосовується Закон про особистий|особовий| статус 1959 р. (із|із| змінами і доповненнями). У Іраку мають поширення|розповсюдження| відразу 3 школи мусульманського права: ханифітська| (серед арабів-суннитів|), шафіїтська| (серед курдів-суннитів|) і джафаритська| (серед арабів-шиїтів). Вживання|застосування| права особистого|особового| статусу мусульман входить в юрисдикцію самостійних судів особистого|особового| статусу.

Цивільне|громадянське| право

Цивільне|громадянське| право Іраку найяскравіше відображає|відбиває| змішаний характер його правової системи. Основним його джерелом є|з'являється| Цивільний|громадянський| кодекс, що прийнятий в 1951 р. і набрав чинності в 1953 р. Цей Кодекс містить|утримує| норми, присвячені лише|тільки| праву власності і зобов'язанням. Грунтуючись в цілому|загалом| на положеннях|становищах| романо-германського права, ГК 1951 р. закріпив в своїх статтях ряд|низку| положень|становищ| шаріату: про зловживання правом, непередбачені обставини, оренду землі, переклад|переказ| боргу|обов'язку| і ін. Родинні|сімейні| і спадкові|спадкоємні| стосунки регулюються згаданим Законом про особистий|особовий| статус, заснованим на мусульманському праві. При пробільній норм Закону повинні використовуватися "принципи мусульманського права", тобто виводи|виведення| мусульмансько-правовий доктрини. До представників немусульманського населення (християнам,