Без змістовної відповіді на ці питання дискусія була б безпредметною. Адже Президент зазначив лише, що в Україні «має бути коаліційний Уряд, який спирається на парламентську більшість», а «парламентська більшість формує Уряд і несе відповідальність за його роботу» [75; с.68].

А. Колодій з цього приводу зазначає, що додатковими цілями запропонованої Президентом дискусії, найімовірніше, були:–

спроба зняти з Президента відповідальність за стан у країні після восьми років його правління;–

намагання відволікти частину політичних сил, відданих еволюційному шляху модернізації в Україні, від участі в запланованих політичних протестах;–

знайти форму не обрання, а фактично призначення наступного Президента України.

Спробою відволікти опозиційні сили можна вважати й ініціативу Президента про запровадження пропорційної системи парламентських виборів. Адже опозиція неодноразово вимагала запровадження пропорційної системи, тоді як Леонід Кучма більшу частину строку свого перебування на посаді Президента України наголошував на згубності такого шляху.

В цілому конституційна ініціатива Л. Кучми була спробою напередодні акцій протесту перевести розмови про нинішній політичний режим в дискусію про оптимальний політичний режим у майбутньому виконала свою програму-мінімум.

Серед нововведень Адміністрації Президента також – спроба визначити нові принципи та характер інформаційної політики в країні. Указом глави держави Управління інформації і зв’язків з громадськістю було реорганізоване у Головне управління інформаційної політики. Окремим розпорядженням керівника інформаційно-аналітичної служби СДПУ(о) Сергія Васильєва було призначено керівником цього Управління. За назвою та функціями даний орган не відповідав конституційному статусу Адміністрації Президента.

Адміністрації Президента запровадила оновлену версію Web-сайту Президента України. Важливі кадрові зміни відбуваються і на рівні інших центральних та місцевих органів влади, що опікуються засобами масової інформації. Як приклад експерти називають введення ще однієї посади першого заступника голови Державного комітету з питань інформаційної політики, телебачення і радіомовлення. На цю посаду призначено Михайла Онуфрійчука, який з 1977 по 1990 роки працював заступником начальника політвідділу МВС УРСР і далі продовжував працювати у інформаційній сфері [67; с.126].

Кадрові призначення в Адміністрації Президента, зокрема зміна більшості керівників управлінь, були покликані посилити роботу Адміністрації. Заступником глави Адміністрації Президента, керівником Головного управління організаційно-кадрової роботи і взаємодії з регіонами призначено Олексія Іщенка. Валерія Хорошковського в червні 2002 року призначено заступником глави Адміністрації Президента – керівником Головного управління Адміністрації Президента з питань внутрішньої політики, а 29 серпня – Першим заступником Глави Адміністрації Президента. На посаду керівника Головного контрольного управління Адміністрації Президента призначено Віталія Коваленка. Першим помічником Президента України залишився Сергій Льовочкін. Анатолій Гальчинський очолив Національний інститут стратегічних досліджень, залишившись радником глави держави.

Ще одним з провідних напрямків роботи Адміністрації Президента залишилося здійснення кадрової політики в регіональній виконавчій владі. Основним критерієм регіонального державного апарату в очах Адміністрації Президента була ефективність їх діяльності. Саме у цьому руслі слід трактувати кадрові зміни, що охопили Україну відразу після виборів і отримали нового імпульсу після призначення нового глави Адміністрації Президента. Так з 363 кадрових указів Президента України, підписаних з 1 квітня по 1 вересня 2002 року, 135 стосуються змін голів обласних та районних держадміністрацій (186 указів стосуються змін в органах центральної влади, 28 — посольств та закордонних представництв держави, 14 — судових органів). Характерно, що за аналогічний період після парламентських виборів 1998 року кадрові зміни в регіонах не були такими масовими, як у 2002 році. Та й стосувалися вони, перш за все, голів обласних держадміністрацій. Так, протягом квітня – серпня 1998 року було звільнено 13 голів обласних держадміністрацій. У 2002 році було звільнено лише 5 голів обладміністрацій: Львівської, Тернопільської, Вінницької, Волинської та Херсонської. Після парламентських виборів 2002 року з 1 квітня по 1 вересня глава держави підписав 94 укази про звільнення з посад голів регіональних (районних, міських, районних у містах) держадміністрацій. За аналогічний період 1998 року був підписаний лише один подібний указ про звільнення В. Семенова з посади голови Севастопольської міськ­держадміністрації (принагідно зазначимо, що згідно зі ст.133 Конституції України м. Севастополь має статус окремої адміністративно-територіальної одиниці, на рівні з областями та Автономною Республікою Крим) [45; с.72-76].

Зазначені кадрові зміни в регіонах були здійснені з ініціативи Адміністрації Президента України.

2.3.Державний Секретаріат Президента України

2.3.1.Утворення Державного Секретаріату Президента України

Одним із перших своїх указів, а саме, Указом Президента України „Про Секретаріат Президента України” від 24 січня 2005 року N 108/2005 Віктор Ющенко розпорядився реорганізувати Адміністрацію Президента України у Секретаріат Президента України та покласти на останній організаційне, правове, консультативне, матеріально-технічне та інші види забезпечення виконання главою держави конституційних повноважень.

Цим же указом було введено посаду Державного секретаря України, який очолює Секретаріат Президента України. Державним секретарем було призначено екс-керівника виборчої кампанії Віктора Андрійовича - Олександра Зінченка [21].

Указом Президента України „Питання Секретаріату Президента України” від 27 січня 2005 року № 111/2005 з метою належного організаційного, правового, консультативного, інформаційного, експертно-аналітичного, матеріально-технічного та інших видів забезпечення виконання главою держави конституційних повноважень, відповідно до пункту 28 частини першої ст. 106 Конституції України затверджено Положення про Секретаріат Президента України та Структуру Секретаріату Президента України, встановлено, що Секретаріат Президента України є правонаступником Адміністрації Президента України.

Вказаним указом також визнано такими, що втратили чинність ряд Указів Президента України, що визначали структуру і повноваження структури - попередниці Секретаріату Президента України – Адміністрації Президента України [21].

Для підвищення ефективності роботи пропонувалося істотно зменшити кількість