Припини розбіжності деяких галузей права і галузей законодавства:

1. Об'єктивна неможливість висловити зміст кожної окремої галузі права в одному нормативно-правовому акті. Збіг галузі права і галузі законодавства є можливим тоді, коли галузь законодавства представлена актами, однієї юридичної чинності — законами, і число актів невелике (наприклад, Кримінальний кодекс). У більшості випадків зміст галузі права виражений у численних нормативних актах. Навіть конституційне право представлене за допомогою складної системи законів.

2. Залежність системи законодавства, формування його галузей від цілеспрямованої діяльності суб'єктів, пов'язаної з його систематизацією, від інтересів держави, потреб юридичної практики, рівня розвитку юридичної науки, законодавчої техніки.

3. Переосмислення, відновлення, вдосконалення законодавства внаслідок його переорієнтування на демократичні цінності: а) послідовна демократизація порядку формування і функціонування законодавчих органів, їх професіоналізація, забезпечення високої якості законів; б) формування цивільного суспільства, правової системи в напрямку розвитку соціальної правової держави, охорони і захисту прав і свобод людини та інші. Результатом цього процесу є уплітання в правову тканину нових теоретичних конструкцій, формування нових галузей та інститутів законодавства, у тому числі на базі підгалузей та інститутів права, покликаних створити оптимальну базу переходу до ринкових відносин, та ін.

4. Орієнтування системи законодавства не лише на галузь права, але й на галузь державної діяльності, на державний устрій. Це неминуче призводить до появи галузей законодавства, які не відбивають галузі права, є комплексними.

5. Обумовленість системи законодавства формою державного устрою країни (федерація), що припускає наявність у кожній галузі нормативних актів на рівні як федерації, так і суб'єктів федерації.

Розбіжність галузей права і галузей законодавства не виключає наявності позитивної тенденції до їх відповідності, їх «вирівнюванню».

Практичне завдання.

Стаття 55. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Пункт 1ст.55 – це декларативна норма зовнішньої дії, ця норма права розповсюджує свої дії на всю територію держави, по колу осіб ця норма діє по відношенню до всії осіб, які знаходяться на території даної держави. За часом дії ці норми є нормами постійної дії. Ці норми видаються державними органами

Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пункти 2,3,4 ст.55 – є управомочуючими нормами права

Література

Лазарев В.В., Липень С.В. Теория государства и права. 2-е издание. Москва. 2000.

Комаров С.А., Малько А.В. Теория государства и права. Москва. 2000.

Бабаев В.К. Теория государства и права. Москва. 2001.

Марченко М.Н. Проблемы теории государства и права. Москва, 2001.

Рассолов М.М., В.О.Лучина, Б.С.Эбзеева. Теория государства и права. Москва. 2000.

Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. Москва. 1961.

Алексеев С.С. Проблемы теории права».Т.1. Свердловск, 1972.

Алексеев С.С. Структура советского права. Москва. 1975

Алексеев С.С. Общая теория права». Москва. 1981.

Алексеев С.С. Государство и право». Москва. 1997.

Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. Москва. 1974.

Шершеневич Г.Ф. «Общая теория права». Т.1. Вып. 1. Москва. 1995.

Давид Р. «Основные правовые системы современности». Москва. 1988.

Философский энциклопедический словарь. Москва. 1988.

Энциклопедический политологический словарь. Москва. 1993.