Формулювання вищеперелічених повноважень Секретаріату Президента піддавалися суворій критиці з боку окремих політиків і науковців як такі, що є некоректними і двозначними. Перед викладом аргументів стосовно такої

Слід нагадати, що ст. 106 Конституції України забороняє Президенту України передавати свої повноваження іншим особам або органам [3].

Так, Г. Гуцуляк зазначає, що секретаріату неправомірно делегується право «запитувати й одержувати інформацію, документи та матеріали від державних органів і органів місцевого самоврядування, державних підприємств, організацій і посадових осіб. Як зазначає Г. Гуцуляк, правом на одержання такої інформації володіє не секретаріат, а Президент. Його допоміжні органи можуть це робити лише з доручення глави держави. А в положенні має бути записано, що здійснювати ці функції секретаріат може в межах статті 106 Конституції, де перелічено права та повноваження Президента.

Дивує делеговане секретаріату право «порушувати... перед керівниками органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій питання про усунення виявлених у їхній діяльності недоліків і упущень, а про факти порушення Конституції і законів України, указів і розпоряджень Президента України інформувати правоохоронні органи».

Здається, розробники забули, що секретаріат не є гілкою влади. Структура, покликана всього лишень «забезпечувати умови життєдіяльності Президента», не може (навіть за дорученням глави держави) перебирати на себе функції гаранта Конституції, Кабінету міністрів або парламенту.

У формулюваннях положення деякі юристи побачили спробу секретаріату привласнити й законодавчі функції. Передбачається, що секретаріат має право «за дорученням Президента України готувати проекти рішень та актів Президента України та забезпечувати й контролювати їх виконання». Некоректність формулювання видно неозброєним оком. Апарат може, на доручення глави держави, розробляти й готувати проекти. А право «забезпечувати й контролювати», з погляду законотворчості, належить Президентові. Що ж до ефективного контролю за дотриманням указів, то це питання, на превеликий жаль, належним чином не відрегульоване. Великою мірою тому, що закон про Президента в нас досі не ухвалено. Є лише дуже застарілий закон «Про Президента УРСР» [83].

Секретаріат Президента у процесі виконання покладених на нього завдань відстоював позиції Президента України у взаємодії з Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Конституційним Судом України, правоохоронними, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями [23].

До складу Секретаріату входили :

Державний секретар України, Перший помічник Президента України, перші заступники Державного секретаря України, заступники Державного секретаря України;

Кабінет Президента України, Прес-секретар Президента України;

Групи радників та наукових консультантів Президента України; Постійний представник Президента України у Верховній Раді України, Постійний представник Президента України у Кабінеті Міністрів України, Постійний представник Президента України у Конституційному Суді України, інші постійні представники Президента України;

головні служби, служби та інші структурні підрозділи.

Державний секретар України, Перший помічник Президента України, перші заступники Державного секретаря України, заступники Державного секретаря України, Прес-секретар Президента України, помічники, наукові консультанти, референти і радники Президента України, постійні представники та уповноважені Президента України призначаються на посади і звільняються з посад Президентом України.

Перший помічник Президента України за посадою є керівником Кабінету Президента України, функції та склад якого визначаються окремим Положенням.

Прес-секретар Президента України за посадою є керівником Прес-служби Президента України, функції та склад якої визначаються окремим Положенням.

Положенням про Секретаріат Президента України від 27 січня 2005 року зазначалося про те, що Державний секретар України наділений наступними повноваженнями:

здійснює загальне керівництво Секретаріатом, координує діяльність усіх його структурних підрозділів, представляє за дорученням Президента України Секретаріат у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями;

координує діяльність консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб, що створені Президентом України для здійснення своїх повноважень, забезпечує їх взаємодію із Секретаріатом;

координує діяльність радників та наукових консультантів Президента України, організовує їх взаємодію з підрозділами Секретаріату;

забезпечує підготовку для Президента України аналітичних, інформаційних, довідкових та інших документів, матеріалів для доповідей та виступів;

організовує та контролює виконання доручень Президента України;

розподіляє обов’язки між першими заступниками та заступниками Державного секретаря України, координує діяльність постійних представників та уповноважених Президента України;

вносить Президентові України пропозиції щодо призначення на посади і звільнення з посад перших заступників, заступників Державного секретаря України, радників, наукових консультантів і референтів Президента України, постійних представників, уповноважених Президента України та інших, призначення на посади та звільнення з посад яких належить до повноважень Президента України;

призначає на посади і звільняє з посад працівників Секретаріату, за винятком тих осіб, які відповідно до вказаного Положення призначаються безпосередньо Президентом України;

контролює виконання працівниками Секретаріату Закону України “Про державну службу” та законодавства про працю, здійснює присвоєння рангів державним службовцям відповідно до законодавства;

встановлює єдиний порядок проходження і опрацювання документів у Секретаріаті;

виконує інші доручення Президента України.

Державний секретар України для виконання покладених на нього функцій міг видавати в межах встановленої вищезазначеним Положенням компетенції розпорядження Державного секретаря України.

Вказаним Положенням про Секретаріат Президента України від 27 січня 2005 року також зазначалося, що постійні представники Президента України:

представляють Президента України у відносинах з Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Конституційним Судом України, а також в інших випадках, здійснюють аналіз ситуації у відповідних сферах;

взаємодіють під час вирішення питань, що належать до їх функцій, з відповідними структурними підрозділами Секретаріату;

подають Державному секретареві України пропозиції щодо призначення на посади та звільнення з посад працівників Секретаріату, які забезпечують їх діяльність;

виконують інші функції, що визначаються положеннями про відповідних