Отримуючи фактичні дані про роботу органів державного управління та їх працівників, виявляючи корисний досвід, а також відхилення, що допускаються ними на шляху до поставлених цілей, характер і причини таких відхилень, контролюючі органи повинні вживати адекватні, тож і дієві заходи щодо усунення виявлених відхилень, причин, що їх породжують і попередження їх в майбутньому, притягнення до відповідальності осіб, винних у таких відхиленнях. Інакше кажучи, засобами контролю виявляється, чи відповідають діяльність органів державного управління, дії посадових осіб чинним правовим нормам. В цьому полягає превентивне значення контролю як надзвичайно важливого засобу, за допомогою якого кадри апарату державного управління попереджаються і певною мірою захищаються від похибок у роботі в майбутньому.

Разом з тим контролю підлягає і діяльність громадян та їх суспільних об’єднань, яка “замкнута” на сфері державного управління. Контроль, таким чином, повинен забезпечувати суворе та неухильне виконання законів та підзаконних актів, дотримання дисципліни органами державного управління, посадовими особами, всіма організаціями та громадянами [1, с. 606 - 607].

Основні напрямки, за якими здійснюється контроль діяльності органів державного управління, такі:

- дотримання державної дисципліни, своєчасне і доброякісне виконання обов’язків по управлінню;

- раціональний розподіл і використання матеріальних, фінансових, трудових та інших ресурсів, бережливе ставлення до державної власності, дотримання режиму економії;

- наукова організація управлінської праці, впровадження в управління і виробництво новітніх досягнень науки і техніки, їх використання в інтересах підвищення ефективності виробництва з урахуванням необхідності безпеки проведених робіт, охорони здоров’я населення, попередження забруднення оточуючого середовища та інших можливих шкідливих наслідків;

- законність і доцільність прийнятих управлінських рішень, виданих правових актів;

- права, свободи, інтереси громадян, що охороняються законом;

- підбір, розстановка управлінських кадрів, підвищення їх ідейного і теоретичного рівня, ділової кваліфікації;

- форми і методи здійснення управлінської діяльності та її стиль [31, с. 36].

Основні вимоги до контролю, які забезпечують його ефективність у діях контролюючої або посадової особи, такі:

- безперервність, регулярність та систематичність;

- своєчасність, старанність, повнота охоплення об’єкта;

- оперативність, дієвість та гласність;

- загальний характер, присутність у посадових обов’язках кожного керівника та здійснення його кожним керівником;

- різнобічність форм і методів перевірки вищими органами нижчих, письмові звіти, контрольні журнали, картотеки, наради, засідання та інші [18, с 25].

Як бачимо, контроль повинен бути не винятковим законом, а невід’ємною частиною організаційної роботи, складовими елементами якої є опрацювання та прийняття рішень, технологія і перевірка результатів рішень органів державного управління.

Одна з небезпек на даному етапі розвитку нашої держави - це знову звести його до наказуючої функції в інтересах окремої групи людей, до рівня контролю заради контролю. Тоді як він не повинен бути самоціллю і характеризуватися за принципом “чим жорсткіше, тим краще”. В демократичній державі важливо, щоб результат дії був орієнтований на людину, служив її інтересам і суспільству в цілому. Тож повинен здійснюватися контроль результату, разом зі з’ясуванням в чиїх інтересах він досягнутий і на що направлений.

Контроль, являючись одним із видів діяльності держави, її органів влади і управління, повинен забезпечити нормальне функціонування суспільства. І через це він являє собою один із важливих каналів одержання об’єктивної інформації про життя суспільства, про дійсний стан у системі державного управління.

Оволодіння контролем як засобом управління, вміння використовувати його результати дає можливість правильно користуватися іншими елементами управління. Тому систематичний, якісний контроль допомагає державному управлінню, а його відсутність, або поверхове проведення, як правило, призводить до негативних наслідків.

Реформа органів державного управління має уможливити створення комплексу інститутів, що дозволять здійснювати дієвий контроль за законністю актів і дій посадових осіб та усіх працівників державного апарату. Необхідно сформувати таку систему контролю над державним апаратом і органами місцевого самоврядування, щоб забезпечити сувору звітність за всіма їхніми діями та ухваленими актами, запобігати порушенню прав та свобод людини і громадянина.

Умовами успішного втілення такого контролю в системі державного управління є:

- компетентність і конкретність виданого акту, затвердженого плану тощо;

- своєчасність доведення рішень, актів до виконавців;

- комплексне використання арсеналу форм і методів контролю;

- безпосередньої перевірки на місцях; співбесід з виконавцями; аналізу інформації з міст; заслуховування звітів відповідальних осіб про виконання законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, власних розпоряджень;

- розробка планів реалізації директивних документів;

- поетапне здійснення контролю;

- ефективна організація проведення перевірок;

- систематичне обговорення на засіданнях колегії, нарадах, при проведенні інших заходів з керівниками, спеціалістами управлінь і відділів органу державного управління, установ і організацій питань контролю за виконанням директивних документів, доручень, планів та програм.

Для успішного контролю, крім знання нормативного матеріалу, необхідний практичний досвід роботи з питань перевірки, а також володіння методикою і технікою її проведення.

Як підсумок, треба відзначити, що контроль та перевірка виконання дозволять піднести державну владу та державне управління до рівня стабільності і динамічності, адекватності станові громадянського суспільства. Встановлення контролю за діяльністю державних органів і державних службовців, органів місцевого самоврядування є принциповою стороною та важливим напрямком державного управління [18, с. 23].

Ефективний контроль дозволяє судити про фактичний стан справ у державному управлінні, про хід реалізації законодавчих актів, ефективність підзаконних актів, що видаються органами виконавчої влади. На основі отриманої інформації з’являється можливість оперативно усувати недоліки у нормотворчій діяльності, вносити зміни і доповнення в нормативні акти, підвищувати їх якість. Інформація, отримана під час такої контрольної діяльності, відіграє значну роль у здійсненні завдань адміністративної реформи, вдосконаленні системи органів виконавчої влади, визначенні професіоналізму управлінських кадрів, у боротьбі з проявами бюрократизму і злочинності у середовищі державних