Основні ознаки тоталітарного політичного режиму:

- висока концентрація влади;

- жорсткий контроль політичної влади над усіма сферами життя сус-пільства в цілому і кожної особи зокрема;

- відсутність легальної опозиції;

- ідеологізація всього життя суспільства;

- наявність обов'язкової для усіх офіційної ідеології;

- нетерпимість до політичного інакодумства;

- знищення громадянського суспільства;

- проголошення принципу органічної єдності держави і народу;

- повна монополізація влади політичним лідером, який представляє законодавчу та виконавчу владу;

- існування широкого суспільно-політичного руху, що забезпечує то-талітарній владі масову підтримку;

- всезагальна лояльність громадян досягається під загрозою терору;

- державний монополізм в економіці.

Між дослідниками ведеться дискусія щодо того, чи є обов'язко-вою ознакою тоталітаризму ліквідація багатопартійності й абсолют-не панування у суспільному житті однієї партії. Зокрема В. Якушик зауважує, що у деяких країнах з тоталітарним режимом зовсім немає політичних партій, в інших - одна, ще в інших дозволяється діяль-ність кількох партій, які визнають провідну роль партії-гегемона.

„У боротьбі за захист прав людини людство повинно передусім діяти як захисник невинних жертв режимів, установлених у різних країнах. Не вима-гаючи повалення, чи повного засудження цих режимів. Нам потрібні реформи, а не революції. Нам потрібне гнучке, плюралістичне, толерантне суспільство, здатне вибірково, вільно і без догматизму; експериментувати з досвідом усіх соціальних систем”, – писав А. Сахаров.

Тоталітаризмом називають деспотичний режим XX ст. Протягом 20-30-х, а потім - другої половини 40-х рр. тільки в Європі тота-літарні режими були встановлені в 17 країнах з 27. Найхарактерні-шими різновидами тоталітарного режиму є фашизм, комунізм.

Фашизм у період між двома світовими війнами утвердився в Італії, Німеччині, Югославії, Болгарії, Румунії, Греції, Іспанії, Пор-тугалії, Японії, Чилі, Сальвадорі, Гватемалі. Політичний лад у цих державах опирався на ідею абсолютного підкорення особи державі, а також на расизм, шовінізм, антикомунізм. Після Другої світової війни західні демократичні держави вжили заходів проти відновлення фашизму (Потсдамський договір, поділ Німеччи-ни, позбавлення Японії та Німеччини права ма-ти значну армію, створення Ради Безпеки ООН). У деяких державах - Іспанії, Португалії, Греції - фашистські режими у послабленій формі існува-ли до середини 70-х рр. XX ст.

ФАШИЗМ

Концептуальні засади Риси

відкрита ставка на силові методи боротьби | тоталітаризм

провокування суспільної напруги | зрощування партій з держапара-том

агресивні форми поведінки | консолідація екстремістських організацій

проголошення етнічної і расової ви-нятковості і гегемонії однієї нації | заборона прогресивних партій і організацій

вияв крайньої нетерпимості до іна-комислячих | расизм, геноцид, шовінізм, елі-таризм, вождізм

здійснення підривних акцій, теро-ризм | використання крайніх методів, форм насильства для досягнен-ня політичної мети

як ідеологія, містить міфологічні та ірраціональні аргументи, спе-кулятивно-популістські форми | правовий нігілізм

легко адаптується до ідеології, в основі якої лежать ідеї „сильної”
держави і підлеглості їй індиві-дуальних політичних прав | ліквідація демократичних сво-бод, антидемократизм

установка і заохочення мілітаризму | максимальний контроль за гро-мадським і особистим життям громадян

тотальний контроль за суспіль-ством і особою, етатизм | жорсткі переслідування інакоми-слячих

Якщо фашизм був тоталітарною диктатурою ультраправих сил, то другий різновид тоталітариз-му - комунізм - був диктатурою ультралівих сил. Комунізм виник раніше за фашизм і проіс-нував довше за нього. До певної міри фашизм був реакцією саме на комуністичні претензії щодо всесвітнього панування, хоч мав й інші причини свого виникнення. Першою тоталітарною державою кому-ністичного типу був СРСР, що виник в результаті Жовтневого пере-вороту 1917 р. Комуністичний тоталітаризм базував свою політику на теорії класової боротьби і спрямовував репресії переважно проти власного населення, не зачіпаючи сильно інтереси інших держав до закінчення Другої світової війни. Була створена повністю одержавлена еконо-міка. Після перемоги над фашизмом ко-мунізм розширив свою географію; в дру-гій половині 1940-х рр. у залежність від СРСР потрапили Болгарія, Польща, Угор-щина, Чехословаччина, Народно-демок-ратична Республіка Німеччина, які були змушені виконувати розпорядження Моск-ви під загрозою збройного вторгнення. Тим же шляхом, хоч із певними особли-востями, розвивалися Румунія та Югославія. В Азії тоталітарні ре-жими комуністичного взірця встановилися в Китаї, Північній Кореї, В'єтнамі, Камбоджі, Лао-сі; в Латинській Амери-ці - на Кубі. Крах кому-ністичного тоталітаризму настав внаслідок поразки у війні, але не у зброй-ній, а в „холодній”.

Тоталітаризм в обох своїх різновидах приніс людству величез-ні страждання, йому в жертву було принесено понад 100 млн. люд-ських життів.

ВІДМІННОСТІ АВТОРИТАРИЗМУ ВІД ТОТАЛІТАРИЗМУ

Тоталітаризм

- єдина ідеологія;

- єдина добре організована масова партія;

- відсутність плюралізму;

- влада не обмежена законом, опирається на терор і репресії;

- командна економіка;

- „активна” несвобода особи (держава примушує її діями демонструвати лояльність до режиму).

Авторитаризм

- відсутність єдиної ідеології;

- можлива багатопартійність;

- допускається обмежений плюралізм (без реальної боротьби за владу);

- влада не обмежена законом, опирається на силу і вибіркові репресії;

- може бути як командна, так і ринкова економіка;

- „пасивна” несвобода особи (від особи вимагається тільки неучасть.

5. Проблеми удосконалення форм державності

5.1. Форма Української держави

Статтею 1 Конституції України проголошено: „Україна є суверенна, незалежна, демократична, правова держава”, що визначило основні характерні риси України як держави. Виходячи з цього, можна стверджувати про її прагнення до демократичного державного режиму. Разом з тим необхідно підкреслити, що, на відміну від форми правління, форми державного устрою, форма державного режиму у великій мірі залежить від методів здійснення державної влади.

Конституція України (ст. 2) за формою державного устрою визначила Україну як унітарну державу з певним автономним утворенням, яким є Республіка Крим. Це означає, що Україна - єдина централізована держава, територія якої поділена на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають суверенітету. Основні засади правового статусу Республіки Крим викладені у ст.ст.134-139 чинної Конституції.

У ст. 5 Конституції України встановлено, що