з»ясувати функції і повноваження Президента України;

визначити природу та види актів Президента України та з»ясувати, яким чином здійснюється контроль за їх виконанням;

вивчити природу послань Президента України до Верховної Ради України та народу України

з»ясувати природу, структуру, повноваження та еволюцію правового регулювання статусу дорадчого органу Президента України від Адміністрації президента України до Секретаріату президента України

визначити статус, повноваження, склад і структуру Ради національної безпеки і оборони України.

Структурно робота складається зі вступу; трьох розділів: «Президент України як вища посадова особа держави», «Дорадчий орган Президента України», «Рада національної безпеки і оборони України», які логічно поділні на підрозділи, висновку, списку використаних джерел.

Методологічною основою роботи є праці фахівців з конституційного права Білоуса А.О., Бурчака Ф.Г., Гладуна З.С., Колодія А.М., Копєйчикова В.В., Погорілка В.Ф., Сахарова Н.А., Тація В.Я., Тодики Ю.М.. Шаповала В.М.

Для глибшого вивчення окремих питань використовувалися роботи фахівців з конкретних питань Агафонова С., Бойко О., Головатенко В., Кампо В. Кармазіна М. Шатіло В., Юлдашева О.

При написанні роботи використані наступні методи: сходження від абстрактного до конкретного, аналіз, синтез, порівняльний аналіз та інші загальнонаукові методи.

Ця дипломна робота являє собою теоретичне дослідження, яке може бути використане для подальших наукових досліджень у цій сфері.

Розділ 1. Президент України як вища посадова особа держави

1.1.Інститут Президенства як складова політичної системи держави

Інститут президентства як один із найважливіших інститутів сучасних політичних систем багатьох країн світу має свою давню історію виникнення та довгий шлях розвитку. Термін “президент” походить з латинської мови praesidens і означає: Верховний голова виконавчої влади в республіці.

У світовій конституційній практиці статус президента визначається по різному. В одних країнах (Італія, Росія, Угорщина) Президент, як і в Україні, визнається главою держави, що підтверджено ст.102 Конституції України: “Президент України є главою держави і виступає від її імені”, в інших – Мексика, США – главою виконавчої влади [3].

В Україні та інших країнах, де Президент визнається главою держави, посада Президента уособлює державу і державну владу в цілому, а не певну її гілку. Як глава держави він виступає як у вирішенні внутрішніх проблем, так і від її імені у міжнародних відносинах. На практиці це означає, що Президент не потребує додаткового засвідчення своїх повноважень, це випливає з його статусу [55; с.24].

Перша держава, в якій було запроваджено посаду президента як глави держави і виконавчої влади – це США, де Конституцією 1787 р. затверджено цей пост. У Європі пост президента вперше було зпроваджено у Франції та Швейцарії у 1848 р. У XX ст. поширилося запровадження цього поста у багатьох країнах. Остання фаза зазначеного процесу мала місце наприкінці 80-х - на початку 90-х років, коли пост президента було запроваджено майже в усіх незалежних державах, які утворилися після розпаду СРСР, та у країнах Східної Європи. На сьогодні у світі з більш як 180 країн – членів ООН понад 130 мають президентів.

Значне поширення інституту президентства обумовлене низкою чинників, які визначають його значення і роль у державному та суспільному житті тієї або іншої країни. Насамперед, президент уособлює державу, представляє її у міжнародних відносинах.

Треба мати на увазі, що відповідно до порядку обрання президента та обсягу його повноважень розрізняють президентські та парламентські республіки. Головна відмінність між ними полягає в тому, що у президентській республіці ( США, Ірак, Корея) президент обирається народом і має широкі повноваження, зокрема незалежно від парламенту формує уряд і забезпечує здійснення виконавчої влади. У парламентській республіці (Австрія, Індія, ФРН) президент обирається парламентом, практично не має виконавчих повноважень, виконує виключно представницькі функції. Останнім часом набуває поширення напівпрезидентська республіка (Франція, Португалія, Болгарія). В ній президент обирається народом, але парламенту надаються певні повноваження, пов”язані з контролем за його діяльністю під час формування уряду і здійснення виконавчої влади [48; с.64].

Як уже було зазначено, інститут президенства був заснований в США. Творці американської Конституції створили сильну, одноособову президентську владу, сполучивши в одній особі повноваження і глави держави і глави уряду. Одночасно, для того, щоб запобігти перетворенню єдиної виконавчої влади в режим особистої влади, попередити виникнення диктатури і свавілля, “батьки-засновники” закріпили принцип поділу на законодавчу, виконавчу і судову влади, доповнили його системою взаємних “стримань і противаг” цих влад по відношенню одна до одної.

За американською моделлю президентського правління президент має широкі і різноманітні повноваження, але він діє лише в межах федеральної виконавчої влади, і в силу конституційного розподілу влад не може одноособово керувати усім державним апаратом.

Його повноправними партнерами і “противагами” виступають незалежний від президента Конгрес та і не менш незалежний Верховний суд. При всій силі своєї влади, помноженої на особисту активність ні один президент США не був спроможний досягти якихось значних змін у внутрішній і зовнішній політиці американської держави без підтримки вищого законодавчого органу країни.

Політична система США дає можливість президенту зосередити в своїх руках велику владу лише при одній умові - його повинна підтримувати більшість членів Конгресу. В такій тісній залежності президентської політики від позиції і дій парламенту - одна з найважливіших відмінностей американської моделі президентства від авторитарних моделей президентської влади. Американська модель президенства не допускає виникнення двовладдя в политичній системі, стану коли президент проводить свою політику, а Конгресс здійснює свій курс. Система розподілу і балансу влад навіть за умов, коли президент представляє одну партію, а більшість Конгресу підтримує опозиційну партію, забезпечує єдність