Об’єктивні причини, а саме: послаблення парламенту, як інституту, здатного приймати нагальні для країни рішення; та традиційна для України слабкість уряду, який не спирається на парламентську підтримку і який за результатами виборів втратив політичну легітимність, призвели до того, що стратегічна ініціатива та центр політичної ваги закріпився за інститутом президентства [45; с.49].

Також слід зазначити на існуванні тенденцій до створення паралельних структур у дорадчих органах Президента до тих, які існують при Кабінеті Міністрів України. Такий паралегізм є негативним фактором, адже спричиняє конкуренцію відповідних структур Кабінету Міністрів України і Адміністрації Президента, плутанину при реалізації їх імперативних вказівок органами виконавчої влади, розпорошення державних коштів державного фінансування і т.і.

А.Колодій з цього приводу зазначає, що до компетенції органів з питань відтворення видатних пам’яток історії та культури при Президентові входить частина питань, які розв’язує Міністерство культури. Національний комітет боротьби із захворюванням на СНІД дублює роботу Міністерства охорони здоров’я, а Національна рада з питань молодіжної політики - Міністерства у справах сім’ї та молоді [45, с.51].

Визнанням наявності такого протиріччя може слугувати Указ Президента України Л. Кравчука „Питання Адміністрації Президента України” від 24 червня 1993 року N 233/93, згідно якого з метою усунення паралелізму в роботі Адміністрації Президента України та Кабінету Міністрів України ліквідовано Соціально-економічну раду Президента України та апарат Радника Президента України з соціально-економічних питань; Комісію Президента України з питань науки та апарат Радника Президента України з питань науки; Комісію Президента України з політико-правових питань та групу організаційної роботи апарату Радника Президента України з політико-правових питань; Комісію Президента України по зв’язках з міжнародними фінансовими установами та контролю за зовнішньо-економічною діяльністю та апарат Радника Президента України з зовнішньоекономічних питань [10].

Таким чином у статусі, функціонуванні і діяльності дорадчого органу Президента України, будь то Адміністрація Президента, Секретаріат Президента чи інший орган, при чинному правовому регулюванні існують певні протиріччя.

Як орган, що забезпечує діяльність Президента України, і в якості „команди Президента” має значний вплив на розробку і прийнятитя рішень Прекзидентом, реалізацію і здійснення державної політики у всіх сферах, значний вплив на всі гілки влади а, особливо, на виконавчу, дорадчий орган Президента є важливим органом в структурі державної влади.

Одночасно, його статус, повноваження, структура і навіть назва не визначені не тільки на конституційному, а й на законодавчому рівні. Таким чином, нормативно, цей орган не є суб”єктом здійснення державної влади. А тому, його діяльність є так би мовити „не легалізованою”. Це вносить значну невизначеність у здійснення і реалізацію державної політики в нашій країні.

2.2.Адміністрація Президента України

2.2.1.Структура, повноваження і статус Адміністрації Президента України до 20 серпня 2002 року

13 грудня 1991 року Президентом України Леонідом Кравчуком було підписано Указ «Про Адміністрацію Президента Україна» [2], яким було утворено перший робочий апарат глави держави. Окремим розпорядженням цього ж дня було затверджено «Положення про Адміністрацію Президента України». Згідно з вказаним Положенням на Адміністрацію Президента покладалися завдання:

Організація і проведення аналізу політичного, соціально-економічного та міжнародного становища України, подання Президентові України узагальнень і пропозицій з цих питань.

Організація проведення експертизи Законів, які вносяться Верховною Радою України на підпис Президентові України.

Організація підготовки проектів указів, розпоряджень Президента України, інших документів, забезпечення всебічності проробки проблем.

Координація роботи по підготовці проектів законодавчих актів, що вносяться Президентом України у Верховну Раду України в порядку законодавчої ініціативи.

Забезпечення єдиного порядку надходження і опрацювання документації в усіх підрозділах Адміністрації Президента України.

Оформлення і випуск документів, прийнятих Президентом України, доведення їх до органів державної влади.

Організація єдиної системи діловодства в підрозділах Адміністрації Президента України, забезпечення ефективного контролю за проходженням документів.

Здійснення контролю за виконанням міністерствами, відомствами, організаціями України, а також органами виконавчої влади на місцях указів і розпоряджень Президента України.

Підготовка і проведення протокольних заходів Президента України, організація засідань, нарад, що проводяться Президентом України.

Організація системи добору і розстановки кадрів, оформлення прийому на роботу і увільнення працівників підрозділів Адміністрації Президента України з роботи, а також керівних працівників міністерств, відомств, державних комітетів України, які призначаються Президентом України.

Підготовка, систематизація і аналіз матеріалів, що надходять із засобів масової інформації, іншими каналами, оперативне доведення інформації до Президента України, виконавчих органів.

Забезпечення взаємодії підрозділів Адміністрації Президента з відповідними структурами Верховної Ради України та її Секретаріату, громадськими організаціями.

Організація заходів Президента України з представниками засобів масової інформації.

Матеріально-технічне забезпечення і господарсько-побутове обслуговування працівників Адміністрації Президента України [9].

Очолював Адміністрацію Секретар. Структуру і штатну чисельність Адміністрації Президента України глава держави затверджував особисто Президент України. Керівники служб Президента, Прес-секретар Президента, Служба безпеки Президента працювали під безпосереднім керівництвом глави держави. Інші підрозділи підпорядковувалися Секретареві.

Після обрання 26 червня 1994 року Л. Кучми Президентом України, вже 21 липня 1994 року було підписано укази глави держави «Про реорганізацію Адміністрації