Важливим джерелом права в Ірландії поряд із законодав-ством є загальне право. Ірландські суди визнають англійську доктрину судового прецеденту, згідно з якою рішення ви-щих судових інстанцій є обов'язковими для них самих і для нижчих судів. Проте слід визнати, що сфера застосування прецедентного права в Ірландії звужується прямо пропор-ційно до кількості виданих нових законів. Останні здебіль-шого не кодифікуються, а мають характер консолідованих нормативних актів. Ірландське право знає інститут делегу-вання законодавчих повноважень, що дозволяє уряду чи на-віть окремим міністерствам приймати постанови і накази з дуже важливих питань суспільного життя.

Аналогічно іншим британським колоніям у Канаді за-кріпилася система англійського загального права, згідно з яким рішення судів вищого рівня набирають сили судового прецеденту. Джерелом права в Канаді вважають законодавчі норми, що видаються парламентом, чинні й ті, що збері-гають відносну самостійність, норми права справедливості, які були створені рішеннями Суду канцлера в Лондоні у ХV-ХІХ ст.

Рішення канадських судів протягом тривалого часу могли оскаржуватись у Судовому комітеті Таємної ради у Лондоні. Нині ця практика скасована, проте раніше прийняті рішення англійських судів, що тлумачать чинні в Канаді англійські закони й норми загального права, мають загальнообов'язкову силу. Єдність системи канадського загального права забезпечується Верховним судом Канади і вищими судами провінцій, рішення яких є загальнообов'язковими для всіх нижчих судових інстанцій.

Що стосується законодавчої влади в Канаді, то вона про-тягом тривалого часу належала британському парламенту. Але Конституційним законом від 1982 р. було встановлено, що з цього часу жоден наступний акт британського парламенту не матиме чинності в Канаді, тобто була проголошена суверенність країни у сфері законотворчості [ 36; 69 ].

Федеративний устрій країни визначає розмежування законодавчих повноважень між парламентом і законодавчими зборами провінцій. До законодавчих федеративних повно-важень належать такі, як регулювання економіки, торгівлі, мореплавства, грошового обігу та банків, патентів і автор-ського права, кримінального права і процесу тощо. До ком-петенції законодавчих повноважень провінцій відносять пи-тання щодо податків, освіти, виховання та ін.

Основи сучасної правової системи Нової Зеландії почали формуватися з 1840 р., тобто з часу, коли країна стала анг-лійською колонією. На її території була поширена чинність законів, що приймалися британським парламентом, і норм загального права. Незважаючи на те, що з 1947 р. Нова Зе-ландія стала самостійною державою, в ній зберігають чин-ність британські закони, що приймалися у 1840-1947 рр. із спеціальною обумовленістю про чинність їх на території Нової Зеландії. Єдине джерело подальшого розвитку зако-нодавства з 1947 р. становлять акти створеного ще у 1852 р. новозеландського парламенту. Завдяки його плідній роботі багато англійських законів вже втратили свою чинність.

Разом з тим система загального права залишається важ-ливим і самостійним джерелом права. Це стає очевидним, коли взяти до уваги, що новозеландські юристи визнають існування єдиної для всіх держав, де вона застосовується, системи загального права, а тому визнають і силу судового прецеденту за рішеннями, що приймаються вищими судови-ми інстанціями в Англії, Австралії, Канаді і т. ін. У той са-мий час рішення вищих новозеландських судів є обов'язко-вими для них самих і всіх нижчих судів.

Систему новозеландських судів очолює Апеляційний суд. Він розглядає апеляційні скарги на постанови Верхов-ного суду в цивільних і кримінальних справах і постанови установ адміністративної юстиції (зокрема, арбітражного суду). Верховний суд складається з голови і 25 суддів. Він розглядає найскладніші цивільні та кримінальні справи, а також скарги на постанови, що виносяться магістратськими судами й органами адміністративної юстиції.

Отже, англо-американський тип (сім’я) правової системи загального права – це сукупність національних правових систем, які мають спільні риси, проявляються в єдності закономірності і тенденції розвитку на основі норм, сформульовані судами в судовому прецеденті, який домінує як форма ( джерело ) права у поділі права на загальне право і право справедливості.

Право США а також таких країни як Ірландія, Канада, Австралія, Нова Зеландія і інші колишні колонії Британської імперії за своєю структурою особливо не відрізняється від права Англії. Воно поділяється на загальне право і право справедливості. Законодавство цих країн характеризується впорядкованістю. Перевага віддається не кодифікації а консолідації. Закон як правило створюються за Англійським зразком.

Джерелами сучасних країн які відносяться до англійської правової системи є: правовий прецедент і закони.

РОЗДІЛ 4. РЕЛІГІЙНО-ТРАДИЦІЙНІ ТИПИ ПРАВОВИХ СІМЕЙ

4.1. Мусульманське право

Найважливішою рисою мусульманського права є його реліг-ійний характер. Дослідники глибоко розкрили релігійно-етнічні витоки ісламського права, які проявляються у тому чи іншому ступені у країнах мусульманського світу. Мусульманське право характеризується такими ознаками:

а)право є результатом божественного одкровення, яке нада-но людям Аллахом через свого пророка Мухамеда у Корані та оповідях про його життєдіяльність (Сунни);

б)заперечення концепції парламентаризму, оскільки закон людям даний Аллахом, положень якого правовірний мусульманин повинен неухильно дотримуватися; право носить більшою мірою зобов'язальний характер;

в)поєднання доктринальності права з емпіричними елементами, оскільки юрист повинен інтерпретувати положення бо-жественного одкровення Аллаха відповідно до конкретно-історичної обстановки;

г)шаріат носить персональний характер, що пов'язано із приналежністю особи до релігійної громади (умми); мусульманська концепція демократії ґрунтується на традиційних формах функціонування умми;

д)специфічна система джерел права, у якій поєднуються філософсько-релігійні витоки