7-6) вживає заходів щодо захисту інтересів громадян України поза її межами;

7-7) сприяє задоволенню національно-культурних, духовних і мовних потреб українців, що проживають в інших державах;

8) веде переговори і підписує міждержавні та міжнародні договори України, які набирають чинності після ратифікації Верховною Радою України; призначає і відкликає дипломатичних представників України в іноземних державах та при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти акредитованих при ньому дипломатичних представників іноземних держав;

9) нагороджує державними нагородами України, присвоює почесні звання України;

9-1) присвоює вищі військові звання, дипломатичні ранги, інші спеціальні звання і класні чини;

9-2) засновує президентські відзнаки і нагороджує ними;

10) вирішує питання прийняття до громадянства України і виходу з громадянства України, надання притулку іноземним громадянам та особам без громадянства;

11) здійснює помилування осіб, засуджених судами України;

11-1) видає укази про амністію;

12) приймає рішення про оголошення стану війни, запровадження воєнного стану на всій території України чи в окремих її місцевостях у разі збройного нападу на Україну. Порядок запровадження і режим воєнного стану визначаються законом;

12-1) приймає рішення у випадках запровадження воєнного стану про загальну або часткову мобілізацію на території України;

12-2) запроваджує в разі необхідності надзвичайний стан на території України відповідно до Закону про надзвичайний стан;

13) оголошує в разі необхідності зонами надзвичайних екологічних ситуацій окремі місцевості України;

14) дає тлумачення прийнятих ним актів [1].

Оскільки компетенція будь-якого органу публічної влади є похідною від покладених на нього функцій, можна система-тизувати функції Президента України виходячи з того, що наявність глави держави, який не входить у жодну з гілок державної влади, ніяким чином не порушує принципу поділу влади, оскільки його головні повноваження спрямовані на виконання "внутрішніх" щодо державного механізму функ-цій, у першу чергу, на забезпечення організаційної та функ-ціональної єдності державної влади.

Загальну систему функцій Президента України станов-лять:

забезпечення єдності державної влади, представництво Держави;

забезпечення державного суверенітету та націо-нальної безпеки України;

забезпечення реалізації основних прав і свобод громадян;

установча функція;

нормотворча функція;

кадрова функція;

керівництво зовнішньополітичною діяльністю [77; с.26].

Таким чином, Президент України є ключовою фігурою серед інших органів державної влади і виконує важливі повноваження. Іхоча обсяг таких повноважень значно скоротився у зв»язку з проведенням політичної реформи, Президент залишається одним з найважливіших органів держави.

1.4.Акти Президента України та контроль за їх виконанням

Правозастосовна діяльність Президента пов'язана зі створенням юридичних актів, покликаних продовжити за-гальне нормативне регулювання, задане правотворчістю, од-ночасно доповнюючи його індивідуальним правовим регламентуванням. При цьому може виконуватися як функція, що наділяє правом правозастосовної діяльності, так і правоохо-ронна. У межах даної форми можна виділити такі прова-дження:

щодо визнання іноземних держав;

щодо скасування актів Кабінету Міністрів України та Ради міністрів Автоном-ної Республіки Крим;

з питань оголошення стану війни і ви-користання Збройних Сил України;

з питань мобілізації і введення воєнного стану;

щодо введення надзвичайного ста-ну; щодо присвоєння вищих спеціальних звань і класних чи-нів; нагородне; з питань громадянства; щодо надання при-тулку в Україні;

з питань помилування [62; с.15].

В цілому арсенал форм реалізації компетенції Президен-та України досить широкий, що відповідає обсягу компетен-ції глави держави та важливості покладених на нього завдань, а ефективність функціонування цього інституту значною мірою залежить від вмілого поєднання різних форм діяльності.

З метою реалізації функцій і повноважень, визначених Конституцією України, Президент здійснює правотворчу діяльність. Президент має право видавати укази і розпорядження, які є обо-в'язковими до виконання на всій території України. Ці акти мають створюватися на основі Конституції України і спрямовуватися на виконання її положень. Водночас укази і розпорядження Президен-та є правовою базою для актів органів виконавчої влади.

За юридичними ознаками акти Президента можуть бути:

норматив-ними, тобто такими, в яких містяться правила загального характеру і які розраховані на багаторазове використання;

індивідуальними, що стосуються конкретних відносин чи осіб і мають одноразовий характер [39; с.180].

Прикладом актів Президента України, що мають нормативний характер можуть слугувати: Указ Президента України „Про Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту 18 серпня 2005 року N 1176/2005, Указ Президента „Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики” від 15 вересня 2005 року N 1276/2005, Указ Президента „Питання контролю за виконанням указів, розпоряджень і доручень Президента України” від 26 липня 2005 року N 1132/2005, Розпорядження Президента „Про подальші заходи щодо здійснення державної регуляторної політики” від 8 вересня 2005 р. N 391-р

Прикладом індивідуальних актів Президента України можуть бути Указ Президента „Про звільнення В. Горбуліна з посади директора Інституту проблем національної безпеки” від 30 травня 2005 року N 893/2005, Указ Президента „Про призначення В. Бойка Головою Державного комітету України з державного матеріального резерву” від 30 березня 2005 року № 566/2005, Розпорядження Президента „Про схвалення рішення директора департаменту страхового нагляду про видачу ліцензії на провадження страхової діяльності ЗАТ “СК “Партнер" від 01.11.2005 N 4828

Указ Президента в Україні і в інших країнах — це власна назва най-більш важливих актів, які видаються главою держави (пре-зидентом). У західних країнах акти, аналогічні указу, іменуються декретами (у США — виконавчими декретами ). Розрізняють нормативні і ненормативні укази.

В Україні при виданні указів згідно з ч. 4 ст. 106 Консти-туції частково застосовується контрасигнатура, тобто скріп-лення акта глави держави підписом міністра; це означає, що юридичну і політичну відповідальність за даний акт несе, окрім Президента України також міністр,