Сутнісне значення терміну “контроль” позначає, в тому числі, й управління. Нагадаємо, що в англійській мові він є в ряді термінів, що включають поняття “управління” (дієслова “administrate”, “сontrol”, “direct”, “govern”). Розшифровуючи поняття “контроль”, необхідно враховувати, що воно позначає - володіння, панування, повноваження, функції та людей, які їх виконують; - вказує на взаємодію, координацію, субординацію, посадове чи службове становище. Але на сучасному етапі контроль асоціюється не з управлінням в цілому, а більше з владним впливом на відносини в суспільстві. Термін “контроль” вживається як в поширеному, так і в звуженому розуміннях. В поширеному розумінні це поняття можна трактувати як напрям, спосіб чи функцію управління в суспільстві. Одночасно контроль набуває ознак наукової дисципліни тому, що став предметом систематизації та формування рекомендації про те, як краще контролювати, тобто використовувати в суспільному управлінні. В такому звуженому розумінні слова “контроль” - відносно молода галузь науки та управління.

З розпадом СРСР та утворенням самостійних держав майже в усіх з них, у тому числі і в Україні, найпершими були ліквідовані органи народного контролю. Спостерігалась дивовижна єдність у підході до цього державного інституту. В демократичній державі, визнаючи контроль, ніхто не хотів, щоб його контролювали [3, с. 5]. Хоча сам по собі контроль не є якимось новим явищем в механізмі державного управління. І сьогодні він є важливим інструментом в руках держави, який вона використовує для успішного здійснення поставлених перед нею завдань, а також для розв'язання проблем ефективного управління суспільними процесами [2, с. З].

Після ліквідації органів контролю в Україні Верховною Радою України було дано доручення постійній комісії по додержанню законності і правопорядку розробити та запровадити в найкоротший термін концепцію державного контролю в Україні. Та цей процес затягнувся, а державні органи, почавши перебудову своєї діяльності, зіткнулися з хвилею безгосподарності, корупції, бюрократизму [3, с. 5]. Тому і потреба створення системи контролю в державному управлінні стала нагальною.

Така система повинна стати одним із важливих каналів одержання об’єктивної інформації. Це можливо лише у тому випадку, якщо контроль не служитиме створенню тотальної системи недовіри, а отримана інформація дозволить лише об'єктивно судити про функціонування всіх структур державного управління в тому, наскільки точно державні службовці, посадові особи виконують свої обов’язки перед громадянами та суспільством і діють у рамках правових та інших соціальних норм.

Контроль має сприяти з’ясуванню фактичного стану справ у різних областях державної та суспільної діяльності, бути здатним визначати труднощі, які виникають на шляху до розв’язання поставлених задач та намічати заходи щодо їх подолання.

Контроль повинен сприяти органам державного управління у виконанні покладених на них завдань, організації чіткого їх функціонування. Контролю з боку держави і суспільства відводиться велика роль в підвищенні відповідальності апарату державного управління перед суспільством і громадянами за свої рішення, шляхи їх здійснення та досягнуті результати. А це, у свою чергу, підвищує ефективність діяльності всієї системи державного управління, дозволяє сформувати “громадянське суспільство, яке має важелі контролю на всіх рівнях влади”.

Для цього необхідне безумовне виконання вимог достовірності, точності, об’єктивності контролю. Контроль дає корисну та достовірну інформацію тоді, коли у ході його здійснення враховуються всі плюси та мінуси роботи підконтрольного органу державного управління або посадової особи, коли в перевірку не вноситься нічого суб’єктивного. Він повинен поширюватись як на підсумок, так і на весь хід реалізації управлінських рішень в державному управлінні, а його об’єктивність є принциповою вимогою, що робить його чинником ефективного функціонування системи державного управління. Повинна бути створена ефективна система управління життєво важливими для функціонування держави процесами. Адже жоден законодавчий акт не дасть належного результату, якщо не спиратиметься на ефективну систему державного управління.

Державне управління - це, перш за все, аналіз процесів, що відбуваються у житті, вивчення практичного досвіду, визначення проблем на основі даних науки, визначення цілей, шляхів та засобів їх розв’язання [18, с.97-98]. Державне управління стає науково обґрунтованим, коли воно базується на повній та достовірній інформації, правильній оцінці суспільних явищ і всіх подій, що відбуваються в суспільстві та самих органах державного управління, точних розрахунках, наукових висновках на основі всієї отриманої інформації з урахуванням суспільної думки. Саме цьому і сприяє, або в усякому разі повинен сприяти контроль у державному управлінні. Без нього не може бути ефективного управління.

Контроль в державному управлінні - це не самоціль контрольної діяльності у самій собі, а засіб досягнення його стратегічних цілей. Від того, як буде проводитись цей контроль, які у нього цілі і завдання, багато у чому залежатиме і його ефективність. Він існує для того, щоб активно впливати на всі процеси, що відбуваються у державному управлінні, сприяти його здійсненню, сприяти отриманню інформації про реальний стан справ у всіх сферах державного управління, аналізувати всю отриману інформацію і на її основі прогнозувати можливий розвиток ситуації і, відповідно, мати можливість впливати на її перебіг, забезпечуючи інтереси держави та її громадян. І все це, у підсумку, повинно сприяти упорядкуванню діяльності всього державного механізму, адже без стабільності в