багатофакторна — побудована на основі трьох взаємопов'язаних критеріїв: історичний генезис правових систем, система історичного права, структура правової системи. На цій основі виділяють: романо-германську правову сім'ю; правову сім'ю загального англійського пра-ва; скандинавську правову сім'ю; латиноамериканську, мусульмансь-ку, індуську, далекосхідну, правові сім'ї Африки й Мадагаскару та ін.

Отже, Класифікація правових систем світу здійснюється за такими критеріями:

спільність історичних коренів виникнення та по-дальший розвиток;

спільність основного юридичного джерела (форми) права;

єдність у структурі системи і норми права;

спільність принципів регулювання суспільних відносин;

єдність юридичної техніки, в тому числі термінології, юридичних категорій, понять, конструкцій.

З вище зазначеного можна сказати , що правова система – це сукупність взаємозв’язаних юридичних засобів, за допомогою яких регулюються суспільні відносини. До числа цих юридичних засобів ( елементів правової системи ) належать: правові норми, правові принципи, юридичні установи, правотворчість, реалізація (тобто здійснення) права, правова культура, правопорядок.

Першим елементом правової системи є правові норми. Вони виступають як стандарт поведінки людей, за допомогою яких можна впорядковувати життя суспільства, здійснювати керівництво ними. Більш загальними ніж правові норми є правові принципи. Це такі важливі засади, які відображають основ побудови права. Н. принцип рівності перед законом.

Наступним елементом правової системи є юридичні установи. До них належать правотворчі, право виконавчі та правоохоронні органи держави.

Важливим елементом правової системи є правотворчість, вона за змістом, організаційними діями є особливим видом соціальної діяльності, що складаються з послідовних операцій, результатом яких стає прийняття нормативно-правових актів. Втілення правотворчих установ на практиці здійснюється за допомогою іншого елемента правової системи реалізація права, яка здійснюється у формі використання, дотримання виконання, і застосування права.

Важливе місце у правовій системі посідає правопорядок це стан правової упорядкованості суспільних відносин, який виражає реальний результат функціонування.

РОЗДІЛ 2. РОМАНО-ГЕРМАНСЬКА ПРАВОВА СІМ’Я

2. 1. Структура права у країнах романо-германської правової сім'ї

До романо-германської правової сім'ї (правової системи) належать країни Європи, крім Англії, та держави, що раніше були їх колоніями. До цієї сім'ї належить і правова система України. Сама назва - «романо-германська» - відображає, по-перше, те, що в її основі закладені принципи і поняття, сфор-мульовані ще у Римському праві, і по-друге, ту роль, яку відіграли правознавці ще середньовічних німецьких кня-зівств, у пристосуванні положень римського права до сучас-них їм умов.

У всіх країнах, що належать до романо-германської право-вої сім'ї, визнається диференціація права на публічне і при-ватне. Цей поділ має майже загальний характер і є важливою характеристикою правових систем країн романо-германської правової сім'ї. Сутність його полягає в тому, що до публічно-го права відносять ті галузі та інститути, які визначають ста-тус і порядок діяльності органів держави і відносини інди-віда з державою, а до приватного — галузі й інститути, що регулюють взаємовідносини індивідів. До цього слід дода-ти, що повагу до права набагато простіше прищепити при-ватним особам, ніж державі, яка сама є носієм влади.

Поділ права на публічне і приватне протягом тривалого часу розглядався у рамках учення, що трактувало його як «природний порядок», домінантний по відношенню до дер-жави [ 28; 584 ]. Стверджувалося, що прерогатива створення і забезпе-чення функціонування публічного права належить державі, а приватного - юридичним інституціям і закладам громадян-ського суспільства. Саме тому юристи, які у давньому Римі здебільшого не належали до державних структур, концен-трували увагу на приватному праві. Крім цього, у Римі не було конституційного, адміністративного і навіть повноцін-ного, у нашому сучасному розумінні, кримінального права.

Уже пізніше юристи, що займалися проблемами науки управління, поступово почали вивчати створені англосак-сонською правовою сім'єю норми публічного права. Цей процес посилився після визнання у більшості країн Західної Європи доктрини, за якої визнавалося існування невід'єм-них прав людини. Ось тоді й виникла необхідність реалізу-вати на практиці те, що до цього часу було лише ідеалом, а саме державу, в якій є виборні вищі представницькі органи, дієві виконавчі та незалежні судові органи.

Безумовно, свою специфіку у формування публічного права привніс принцип поділу влади, згідно з яким влада не може бути безмежною, безконтрольною, всепоглинаю-чою. Але юристи романо-германської правової сім'ї схиляються до того, що зазначений принцип і загалом публічне пра-во можуть діяти тільки за умови високого рівня громадян-ської свідомості. Реалізація цього права можлива лише за умови, що суспільна думка вимагає від керівників і адміні-страції їх підпорядкування дисципліні та контролю.

Незважаючи на те, що головні принципи публічного пра-ва у країнах романо-германської правової сім'ї були відпра-цьовані лише у ХІХ-ХХ ст., воно має велику схожість щодо правових систем цих країн. По-перше, це зумовлено загаль-ністю політичної і філософської думки різних країн. Так, публічне право всього Європейського континенту у своєму розвитку зазнало значного впливу державницьких ідей Ш. Монтеск'є і Ж.-Ж. Руссо. Єдині для всіх європейських країн основи сучасного кримінального права закладені Беккаріа. По-друге, єдиний порядок формування корпусу юристів, що дістали освіту на основі вивчення цивільного права, зумовив те, що останнє було взяте як модель для подальшої розробки всіх інших галузей права [ 30 ; 448 ].

До того ж, формування публічного права мало гостру по-требу у збагаченні досвідом інших країн. Конституційне право країн романо-германської правової сім'ї є прикладом то-го, як юридична наука в цій сфері набула інтернаціональних ознак. Що