Родини романо-германського і загального права, є безсумнівно, основним в сучасному світі. Немає ні однієї правової системи, що запозичила б ті чи інші елементи в одній з цих родин, і може навіть видатися, що всі інші системи – це не більш ніж пережитки, покликані зникнути в більш-менш далекому майбутньому в міру прогресу цивілізації. Однак подібна думка – це не більш ніж проста гіпотеза, що не відповідає реаліям сучасного світу. Звичайно, усі держави якоюсь мірою запозичають західні ідеї, оскільки це являється їм необхідним для збереження незалежності і прогресу в розвитку однак наші сучасники не схильні відмовлятися від уявлень, що ще недавно були загальновизнаними в їхніх країнах. Мусульманський світ, Індія , Далекий Схід, Африка далекі від того, щоб беззастережно приєднатися до західної цивілізації.

Сучасна правова карта світу розкриває розмаїття правових систем і в той же час свідчить про прагнення держав до зближення, єдності в законодавстві, право використовуваній діяльності в сфері регулювання ринкових відносин, охорони навколишнього середовища, у регулюванні інших сфер суспільного і державного життя.

Список використаних джерел

А.Х.Саидов. “Сравнительное правоведение и юридическая география мира”, М. 1993г.

Алексеев С.С. Теория права. — М., 1999.

Андрусяк Т. Теорія держави і права. — Л., 1997.

Африка: энциклопедический справочник. – М.: Советская энциклопедия, 1987. – Т. 1. – 672 с. – Т. 2. – 671 с.

Алексеев С.С. Общая теория права. – М.: Юрист, 1995. – 455 с.

Берман Г.Д. Право і революція: Формування західної традиції права. – К.: IRIS, 2001. – 651 с.

Б. Кобринська Міжнародне право. Основи теорії. – К.: Либідь, 2002. – 608с.

Безродний Є.Ф., Ковальчук Г.К., Масний О.С. Світо-ва класична думка про державу і право: Навч. посіб — К., 1999.

ВедєрніковЮА., Чурпіта В.В., КолодійА.М. та ін. Історія вчень про державу і право: Навч. посіб -- К 2001. – 87с.

Василь-єв Л.С. Проблеми генезиса китайского государства. — М., 1983. – 89

Васецький В.Ю. Права людини в романо-германській правовій системі // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. пр. – 2004. – Вип. 24. – С. 60 – 66.

Головченко В.В., Ковальський В.С. Юридична тер-мінологія: Довідник. — К., 1999.

Г.И.Муромцев. Источники права (теоретические аспекты проблемы).//Правоведение, 1998 г., N 2, с.23.

Голяк Л.В., Мацько А.С., Тюріна О.В. Порівняльне правознавство: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2004. – 200 с.

Глиняный В. История государства и права зарубежных стран. – Х.: Одиссей, 2003. – Ч. 1. – 832 с.

Григонис Э. Теория государства и права. Курс лекций. – СПб.: Питер, 2002. – 320 с.

Дурга Дас Басу. Основи конституционного права Индии. — М., 1986.

Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. – Пер. с фр. В.А. Туманова. – М.: Международные отношения, 1997. – 400 с.

Загальна теорія держави і права: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченко, О.В. Пет-ришина. — X., 2002.

История новейшего времени стран Европы и Америки: 1945 – 2000. – М.: Простор, 2002. – 480 с.

Кельман М.С. Теорія права: Навчальний по-сібник. — Тернопіль, 1998.

Карбонье Ж. Юридическая антропология. — М., 1986.

Котюк В.О. Теорія права. — К., 1996. – 58с.

Косарев А.И. История государства и права зарубежных стран. – М.: Норма, 2003. – 343 – 347.

К.Цвейгерт, Х. Кётц. “Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права ”, М. 1995г.

Карбоннье Ж. Юридическая социология. – Пер. с фр. – М., 1986. – С.330.

Кашкин С. Право Европейского Союза. – М.: Юрист, 2003. – 925 с.

Кельман М. Загальна теорія держави та права зарубіжних країн. – Л.: Новий Світ, 2000. – 584 с.

Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенков С.Л., Пастухов В.П., Тихомиров О.Д. Загальна теорія держави і права. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 317 с.

Комаров С. Теория государства и права. – М.: Норма, 2003. – 448 с.

Корчевна Л.О. Проблема різноджерельного права: Дослід порівняльного правознавства. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – 360 с.

Котюк В. Основи держави і права. – К.: Аттика, 2001. – 432 с.

Кузнецов В. Международное право. – М.: Юрист, 2001. – 672 с.

Л.Н.Завадская. Концепция закона: отрицание отрицания / Теория права: новые идеи (третий випуск). — М., 1993. – 126с.

Мусульманское право. Структура и основные институтн. — М., 1984. – 98с.

Марченко М.Н. Курс сравнительного правоведения. — М., 2002. Норбер Р. Юридическая антропология. — М., 1999. – 69с.

Матузов Н.И., Мацько А.В. Теория государства и права: Учебник. – М.: Юрист, 2001. –321С.

Мацько А. Міжнародне право. Навчальний посібник. – К.: МАУП, 2002. – 216 с.

Мірошниченко М. Історія вчень про державу і право. – К.: Аттика, 2004. – 224 с.

Н.Г.Александров. Понятие источника права.//Ученые труды ВИЮН. вып.VIII, М.,1946;

Нода И. Сравнительное правоведение в Японии: прошлое и настоящее/ Очерки сравнительного права. — М., 1981. — С.229—255.

Новейшая история стран Европы и Америки. XX в. – М.: ВЛАДОС, 2001. – Ч. 1. – 464 с.

Оборотов Ю.Н. Традиции и обновление в правовой сфере: вопросы теории (от познания к постижению права). – Одесса: Юридическая литература, 2002. – 278 с.

П.М. Рабінович., Основи загальної теорії права та держави. - К.: 1999.

Правознавство. Навчальний посібник./ За ред. В.В.Копейчикова, К.:Юрінком Інтер – 2000р.

Погребной И.М., Шульга А.М. Теория права: Учеб. пособ. — X, 1998.

Решетников Ф.М. Правовые системи