державної влади та державних організацій. Зокрема, Верховна Рада

призначає на посаду та припиняє повноваження членів Центральної виборчої

комісії за поданням Президента України; призначає половину складу

Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, яка є

позавідомчим органом державної влади; призначає на посаду та звільняє з

посади голову Національного банку України за поданням Президента України;

призначає та звільняє половину складу Ради Національного банку України.

Поряд з цими видами державотворчої (установчої) діяльності Верховна

Рада затверджує відповідно до Конституції (п. 22 ст. 85) загальну

структуру, чисельність та визначає функції Збройних Сил, Служби безпеки,

інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а

також Міністерства внутрішніх справ.

Багатогранні державотворчі (установчі) функції Верховної Ради й у

сфері територіального устрою та місцевого самоврядування. До повноважень

Верховної Ради України у цій сфері належать, зокрема, утворення й

ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів та міст, зарахування

населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування

населених пунктів та районів. Інші найважливіші питання територіального

устрою загальнодержавного й місцевого значення вирішуються референдумами.

Відповідно до ст. 73, 85 Конституції України виключно всеукраїнським

референдумом вирішується питання про зміну території України, який

призначає Верховна Рада України.

Крім того, Верховна Рада приймає закони про: територіальний устрій

України, правовий режим державного кордону, статус столиці України та

спеціальний статус інших міст.

Верховна Рада має право достроково припиняти повноваження Верховної

Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного

Суду України про порушення нею Конституції України або законів України;

призначати позачергові вибори до Верховної Ради Автономної Республіки

Крим

Істотними повноваженнями Верховної Ради в галузі місцевого

самоврядування є призначення чергових та позачергових виборів до органів

місцевого самоврядування і прийняття законів про засади місцевого

самоврядування.

Багатогранною за змістом і формами є бюджетно-фінансова діяльність

Верховної Ради. її місце в системі функцій Верховної Ради визначається не

однозначно: вона вважається як однією з основних функцій Верховної Ради,

так і складовою цих функцій.

Верховна Рада України затверджує законом Державний бюджет та вносить

у відповідній формі до нього зміни, здійснює контроль за виконанням

Державного бюджету України, приймає рішення щодо звіту про його виконання

(ст. 85 Конституції).

Відповідно до Конституції (ст. 95) бюджетна система України будується

на засадах справедливого й неупередженого розподілу суспільного багатства

між громадянами і територіальними громадами.

Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які

видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове

призначення цих видатків.

Держава прагне до збалансованості бюджету України. Поряд із Державним

бюджетом і бюджетною системою Верховна Рада встановлює грошову одиницю

України, якою за Конституцією (ст. 99) є гривня.

Оскільки Державний бюджет, бюджетна система й грошова одиниця України

є органічними атрибутами держави, то діяльність, пов'язана з їх

встановленням (введенням, затвердженням), об'єктивно є складовою частиною

державотворення, тобто установчої функції Верховної Ради.

Багатогранність і значний обсяг бюджетно-фінансової діяльності

зумовлюють й можуть зумовлювати зарахування її до самостійної основної

функції Верховної Ради, але об'єктивно ця діяльність є органічною

складовою частиною її установчої (державотворчої), а також законодавчої

та контрольної функцій.

Парламентський контроль

Важливе місце в діяльності Верховної Ради України, як і парламентів

інших країн, посідає парламентський контроль. Контрольна діяльність

парламенту досить багатогранна. Якщо установча (державотворча)

діяльність, за чинною Конституцією, значною мірою відійшла від Верховної

Ради до Президента як глави держави, особливо щодо формування органів

виконавчої влади, то традиційна її функція — функція парламентського

контролю не лише залишилась, а й певною мірою збагатилася.

Основними напрямами контрольної діяльності Верховної Ради є:

1) контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України;

2) парламентський контроль за додержанням конституційних прав і

свобод людини й громадянина та їх захист;

3) бюджетно-фінансовий контроль;

4) прийняття Верховною Радою рішення про направлення запиту до

Президента України;

5) запит народного депутата України на сесії Верховної Ради;

6) парламентський контроль за діяльністю органів прокуратури;

7) здійснення парламентського контролю з окремих питань безпосередньо

або через тимчасові спеціальні і тимчасові слідчі комісії.

Одним із пріоритетних напрямів парламентського контролю є контроль за

діяльністю Кабінету Міністрів, який підконтрольний та підзвітний

Верховній Раді. Це зумовлено функціями і повноваженнями Кабінету

Міністрів як вищого органу у системі органів виконавчої влади. Відповідно

до ст. 116 Конституції Кабінет Міністрів забезпечує державний суверенітет

і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої та зовнішньої

політики держави, виконання Конституції і законів України, актів

Президента України.

Основною формою парламентського контролю за діяльністю Кабінету

Міністрів України є розгляд й заслуховування звітів Кабінету Міністрів

про свою діяльність.

Одними з найважливіших напрямів діяльності Верховної Ради по

здійсненню парламентського контролю є бюджетно-фінансовий контроль і

контроль за додержанням конституційних прав та свобод людини й

громадянина. Відповідно до ст. 9 Конституції контроль за використанням

коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради здійснює

Рахункова палата.

Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод

людини й громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав

людини.

Однією з основних традиційних форм парламентського контролю є запити

— парламентські та депутатські - Зокрема, відповідно до Конституції

України (ст, 85) Верховна Рада може прийняти рішення про направлення

запиту до Президента на вимогу народного депутата, групи народних

депутатів чи комітету Верховної Ради України, попередньо підтриману не

менш як третиною конституційного складу Верховної Ради.

Народний депутат України має право на сесії Верховної Ради звернутися

із запитом до органів Верховної Ради, Кабінету Міністрів, керівників

інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а

також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на

території України, незалежно від підпорядкування і форм власності. При

цьому керівники органів державної