- оцінити відповідність здійснення інших функцій управління завданням, що поставлені перед ним [7].

Він сприяє забезпеченню наукової обґрунтованості планів, розпоряджень та інших документів, дозволяє виявити нові резерви та можливості. Контроль є також невід’ємною частиною роботи із узагальнення позитивного досвіду органів державного управління, їх працівників.

Отже, контроль у державному управлінні - це процес забезпечення досягнення організацією поставленої мети, який складається зі встановлення критеріїв, визначення фактично досягнутих результатів і проведення коректувань тоді, коли досягнуті результати суттєво відрізняються від встановлених критеріїв [14]. Контроль повинен бути не виключною мірою, а невід’ємною частиною організаційної роботи всіх органів державного управління. Його необхідність у цій галузі очевидна і цьому є низка підтверджень. По-перше, державне управління містить фактор невизначеності і саме дієвий контроль у змозі вирішити непередбачені питання. По-друге, контроль необхідний для попередження виникнення кризових ситуацій. Тобто він повинен забезпечити виявлення помилок і можливість коректування їх на ранніх стадіях, коли вони ще не перетворились у кризові проблеми. І, по-третє, необхідність контролю - це забезпечення підтримки успіху. Адже, проаналізувавши, які саме чинники призвели до успіху, в подальшому можна їх стимулювати.

На думку французьких фахівців адміністративного менеджменту, без контролю управління не може бути ефективним. Контроль необхідний у всіх організаціях, де є люди, і особливо в організаціях із розгалуженими функціями [4].

Розглядаючи контроль саме в такому ракурсі (як функцію управління), зіштовхуємось із двома категоріями: власне контроль і нагляд. У чому полягає суть цих понять? Більшість авторів схильні вважати, що нагляд є видом контролю і за своїм значенням є дещо вужчого категорією. Адже контролем ми вважаємо не лише перевірку систематичності виконання завдань та прийняття рішень, але й можливість втручання контролюючих органів в оперативну діяльність підконтрольних їм об’єктів з метою надання певних вказівок. Нагляд, своєю чергою, забезпечує лише виявлення та попередження правопорушень, відповідність діяльності встановленим нормам, і в жодному випадку не передбачає втручання в оперативну діяльність.

За органами, які здійснюють цей нагляд, розрізняють різні його види: прокурорський, судовий, адміністративний. Прокурорський нагляд - вищий нагляд прокуратури за точним і однотипним виконанням законів всіма органами державної влади та управління, підприємствами, організаціями, установами, громадськими і політичними об’єднаннями, посадовими особами, громадянами. Судовий нагляд - процесуальна діяльність судів із перевірки законності та обґрунтованості вироків, рішень, визначень і постанов судів. Адміністративний нагляд - діяльність органів державної влади і управління із контролю за дотриманням організаціями, посадовими особами і громадянами встановлених державою правил в окремих галузях.

Контролю притаманні також різні види. І його класифікація досить широка. Загалом контроль можна поділити на види (рис.2.1):

Рис 2.1 - Види контролю

Державний контроль - це контроль за дотриманням органами законів та інших правових актів. Його здійснюють всі органи влади в межах своєї компетенції. Основні завдання, які виконує державний контроль:

1. Забезпечує додержання законів, інших правових і нормативних актів і дає змогу підтримувати стабільність державного устрою, вчасно виявляти відхилення від встановлених правил і процесу.

2. Забезпечує підвищення ефективності роботи державних органів через скорочення чисельності, вдосконалення структури, протидії бюрократизації.

3. Забезпечує ефективне використання державних коштів. Внутрішній державний контроль, який ми будемо досліджувати, здійснюється виконавчими органами всіх гілок влади для систематичної перевірки виконання рішень об’єктами управління, що відіграє важливу роль у зміцненні державної дисципліни га законності. Ефективність діяльності органів державної виконавчої влади залежить від рівня організації виконання та контролю за виконанням законів, рішень, програм, наказів, розпоряджень тощо. Головною метою такого контролю є перевірка якості виконання поставлених завдань, своєчасне виявлення проблем, концентрація зусиль на коригуванні ситуації, оперативне прийняття заходів щодо забезпечення виконання завдань [27].

Політичний державний контроль здійснюється тими органами і особами, які уповноважені владою (парламент, місцеві виборні органи, політичні партії).

Адміністративний державний контроль здійснюється виконавчими органами всіх гілок влади. Тут необхідно розрізняти контроль вищих посадових осіб за діями підлеглих, створення спеціальних контрольно-ревізійних наглядових органів.

Судовий державний контроль здійснюють всі суди України.

Соціальний контроль є формою зворотного зв’язку в системі державного управління.

Оскільки контроль є процесом, який реалізовується у певному часовому вимірі і спрямований на певні об’єкти контролю, функції, і характеризується специфічними способами та методами, спробуємо класифікувати його в системі державного управління (рис, 2.2).

Звичайно така класифікація є неповною і у практиці державного управління трапляються інші види контролю. Наведемо основні з них: превентивний (попереджуючий) і постконтроль. Превентивний контроль використовують перед здійсненням того чи іншого проекту. Постконтроль застосовується після завершення справи (рис.2.2):

Класифікація контролю у

системі державного управління

Ознаки ефективного контролю

1.Стратегічне спрямування – перевірка найбільш загальних показників, важливих для успіху.

2. Орієнтація на результати - співставлення досягнень із метою, а не контроль заради контролю.

3. Відповідність справі - узгодженість показників, що контролюються, з параметрами мети.

4. Своєчасність - відповідність моменту контролю фазам діяльності об'єкта.

5. Гнучкість - пристосування форм та методів контролю до змін у середовищі.

6. Простота - зрозумілість для співробітників.

7. Економічність - перевищення результатів над витратами на його проведення [9].

Але, як підтверджує досвід, контроль може мати і негативні моменти. Оскільки в процесі контролю є неминучими різноманітні тиски, то це може викликати негативну реакцію з боку підконтрольної сторони. Надмірне акцентування на контролі може призвести до неточної, неправдивої інформації, що знецінює загалом процес управління, або до висунення на поверхню лише контрольованих справ, приховуючи інші проблеми. Тому доцільно, щоб контроль у державному управлінні мав такі характеристики:

1. Контроль повинен мати стратегічне спрямування, відображати і підтримувати суспільні пріоритети демократичної