Зміст
ступ
1. Суть та способи забезпечення законності і дисципліни в державною Управління.
2.Загальний нагляд прокуратури в державному управлінні.
3.Оскарження дій органів державної і виконавчої влади та їх посадових осіб.
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Важливою умовою законності і дисципліни в державному управлінні слід визнати також високу правову культуру громадян і апарату виконавчої влади, яка, в свою чергу, є наслідком загального рівня освіти і культури суспільства.
В юридичній науці під законністю розуміється "неухильне виконання законів та відповідних їм інших нормативних актів органами держави, посадовими особами, громадянами та громадськими організаціями". У сфері функціонування виконавчої влади, у діяльності органів державного управління ця вимога проявляється особливо суворо. Вона міститься у багатьох нормативних актах, починаючи з Конституції України, і формулюється, як правило, згідно із законом і заснована на ньому. Юридичні норми є обов'язковими для всіх і доти, поки вони не змінені, або не відмінені, всі державні і недержавні структури, їх представники, формування громадськості, громадяни України та іноземці зобов'язані суворо їх дотримуватися. Це означає, що законність обов'язкова для всіх елементів держави. Вона також є обов'язковою умовою, що забезпечує безперешкодну реалізацію прав громадян, громадських утворень на самовираження і вільний розвиток.
Зовні законність виражена в законодавстві, під яким прийнято розуміти систему правових актів, в яких норми права знаходять своє зовнішнє відображення. "Законність- це перш за все наявність достатньої кількості юридичних норм високої якості, а потім їх суворе дотримання усіма суб'єктами права" .
Одним із найважливіших заходів щодо забезпечення законності є нагляд прокуратури. Особливим способом забезпечення законності є звернення громадян.
Усі вони спрямовані на те, щоб між владою і людиною знаходилося право.
1. Суть та способи забезпечення законності і дисципліни у державному управлінні.
Законність - багатогранне поняття, яке визначається по різному, її можна розглядати як принцип діяльності держави, сутність якого полягає в обов'язку державних органів, інших фізичних і юридичних осіб діяти відповідно до вимог законів. "Матеріальний зміст законності у сукупності правил, обов'язків, до зволень, заборон, що регламентуються державою. Вони створюють стан, при якому суспільне життя, всі види державної діяльності підпорядковані неухильній дії права. Законністю досягаються узгодженість дій, організованість і порядок, тобто дисципліна у загальнодержавному масштабі".
Якщо розглядати принцип законності щодо її практичного застосування, то законність означає, що всяке рішення державних і не державних органів, уповноважених на те осіб не повинно суперечити чинному законодавству; має бути прийняте в межах компетенції органу або посадової особи, що його приймає; з додержанням необхідної процедури; мусить сприяти створенню, закріпленню або розвитку корисних для суспільства відносин.
Законність і дисципліна - основні умови існування будь-якої демократичної держави, її обов'язкові риси. Вони невід'ємні одна від одної. Законність можлива тільки при суворому дотриманні дисципліни усіма фізичними і юридичними особами, а дисципліна, в свою чергу, обумовлюється рамками закону. Словник визначає законність як "загальноприйнята, усталене правило співжиття, норму поведінки", що охороняється законами , а дисципліну - як "твердо встановлений порядок, дотримання якого є обов'язковим для всіх членів даного колективу; розпорядок". У загальнотеоретичному розумінні "законність" розглядається як специфічний державно - правовий режим, за допомогою якого забезпечується загальнообов'язковість юридичних норм у суспільстві і державі, її суть полягає в обов'язковості виконання приписів правового характеру.
Законність можна розглядати і як метод державного управління, тобто як сукупність прийомів, способів, за допомогою яких держава забезпечує належну поведінку своїх суб'єктів.
Законність - це також режим системи відносин громадян, громадських та інших не державних утворень, органів місцевого самоврядування з органами, що представляють різні гілки державної влади. Такий режим має сприяти забезпеченню прав і законних інтересів особи, її всебічному розвитку, формуванню і розвитку громадянського суспільства, ефективній діяльності державного механізму.
Для того щоб забезпечити режим законності, держава повинна створити основу для цього. Основою (або гарантіями) законності в державному управлінні слід визнати наявність:
1) певних економічних умов;
2) розвинутої політичної системи;
3) механізму соціального захисту населення;
4) науково обґрунтованої системи норм права, що відповідає вимогам
часу і доступна для розуміння усіма суб'єктами державного управління;
механізму примусу, який чітко працює в межах закону. Таким чином, законність і дисципліна - це обов'язкові риси правової держави, сукупність форм і методів державного управління, які знаходять своє відображенням чинному законодавстві і за допомогою яких держава регулює взаємовідносини в суспільстві, досягається стан законослухняної поведінки об'єктів управління.
Законність і дисципліна в державному управлінні забезпечується трьома основними способами - проведенням контролю, здійсненням нагляду та за допомогою звернень громадян. Проте здійсненню цих конкретно юридично значущих дій передує переконання, яке виявляється в попереджені, роз'яснені, вихованні, а також в утворенні певних стимулів
законослухняної поведінки суб'єктів державного управління.
Законність у сфері державного управління ґрунтується на таких принципах:
1) загальнообов'язковість законів для всіх без винятку органів, закладів,
організацій, посадових осіб, громадян тощо. Саме в цьому проявляється загальність приписів, які містяться у законах і підзаконних актах;
2) єдності законності, тобто одноманітному розумінні і заснуванні законів на всій території держави;
3) неприпустимості протиставлення законності і доцільності. Це означає, що сам закон є вищим ступенем появу доцільності.
Ванний принцип не виключає творчого розуміння закону і законності, а саме передбачає, що будь-який варіант рішення при застосуванні закону повинен обов'язково здійснюватися в рамках правових приписів.
Законність у діяльності державного апарату виявляється у такому:
1) відповідати чинному законодавству;
2) рішення, що приймаються державним органом, не повинні виходити
за межі повноважень цього органу, тобто вони можуть прийматися тільки з