Форма державного устрою – визначає спосіб поділу держави на певні складові частини території і розподілу влади між нею та цими частинами й відповідну організацію державних органів і порядок взаємовідносин між ними закріплено в Конституції України. За формою державного правління України – унітарна держава, яка є єдиною цілісною державою, територія якої поділяється на адміністративно – територіальні одиниці (області, райони), які не мають ознак суверенітету. В складі нашої держави є автономна територіальна одиниця Автономна Республіка Крим, яка не має ознак державності.

Державно-правовий режим – це стан політичного життя суспільства при якому державна влада здійснюється на основі принципів широкої і реальної участі громадян та їх об’єднань у формуванні державної політики, утворенні і діяльності державних органів, дотримання прав і свобод людини. Розрізняють такі основні види державних режимів: демократичний режим та антидемократичний державний режим. В Україні після ліквідації тоталітаризму здійснюється перехід до демократичної державності.

Демократизм держави виявляється також у принципах діяльності її органів і в основних засадах здійснення державної влади в цілому. Зокрема, він виявляється в гласності, відкритості роботи парламенту та інших органів державної влади, періодичності сесій і пленарних засідань парламенту, в системності роботи інших органів державної влади.

Таким чином, потрібно підкреслити, що вибір форм держави залежить від багатьох факторів: історії, традиції, ментальності народу, рівня розвитку демократії, суспільства і держави, економічних, ідеологічних, соціальних та інших внутрішніх, а також зовнішніх факторів.

Що ж стосується проблем вдосконалення форм української держави, то проаналізувавши деякі авторські праці і оцінивши ситуацію, яка склалася в державі, в мене склалося декілько суто своїх взглядів за і проти, а саме:

1. Адміністративно-територіальний устрій України, на мою думку, відповідає положенням Конституції України. Прагнення жителів полуострова Крим, більшістю росіян, відокремитися від України і приєднатись до Росії в останній час, а особливо під час президентських виборів, дуже очевидно. Розкол України не можна допускати, тому що це її територія. Згадаємо сепаратистські засідання у Северодонецьку, Чеченську республіку та деякі східні держави. Треба зберегти територіальну цілісніть держави, хоча б для того, що полуострів є великим економічним та військовим об’єктом, від якого залежить економіка і безпека нашої держави. А безпека не тільки зовнішня, а й внутрішня.

2. Щодо переходу до парламентсько-президентської республіки, то ця модель не відповідає формам правління західних республік. А саме, що Президент не передав деяких своїх повноважень: призначення голів адміністрацій (ця функція повинна перейти до Кабінету Міністрів України); ще до цього часу уряд підзвітний Президентові. Тобто йде підпорядкування уряду Президенту, хоча при такій формі правління це неправильно. Для наведення порядку в цьому необхідно передати повноваження, які не повинні знаходитись у Президента.

3. Що ж до вдосканалення політичного режиму, а ми знаємо, що в Україні він є демократичний, хоча в більшій мірі це слово повинно писатись у лапках, то необхідно приймати більш жорсткі закони та неупереджено наглядати за їх виконанням чиновниками, як у низших так і в верхніх ешелонах влади.

Використана література:

Підручники:

1. Конституція України від 28 червня 1996 року;

2. Кельман М.С. Загальна теорія держави та права, „Новий світ”, -Л:, 2000;

3. Катюк В.О. Загальна теорія держави і права, „Юрінком Інтер”, -К:, 2005;

4. Скакун О.Ф.Теорія держави і права, „Консум”, - Х:, 2001;

5. Ведєрніков Ю.О., Греку В.С. Теорія держави і права, „ЦП”, - К:, 2005;

6. Бостан С. К. Форма правління сучасної держави: проблеми історії, теорії, практики. Монографія. - Запоріжжя: Юридичний ін-т, 2005;

7. Сухонос В.В. Теорія держави і права, „Університетська книга”, Суми, 2005;

8. Лисенков С.Л. Теорія держави і права, „Юрінком Інтер”, - К:, 2005.

Періодичні видання:

9. Васильєв Г. Конституційний аспект політичної реформи // Віче. - 2003. - № 4. - с. 3-11;

10. Грушевський М. Якої ми хочемо автономії й федерації // Хто такі українці і чого вони хочуть. -К., 1991;

11. Звернення Президента України до українського народу з нагоди 11-ї річниці Незалежності України // Урядовий кур'єр. 2002. - № 156. - с. 2;

12. Телешун С. Окремі аспекти реформування адміністративно-територіального устрою в контексті останніх урядових пропозицій // Право України. 2003, - №1, с. 8-11;

13. Вовк Ю. Ідея федералізму в Україні у контексті посилення впливу регіонів // Право України. – 2004. - №10. – с. 19-21;

14. Галай Ю. Історичний опис переходу України до парламентсько-президентської республіки // Персонал. – 2006. - № 6;

15. Ківалов С.В. Розвиток української державності, монографія, „Знання”, -К:, 2004.