Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України за функціями, визначеними статтею 48 Бюджетного кодексу [2].

Місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового органу. До затвердження розпису керівником місцевого фінансового органу затверджується тимчасовий розпис на відповідний період. Керівник місцевого фінансового органу протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням.

Місцевий фінансовий орган в процесі виконання місцевого бюджету за доходами здійснює прогнозування та аналіз доходів відповідного бюджету.

Податки і збори (обов’язкові платежі) до місцевого бюджету зараховуються безпосередньо на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі Державного казначейства, і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення. Податки, збори та обов’язкові платежі до місцевого бюджету визнаються зарахованими в дохід місцевого бюджету з моменту зарахування на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі Державного казначейства.

Рішення щодо внесення змін до рішення про місцевий бюджет ухвалюється відповідною радою за поданням висновку місцевого фінансового органу про перевиконання чи недовиконання доходної частини загального фонду відповідного бюджету. Факт перевиконання доходної частини до загального фонду місцевого бюджету визнається згідно офіційних висновків місцевого фінансового органу за підсумками трьох кварталів при перевищенні доходів загального фонду місцевого бюджету, врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, більш, ніж на 15 %. Факт недоотримання доходів до загального фонду місцевого бюджету визнається згідно офіційних висновків місцевого фінансового органу за підсумками квартального звіту при недоотриманні доходів загального фонду місцевого бюджету, врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, більш, ніж на 15 %.

Рішення щодо внесення змін до рішення про місцевий бюджет можуть бути також ухвалені відповідною радою у разі настання інших випадків, передбачених Бюджетним кодексом [2].

Розділ 2. Аналіз формування та виконання місцевого бюджету м. Києва

2.1. Особливості та тенденції соціально-економічного розвитку міста Києва

Упродовж останніх років у м. Києві існує тенденція економічного зростання, підвищення доходів і рівня життя населення, завдяки чому істотно поліпшилися позиції столиці серед регіонів України, вивівши її на провідне місце за переважною більшістю характеристик соціально-економічного розвитку. Ресурсний потенціал, відносно диверсифікована структура економіки, більш розвинута, порівняно з іншими регіонами, ринкова інфраструктура, переваги, пов’язані зі столичним статусом, сприяли зростанню інвестиційної привабливості, споживчого попиту та місткості внутрішнього ринку міста, пожвавленню ділової активності суб’єктів господарювання за багатьма видами економічної діяльності.

Водночас, характер динаміки макроекономічних показників засвідчив невисокий рівень стійкості столичної економіки до впливу негативних зовнішніх чинників, ймовірність появи яких і надалі збільшуватиметься по мірі зростання нестабільності у світовому економічному просторі. Прикладом цього є значне сповільнення темпів економічного зростання в м. Києві у 2005 р. внаслідок підвищення вартості енергоносіїв, погіршення кон’юнктури на зовнішніх ринках збуту та політичної нестабільності в країні. Так, якщо в 2004 р. темпи росту реальної величини валової доданої вартості (ВДВ) становили 118,8 %, то в наступному році - 108,0 %. Недостатній розвиток у попередні роки мали процеси структурної трансформації та технологічної модернізації економіки на основі ресурсозберігаючих технологій. Якщо співвідношення між ВДВ, одержаною у сфері послуг (85,8 %), промисловості (10,0 %) та сільському господарстві (0,01 %), загалом відповідає показникам європейських столиць, то структура доданої вартості за видами діяльності вказує на збереження характеристик, притаманних східноєвропейським країнам у середині 90-х років. На відміну від більшості європейських столиць, де найдинамічніше розвиваються послуги з обслуговування підприємницької та інноваційної діяльності (т.зв. «бізнес-послуги») та туристичні послуги, у Києві продовжує лідирувати оптова і роздрібна торгівля.

Перед владою м. Києва поставлена мета - досягнення європейських стандартів якості життя населення шляхом удосконалення системи управління ресурсами міста, забезпечення на цій основі сталого економічного зростання та створення безпечного середовища життєдіяльності. Виконання мети потребує реалізації комплексу взаємо узгоджених стратегічних цілей по кожному з напрямів розвитку міста:

соціальна сфера - перехід до розширеного природного відтворення населення, підвищення тривалості його життя; забезпечення продуктивної зайнятості й ефективного використання трудового потенціалу;

гуманітарна сфера - доступність якісної медичної допомоги та дотримання санітарно-епідеміологічного благополуччя відповідно до кращих європейських стандартів; перетворення Києва в міжнародний центр освіти, науки, культури, туризму й історичного спадку;

житлове господарство - істотне поліпшення житлових умов, створення резерву загальнодоступного соціального житла, впровадження принципів Європейської хартії міст у сфері житлової політики та збереження архітектурно-історичного середовища;

реальний сектор економіки - перетворення Києва в міжнародний центр технологічних інновацій, функціонування промислового комплексу столиці на принципах сталого розвитку, становлення на цій основі постіндустріального, інноваційно-спрямованого, соціально-орієнтованого типу економіки.

Визначаючи стратегічні цілі Києва як світового міста - центру інновацій, бізнес-послуг, освіти, туризму тощо - міська влада усвідомлює, що їх досягнення можливе лише в разі дотримання чітко сформульованої ієрархічності пріоритетів, початковим пунктом якої є концентрація ресурсів для ліквідації накопичених за попередні роки проблем і “кризових явищ”, що створюють реальні загрози життю та безпеці мешканців столиці, підвищують вразливість економіки Києва до пливу зовнішніх ризиків [12].

Впродовж останніх років у місті  Києві існує тенденція економічного зростання, підвищення доходів і рівня життя населення, завдяки чому істотно поліпшилися позиції столиці серед регіонів України, вивівши її на провідне місце за переважною більшістю характеристик соціально-економічного розвитку. Ресурсний потенціал, відносно диверсифікована структура економіки, більш розвинута, порівняно з іншими регіонами, ринкова інфраструктура, переваги, пов’язані зі столичним статусом, сприяли зростанню інвестиційної привабливості, споживчого попиту та місткості внутрішнього ринку міста, пожвавленню ділової активності суб’єктів господарювання за багатьма видами економічної діяльності.

Водночас, характер динаміки макроекономічних показників засвідчив невисокий рівень стійкості столичної економіки до впливу негативних