Мета та завдання дослідження визначені з урахуванням стану наукової розробки та актуальності теми. Нашою метою є дослідити витоки, розвиток, сучасний стан та подальші перспективи розвитку правових систем з урахуванням загальних тенденцій у розвитку права в світі на сучасному етапі.

Методологічною базою роботи є хронологічний, об’єктивний, структурно – системний, дедуктивний, індуктивний та порівняльний методи.

Джерельну базу курсової роботи становлять, по – перше, видання корпусу римського права. По – друге, пам’ятки права епох середньовіччя, створені під впливом римського і варварського права. По – третє, сучасне міжнародне та національне законодавство. Саме на підставі вивчення подібного комплексу джерел можна аргументовано вести мову про наявність впливу романо – германської правової системи на правову культуру людської цивілізації на сучасному етапі її розвитку; рівно як і робити науковий прогноз щодо подальших перспектив розвитку цієї правової системи.

РОЗДІЛ 1. ПРАВОВІ СИСТЕМИ СВІТУ

1.1. Поняття, структура та функції правової системи

Термін «правова система» відображає конкретно історичний, ре-ально існуючий комплекс взаємопов'язаних юридичних засобів і явищ держави. В цьому терміні закріплюється узагальнена теоретична мо-дель (конструкція) правового змісту. Правова система — система, яка постійно розвивається, тобто не є сталою. Вона безперервно вдосконалюється та змінюється в ході істо-ричного процесу .

Правову систему слід відрізняти від поняття «система права». Сис-тема права на відміну від правової системи відображає не всю сукупність правових явищ, а лише внутрішню будову права як сукупність право-вих норм. Правова система — це більш широке поняття, яке охоплює не лише право, як нормативну систему, його джерела, а й праворозуміння, правоутворення, правозастосування, юридичну науку, юридичну практику і т.д. Поняття правової системи дає змогу охопити всі пра-вові явища в їх сукупності, взаємозв'язку та взаємодії. Аналіз лише од-них норм не дає повної характеристики права. Важливим є і те, як воно формується, систематизується, реалізується та ідеологічно обґрунто-вується.

В теорії правової системи існують різні підходи до її поняття та структури. Так, американський дослідник Л.Фрідмен в книзі «Вступ у американське право» розглядаючи правову систему відносить до її скла-ду наступні структурні елементи: І) державні органи; 2) норми права, зразки поведінки, конкретні рішення і дії; 3) правову культуру [ 67 ; 287 ].

С.Б. Кобринська визначає правову систему як цілісне багаторівневе утворення, яке відображає сукупність взаємопов'язаних юридич-них засобів (явищ), і по-друге, в якості елементів включає такі правові явища, які забезпечують єдність соціальних і правових якостей [ 7 ; 608 ].

Професор О.Ф.Скакун під правовою системою розуміє комплекс взаємопов'язаних і узгоджених юридичних засобів, що призначені для регулювання суспільних відносин, а також юридичних явищ, виника-ючих внаслідок такого регулювання (правові норми, правові принци-пи, правосвідомість, законодавство, правові відносини, юридичні ус-танови, юридична техніка, правова культура, стан законності та його деформація, правопорядок тощо). Іншими словами, це обумовлена об'єктивними закономірностями розвитку суспільства цілісна систе-ма юридичних явищ, що постійно діють внаслідок відтворення і вико-ристання людьми та організаціями (перш за все державою) для досяг-нення своїх цілей [ 54 ; 656 ].

Правова система — це цілісний комплекс правових явищ, який зумов-лений об'єктивними закономірностями розвитку суспільства, усвідомле-ний та постійно відтворюваний людьми та їх організаціями (державою) і який використовується ними для досягнення своїх цілей.

У правовій системі злилися природні потреби людей з їх думками, волею та почуттями, з правовими традиціями та арсеналом техніко-юридичних засобів, з вчинками, діяльністю їх об'єднань.

При вивченні цієї теми доцільно використовувати системний підхід, який дозволяє виділити 5 рівнів правової системи:—

суб'єктивно-сутнісний — цей рівень потрібен для того, щоб підкреслити значення суб'єктів права в якості системовиникаючих матеріальних факторів правової системи. Саме людина (громадянин, іноземець, особа без громадянства) та її об'єднання (суспільні організації, акціонерні товариства, інші комерційні та некомерційні організації та держава в цілому), які мають права та несуть юридичні обов'яз-ки і виступають реальними елементами правової системи;

організаційно-діяльністний — охоплює всі юридично оформлені
зв'язки та відношення, форми реалізації права, різноманітні види пра-вової поведінки людей, правотворчу та правозастосовчу діяльність держави та суспільства;—

соціально-результативний. З одного боку відображає, наскільки людина як суб'єкт права освоїла правову дійсність, як вона «живе» в ній, а з другого — як сформувались і наскільки ідентичні інтересам інди-віда та суспільства різного роду режими та стани, що дозволяють уяви-ти собі певні результати діяльності юридичних норм (правова культу-ра, законність, правопорядок).

До елементів правової системи відносяться наступні статичні еле-менти: система права; система законодавства; правові принципи; правова культура; юридичні установи;юридична техніка; юридичні терміни; правова політика.

Система права — об'єктивно зумовлена внутрішня організація пра-ва певного суспільства, яка полягає в єдності й погодженості всіх юри-дичних норм та їх розподілі по галузях, підгалузях та інститутах права [ 23; 58 ].

Система законодавства — цілісна сукупність всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів, що являє собою зовнішній вираз системи права. Структура системи законодавства — це її будова, яка зумовлена правом,