Згідно зі статтею24 відповідного закону, особи винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.

У разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завданні матеріальні збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку.

Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при

розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.(Ст. 25.)

Подання громадянином звернення, яке містить наклеп і образи, дискредитацію органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та їхніх посадових осіб, керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, заклики до розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі та інших дій, тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством. Це положення закріплюється в ст.26.

Ст.27 говорить, що " витрати, зроблені органами державної влади, місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засобами масової інформації у зв'язку з перевіркою звернень, які містять завідомо неправдиві відомості, можуть бути стягнуті з громадянина за рішенням суду".

Звернення громадян становлять собою сукупність активних вольових дій фізичних осіб, їх особливість полягає в тому, що не всі звернення громадян можна віднести до заходів, які забезпечують законність і дисципліну в державному управлінні. Тільки скарги і заяви про порушення чинного законодавства та недоліки в роботі тих чи інших осіб, державних і недержавних структур ініціюють компетентні органи (повноважних осіб) на проведення контрольно-наглядових дій з метою усунення порушень і недоліків.

Скарга на протизаконні дії або рішення відповідних органів та їх посадових осіб подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права на звернення в суд відповідно до закону, а в разі відсутності такого (вищого) органу або незгоди громадянина з прийнятим по скарзі рішенням - безпосередньо в суд.

Отже, захищаючи свої законні права і свободи, громадяни звертають увагу компетентних органів на порушення законодавства і таким чином захищають існуючі в державі та суспільстві правовідносини. Такий контроль у деяких випадках називають ще й індивідуальним.

Висновки

Отже, контроль можна характеризувати як складову частину (елемент) управління, що забезпечує систематичну перевірку виконання Конституції, законів України, інших нормативних актів, додержання дисципліни і правопорядку і полягає у втручанні контролюючих органів в оперативну діяльність підконтрольних органів, даванні їм обов'язкових для виконання вказівок, припиненні, зміні чи скасуванні актів управління, вжитті заходів примусу щодо підконтрольних органів.

Нагляд не має за мету виявлення та попередження правопорушень, усунення їх наслідків та притягнення винних до відповідальності, без права втручатися в оперативну та господарську діяльність піднаглядних об'єктів, зміни чи скасування актів управління.

Прокуратура є невід'ємною частиною державного механізму, вона наділена певним об'ємом влади для здіснення вищого нагляду за виконанням законів в державі. Конституція України визначає прокурорський нагляд як вищий, який здійснюється від імені держави, її верховної влади. Вищий нагляд забезпечую пріоритет загальнодержавних інтересів над місцевими та відомчими.

Звернення громадян є особливим способом забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні, який істотно відрізняється від контролю та нагляду. Відмінність між ними полягає в тому, що ініціаторами перевірок тут виступають не державні утворення (їх посадові особи), а громадяни. Звертаючись до компетентних органів із заявами і скаргами, вони сигналізують про виявленні ними порушення законності і дисципліни, надаючи тим самим змогу повноважним органам розібратися в суті справи, притягти, якщо на це є підстави, до відповідальності винних. Звернення за захистом своїх прав у компетентні органи є важливим засобом забезпечення їх прав і свобод, законності і дисципліни в цілому.

Список використаних джерел.

1. Конституція України (28.07.96)

2. Декларація про державний суверенітет (16.07.90)

3. Закон Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве самоврядування (07.12.90)

4. Закон Про об'єднання громадян (16.06.92)

5. Закон Про державну службу (16.12.93)

6. Закон Про прокуратуру (5.11.91)

7. Закон Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі (01.12.94)

8. Закон Про звернення громадян (2.10.96)

9. Кодекс України про адміністративні правопорушення. Науково-практичний коментар. //К. - 1991.

10.Кодекс України про адміністративні правопорушення. Нове видання.

11. Битяк Ю.П. Зуй В,В- Адміністративне право України. -X.: 1996.

12. Коваль Л.В. Адміністративне право України. - К.: 1996.

13. Павловский Р.С. Административное право. - К.: 1986.

14. Колпаков В.К. Адміністративне право України. - К.: 2000.

15. Клименко Г.Б. Адміністративне право. - X.: 2000.

16. Гончарук С.Т. Адміністративне право України. - К.: 2001.