Керівники самостійних структурних підрозділів Секретаріату:

1) здійснюють керівництво відповідними структурними підрозділами Секретаріату, забезпечують належне виконання ними доручень Глави Секретаріату України, його Першого заступника та заступника;

2) готують та вносять у встановленому порядку на розгляд Глави Секретаріату Президента України пропозиції щодо структури і штатного розпису відповідних структурних підрозділів, призначення на посади та звільнення з посад їх працівників;

3) затверджують посадові обов’язки працівників відповідних структурних підрозділів;

4) виконують інші функції згідно з положеннями про відповідні структурні підрозділи, які затверджуються Главою Секретаріату Президента України.

Штатний розпис Секретаріату та структура його самостійних структурних підрозділів у межах затвердженої граничної чисельності працівників Секретаріату, а також положення про самостійні структурні підрозділи Секретаріату затверджуються Главою Секретаріату Президента України [26].

Таким чином існували серьозні протиріччя між фактичним і конституційним статусом дорадчого органу Президента України.

Дорадчий орган Президента України – Адміністрація Президента, а пізніше Секретаріат Президента реально здійснювали значний вплив практично на всі гілки влади в Україні, а особливо виконавчу, а також на загальну ситуацію в державі. При цьому, незважаючи на важливість такого дорадчого органу серед інших державних органів, його назва, структура і функції не визначені ні Конституцією, ні законами України.

Функції, якими наділялися створювані Президентом дорадчі органи скорше можна було назвати управлінськими, ніж дорадчими. Таким дорадчим органом - Адміністрацією Президента та Секретаріатом на рівні кабінету Міністрів України приймалися рішення загальнодержавного значення. Більше того, навіть структура Адміністрації президента була аналогічною структурі Кабінету Міністрів.

Станом на даний час, з впровадженням в життя ідей помаранчевої революції та проведенням політичної реформи ця проблема фактично вирішена, і Секретаріат Президента перетворений на суто дорадчий орган, як і визначено конституцією.

Розділ 3 Рада національної безпеки і оборони України

3.1.Виникнення і основи статусу Ради національної безпеки і оборони України при Президентові України

Для подальшого становлення і розвитку України як неза-лежної, впливової на міжнародній арені держави, необхідним є врахування багатьох чинників, серед яких чинники, пов'язані із загрозами її подальшому розвиткові і навіть існуванню.

Серед повноважень Президента України ст.106 Конституції України визначає, що Президент України є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави (п. 17 ст.106 Конституції України) [3].

Відповідно до Закону України „Про основи національної безпеки України” від 19 червня 2003 року національна безпека визначається як стан захищеності життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам [7].

Національні інтереси являють собою життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток. В свою чергу загрози національній безпеці - це наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України

Для того, щоб вчасно виявляти та долати негативні чинники, що загрожують національній безпеці, при главі Української держави створено Раду національної безпе-ки і оборони України. Остання є спеціальним органом з питань національної безпеки і оборони, який координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у цій сфері [58; с.81].

Рада національної безпе-ки і оборони, на відміну від дорадчого органу при Президентові України – колись Адміністрації Президента, сьогодні – Секретаріату Президента, є конституційним органом, тобто органом, склад і повноваження якого встановлені Конституцією України і конкретизовані у спеціальному Законі України „Про Раду національної безпеки і оборони України” від 5 березня 1998 р.

Ст. 4 Закону України „Про основи національної безпеки України” від 19 червня 2003 р. серед суб’єктів забезпечення національної безпеки, поряд із Президентом України; Верховною Радою України; Кабінетом Міністрів Україн називає також Раду національної безпеки і оборони України [7].

Рада національної безпеки і оборони України була створена Указом Президента України від 15 січня 1992 року N 41 “Про Раду національної безпеки України". Пізніше її структура, повноваження і діяльність регулювалася Указами Президента України "Про Раду національної безпеки України" від 1 липня 1992р.; "Про Положення про Раду національної безпеки при Президентові України" від 23 серпня 1994 року; "Про зміни у складі Ради національної безпеки та Президії Ради національної безпеки" від 14 вересня 1995 р. [53 ; с.40].

З 28 червня 1996 р., тобто з прийняттям Конституції України статус Ради національної безпеки і оборони України був врегульований Основним Законом нашої держави. Відповідно до ст. 107 Конституції України Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. У вказаній статті також встановлено перелік осіб, які входять до складу ради за посадою [3].

Незважаючи на ту обставину, що ст. 107 Конституції України було зазначено, що компетенція та функції Ради національної безпеки і оборони України визначаються законом, спеціальний закон на виконання вказаної статті був прийнятий лише 5 березня 1998 р.

Натомість, 30 серпня 1996 р. на виконання ст. 107 Конституції України було підписано Указ Президента України „Про Раду національної безпеки і оборони України”, яким утворено Раду національної