ПЛАН

Вступ

1. Поняття і види методів державного управління.

2. Переконання, як метод державного управління.

3. Заохочення як метод державного управління.

4. Методи прямого і непрямого адміністративного впливу.

ВИСНОВОК

Практичне завдання

Використана література

Вступ

Для забезпечення нормального функціонування всіх інститутів держави не досить ухвалення законів і інших нормативних актів, необхідно забезпечити їх реалізацію, виконання.

Роботу по реалізації правових положень здійснюють численні державні органи і органи місцевого самоврядування шляхом застосування різноманітних засобів, що одержали назву «методи». Метод - це спосіб, прийом, засіб досягнення мети. У державному управлінні під методом розуміють засоби практичної реалізації завдань і функцій виконавчої діяльності органів управління. Інакше кажучи, метод управління - це засіб здійснення управлінських функцій, впливу суб'єкта управління на об'єкт (колектив, групу осіб або одну особу).

Засоби і способи цілеспрямованого впливу суб'єкта на об'єкт визначається об'єктивними умовами, залежними від стану продуктивних сил і характеру виробничих відносин, характеру вирішуваних задач, особливостей об'єкту, рівня правової культури і т.п.

Разом з цим не слід переоцінювати значення суб'єктивних умов при виборі методів управління, оскільки лише невелика кількість суспільних відносин безпосередньо диктує вибір методу дії. Частіше суб'єкт управління повинен знайти найдоцільніші і прогресивніші методи, шляхи і засоби вирішення задач, при цьому важливим є суб'єктивний чинник.

В цілому управлінські методи можна розділити на наукові і ненаукові, демократичні і диктаторські, гнучкі і жорсткі, державні і суспільні, творчі і шаблонні, адміністративні і економічні, прямої і непрямої дії.

Одні методи носять загальний характер, властиві всім видам державної діяльності, всім державним органам, інші - лише окремим з них. Це дає можливість розділити їх на загальні і спеціальні.

Методи діяльності органів управління, вживані на найважливіших стадіях управлінського процесу, одержали назву загальних, а вживані при виконанні окремих функцій або на окремих стадіях процесу управління, називаються спеціальними.

До загальних, як правило, відносяться методи:

а) переконання і примушення (по ознаці застосування владних повноважень);

б) прямої або непрямої дії (за способом дії);

в) адміністративної і економічної дії (по характеру дії);

г) нагляду і контролю (по меті дії);

д) регулювання, керівництво і управління, зокрема оперативного (по ступеню дії на об'єкту управління).

Поняття і види методів державного управління

У загаль-ноприйнятому розумінні термін "метод" означає спосіб чи прийом здійснення чого-небудь.

Виходячи з цього, під методами будь-якої діяльності слід розуміти способи, прийоми, засоби, які використовуються для досягнення поставленої мети і становлять зміст цієї діяльності. Використовуючи дану теоретичну конструкцію, можна сформулювати визначення методів державного уп-равління - це різноманітні способи, прийоми і засоби ці-леспрямованого впливу органів управління та їх посадових осіб на свідомість, волю і поведінку керованих.

Саме методи управління виражають змістовий бік ке-рівного впливу. Вони й є волею держави, конкретизова-ною відповідним управлінським органом у рамках наданих йому юридично-владних повноважень. Тому методи дер-жавного управління, як правило, фіксуються в адміністра-тивно-правових актах.

Як приклад можна навести Указ Президента України від 21 липня 1994 р. "Про невідкладні заходи щодо поси-лення боротьби зі злочинністю". Даний документ містить ряд адміністративно-правових норм, які визначають найраціональніші методи державного управління для вико-ристання в цій специфічній галузі.

Насамперед він містить норму, яка приписує правоохо-ронним органам "вважати боротьбу зі злочинами проти особи, злочинністю в економічній сфері, зокрема в кре-дитно-фінансовій та банківській системах, у зовнішньоекономічній діяльності та торгівлі, на транспорті, голо-вними напрямами в діяльності".

У зв'язку з цим силовим структурам (МВС, СБУ, Генпрокуратурі, Національній гвардії тощо) разом з іншими органами державної виконавчої влади приписується "сис-тематично здійснювати скоординовані заходи, спрямовані на рішуче посилення боротьби з бандитизмом, корупцією, іншими тяжкими злочинами".

Їм пропонується звернути особливу увагу "на знешко-дження озброєних злочинних угруповань, які мають між-регіональний та міжнародний характер, використовують вибухові речовини та пристрої, тероризують населення".

З метою найефективнішої реалізації даної норми дозво-ляється "більш активно використовувати спеціальні під-розділи Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та Національної гвардії України, а також технічні засоби Збройних Сил України та інших військо-вих формувань".

Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим органам державної виконавчої влади, за участю правоохо-ронних органів, нормами цього акта державного управлін-ня надано право "визначати населені пункти та місцевості, на територіях яких поширені факти бандитизму... та три-мати розвиток ситуації в них на особливому контролі".

МВС та СБУ, а також їх підрозділи на місцях згідно з нормами Указу можуть на цих територіях "переводити особовий склад підпорядкованих їм служб... на посилений варіант оперативно-службової діяльності для проведення спеціальних операцій щодо боротьби з бандитизмом, реке-том, захопленням заложників та іншими тяжкими злочи-нами..., залучати додаткові мобільні групи працівників правоохоронних органів та військовослужбовців, збіль-шувати кількість патрульних нарядів, особливо у вечірні та нічні години, а також виділяти відповідні технічні засоби". За наявності достовірної інформації про місця зборищ кримінальних елементів МВС, СБУ, Національна гвардія одержали право "терміново проводити спеціальні операції з затримання і перевірки підозрюваних осіб та вживати до них заходи відповідно до законодавства України".

За наявності передбачених законодавством підстав, правоохоронним органам надано право "на невідкладне ознайомлення та вилучення у разі потреби документів і матеріалів, які мають важливе значення для розкриття та припинення злочину, у підприємств, установ та організа-цій усіх форм власності".

З профілактичною метою правоохоронним органам дозволено "систематично здійснювати цільові обстеження гуртожитків, готелів, вокзалів, портів, ринків, інших міс-цезнаходжень осіб, що приїздять з іноземних держав, з ме-тою виявлення тих, які перебувають на території України з порушенням установленого порядку, та вирішення пи-тань щодо їх подальшого перебування в Україні".

Узагальнення та наукове осмислення усього масиву ві-домих практиці методів державного управління дозволяє