Павленко Р. та інші науковці з цього приводу зазначають, що у випадку скріплення Указів Президента підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання, відповідальним за нього є Прем'єр-міністр України і вказаний міністр. Формально це пояснюється тим, що глава держави не несе відповідальність за свої дії (за вийнятком зради або іншого злочину). Проте, така позиція не є достатньо обгрунтованою, позаяк в межах Конституції України посадові особи здебільшого несуть не суто юридичну, а так звану „політично – юридичну відповідальність”. [44; с.28].

Проте, не всі акти Президента, видані в межах його повнова-жень, скріплюються підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання.

Відповідно до ст.106 Конституції України до повноважень, видання актів на реалізацію яких скріплюється підписами Прем’єр-міністра України і відповідального міністра, відносяться такі повноваження:

призначачення та звільнення глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; прийняття вірчих і відкличних грамот дипломатичних представників іноземних держав;

очолювання Раду національної безпеки і оборони України прийняття у разі необхідності рішень про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошення у разі необхідності окремих місцевостіей України зонами надзвичайної екологічної ситуації — з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України;

утворення судів у визначеному законом порядку [3].

Проте, з огляду на досить загальний виклад функцій Президента України в ст.106 Конституції України, реально перелік повноважень Президента України, акти на виконання яких підлягають контрасигнатурі є дещо ширшим, а саме:

представлення держави в міжнародних відносинах, здійснення керівництва зовнішньополітичною діяльністю держави, ведення перегово-рів та укладення міжнародних договорів України; прийняття рішень про визнання іноземних держав;

призначення та звільнення глав дипломатичних представництв в Україні, в інших державах і при міжнародних організаціях;

приймання вірчих і відкличних грамот дипломатичних представників іноземних держав; призначення за поданням Прем'єр-мініст-ра України членів Кабінету Міністрів України, керівників ін-ших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припинення їхніх пов-новажень на цих посадах;

утворення, реорганізація та лікві-дація за поданням Прем'єр-міністра України міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в межах кош-тів, передбачених на утримання органів виконавчої влади; скасування актів Кабінету Міністрів України та актів Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

бути Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначення на посади та звільнення з посад вищого командування Зброй-них Сил України, інших військових формувань;

здійснення керівництва у сферах національної безпеки та оборони дер-жави;

очолювати Раду національної безпеки і оборони Украї-ни;

прийняття у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошення у разі необхідності окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації з наступ-ним затвердженням цих рішень Верховною Радою України;

призначення третини складу Конституційного Суду України;

утворення судів у визначеному законом порядку;

присвоєння вищих військових звань, вищих дипломатичних ран-гів та інших вищих спеціальних звань і класних чинів [33; с.310].

Поряд з указами, Президент України відповідно до ст. 106 Конституції України видає розпорядження, яке являє собою один з видів підзаконних актів: владний акт державного органу, виданий у межах його компетенції, який має обов'язкову силу для фі-зичних і юридичних осіб, яким його адресовано.

Розпорядження можуть бути тривалої дії, а можуть мати разові наслідки для конкретного виконавця [62; с.15].

Президент України, приймаючи укази, розпорядження і доручення має право у встановленому порядку здійснювати контроль за їх виконанням. Такий контроль здійснюється Службою контролю за виконанням актів Президента України Кабінету Президента України Секретаріату Президента України відповідно до Положення про контроль за виконанням указів, розпоряджень і доручень Президента України, затвердженим Указом Президента України від 19 лютого 2002 року N 155 в редакції Указу від 26 липня 2005 року. Це Положення визначає порядок організації та здійснення контролю за виконанням указів, розпоряджень, доручень Президента України. Загалом контролю підлягають акти, доручення, які містять конкретні завдання органам виконавчої влади щодо здійснення заходів, розгляду або вирішення питань тощо.

Контроль за виконанням актів, доручень передбачає такі етапи:

постановка на контроль, визначення форм і методів контролю, зокрема:

контроль за додержанням строків, установлених для виконання актів, доручень Президента України;

постійний моніторинг, отримання від виконавців і вивчення відповідної проміжної та підсумкової інформації, аналіз цієї інформації, статистичних даних і звітності та результатів моніторингу;

проведення в разі потреби поглибленого вивчення і перевірок стану виконання актів, доручень із залученням відповідних органів та фахівців, заслуховування на нарадах або спеціальних засіданнях повідомлень посадових осіб;

здійснення періодичного узагальнення стану виконання актів, доручень, підготовка аналітичних матеріалів, звітів про хід їх реалізації;

контроль стану виконання актів, доручень;

інформування Президента України про хід виконання актів, доручень та надання Державному секретарю України пропозицій щодо здійснення дальшого контролю за їх реалізацією; зняття з контролю завдань, визначених актами, дорученнями [19].

Слід зазначити, що контроль за виконанням актів, доручень президента здійснює не лише Служба контролю за виконанням актів Президента України Кабінету Президента України Секретаріату Президента України. Безпосередньо актом чи дорученням може бути визначено орган або посадову особу, на яких покладається здійснення контролю за його виконанням.

У разі якщо Президентом України не визначено орган або посадову особу, на яку покладається здійснення контролю за виконанням акта, доручення, контроль повноти та результативності виконання акта, доручення здійснюється також підрозділом Секретаріату Президента України, який ініціював або опрацьовував видання проекту акта, доручення.

При здійсненні контролю Служба контролю взаємодіє з відповідними підрозділами Секретаріату Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, які здійснюють функції контролю за виконання актів,