Великі перспективи покращення контролю в сфері державного управління пов’язуються з проведенням політичної та адміністративної реформ в Україні, зокрема з наведенням чіткого порядку в роботі системи виконавчої влади, скороченням кількості центральних органів виконавчої влади, проведення в них функціонального обстеження з метою виключення дублювання функцій, забезпечення більшої стабільності в роботі апарату, удосконаленням функціонування інституту державної служби та підвищення її статусу, запровадженням чітких регламентів роботи на всіх рівнях виконавчої влади.

В зв’язку з цим питання підвищення ефективності контролю, покращання виконавської дисципліни мають стати одними з головних у повсякденній, практичній діяльності як центральних органів виконавчої влади, так і на місцях.

Перспективними шляхами оптимізації розвитку системи контролю є впровадження інноваційних технологій, вдосконалення організаційного забезпечення контролю в органах виконавчої влади, систематичне підвищення професійного рівня працівників центральних і місцевих органів виконавчої влади, які здійснюють контрольні функції, поліпшення якості інформаційно-аналітичного забезпечення контролю.

Однак державний контроль в Україні продовжує зберігати ознаки системи не допоміжного, а карального характеру, що не може бути метою контролю в демократичному суспільстві. Особливої уваги потребують проблеми забезпечення системності, координованості та економічності державного контролю.

Тому беручи до уваги особливе місце контролю у формуванні ефективної системи виконавчої влади, підвищенні рівня виконавської дисципліни як на центральному, так і на місцевому рівнях, доцільно було б:

- прискорити розробку та прийняття закону України „Про державний

контроль у сфері діяльності органів виконавчої влади та їх посадових осіб”, де мають бути чітко визначені функції контролю, обсяг, межі його здійснення, а також функціональні та процесуальні механізми і наслідки здійснення контролю;

- орієнтувати діяльність контролюючих органів у сфері діяльності

органів виконавчої влади на впровадження у свою практику елементів не лише адміністративного, а й функціонального аудиту, покликаного з’ясувати недоліки в організації роботи державної установи або її взаємодії з іншими органами державної влади та сприяти її усуненню, що сприятиме переорієнтації функцій державного контролю в сфері реалізації управлінських рішень з каральної на допоміжну, яка передбачає не стільки виявлення фактів порушень виконавської дисципліни органами виконавчої влади, скільки з’ясування причин виникнення цих порушень;

- розвивати систему моніторингу міжвідомчого документообігу та

розгляду органами виконавчої влади звернень громадян, надання населенню управлінських послуг з метою більш широкого охоплення всього спектру управлінських відносин;

- вдосконалити програму «АСКОД» або розробити нову програму для

роботи в операційній системі «Windows» і в мереженому режимі, що дасть змогу організувати доступ до електронної бази даних з будь-якого комп’ютера, розробити різні рівні доступу до системи для контролю за термінами і за якістю виконання директивних документів;

- добавити в електронну базу даних від скановану електронну копію для

візуального сприйняття документу;

- розробити можливість надсилання виконавцям нагадування про

терміни виконання документів за допомогою Інтернету;

- розробити і затвердити науково обґрунтовані нормативи щодо

організації праці в органах виконавчої влади, здійснювати її моніторинг з метою підвищення виконавської дисципліни за рахунок інтенсифікації праці державних службовців;

- розробити та запровадити стандарти щодо реалізації внутрішнього та

зовнішнього контролю в органах виконавчої влади, забезпечити систематичність проведення контролю, його своєчасність, системність, що сприятиме покращенню дисципліни та порядку в роботі суб’єктів та об’єктів контролю;

- сприяти створенню органів громадського контролю за діяльністю

виконавчої влади на центральному й місцевому рівнях з метою широкого залучення громадськості до управління державою й започаткувати спеціальні періодичні видання, де б висвітлювались результати перевірок органів виконавчої влади та давались пояснення щодо покращення якості їх виконання, що сприятиме забезпеченню відкритості й прозорості в діяльності органів виконавчої влади.

ВИСНОВОК

Визначення пріоритетів розвитку системи контролю в діяльності органів виконавчої влади - завдання складне й просте водночас. У колишньому його розумінні, дійсно, контроль в основному обмежувався лише каральними функціями. На сьогодні функції контролю набагато складніші.

В сучасному розумінні контроль є складовою оцінки якості виконавської діяльності, яка супроводжує всі фази завдання, поставленого перед органом виконавчої влади. З основних назвемо:

- планування роботи (стратегічне, середньострокове, поточне) ;

- прийняття управлінських рішень ;

- розрахунок витрат, визначення результатів та критеріїв їх оцінки;

- оцінка ризиків;

- організація виконання;

- коригування результатів роботи в процесі її виконання ;

- оцінка результату ;

- визначення на основі досягнутого нових цілей для розвитку .

На кожному з цих етапів є необхідність в контролі. Отже, контроль - це повсякденна діяльність творчого характеру, яка є не інструментом покарання, а стимулом розвитку.

Відповідальність посадових осіб органів державного управління за свої дії чи бездіяльність є однією з найважливіших засад функціонування всієї системи державного управління. Саме дієвість функції контролю в державному управлінні зменшує ризик неправомірних дій та дозволяє отримувати своєчасну інформацію про виникнення проблемних ситуацій.

Контроль в державному управлінні повинен сприяти виконанню завдань, покладених на органи державного управління та їх чіткому функціонуванню, водночас забезпечуючи прозорість управлінської діяльності, підвищення відповідальності державного апарату перед суспільством і громадянами за свої рішення, шляхи їх реалізації та отримані результати.

У процесі контролю за діями виконавців керівник повинен встановити, чи досягнута запланована мета, тобто, чи виконано певне рішення повністю, частково або не виконано взагалі, причини невиконання тощо. Якщо мету досягнуто, слід з’ясувати, чи був процес її досягнення найкращим (оптимальним) з точки зору задіяних ресурсів, чи відповідали методи і засоби її досягнення вимогам діючого законодавства. Якщо мета не досягнута, то необхідно встановити основні причини цього, в якій частині вони залежали від виконавців,