Курсова робота

на тему:

„Місцеве самоврядування в Україні”

Зміст

Вступ .....................................................................................3

Розділ I. Загальна характеристика місцевого самоврядування

1.1. Історично правовий огляд місцевого самоврядування .....5

1.2. Світові моделі місцевого самоврядування .......................9

Розділ II. Місцеве самоврядування в Україні

2.1. Модель місцевого самоврядування в Україні .................13

2.2. Система органів і посадових осіб місцевого самоврядування ....................................................................17

2.3. Власні і делеговані повноваження в системі місцевого самоврядування.....................................................................20

Розділ III. Акти органів місцевого самоврядування .........23

Висновки .............................................................................25

Список використаних джерел і літератури ........................27

Вступ

Відомо, що формування ефективного місцевого самоврядування є одним з найнеобхідніших етапів у будівництві нової, демократичної, правової держави. Потрібних для становленя нації і її суспільного розвитку. Як елемент самостійності на місцях воно виступає одним з головних чинників розбудови України на всіх рівнях.

Місцеве самоврядування являється органічною частиною системи стримувань і противаги, що діє як по горизонталі, так і по вертикалі. Воно перешкоджає державі узурпувати всю владу, запобігає її надмірному впливу на окремі тетриторіальні одиниці. Це своєрідне стримання надмірної концентрації влади в центрі і допомагає розподіленню цієї влади по всій території держави. Місцеве самоврядування виступає регулятором і поєднуючим загальнодержавних і місцевих інтересів. Воно відіграє важливу роль в загальному ствердженні демократії та суспільства.

Розвиток місцевого самоврядування в Україні розпочався відносно недавно, майже з часу здобуття нею незалежності. На сучасному етапі відбувається становлення самоврядування територіальних громад, адже централізована система Радянського Союзу не давала змоги розвиватися окремим територіальним одиницям. Зараз же місцеве самоврядування перебуває в стані розбудови, розвитку та діяльності.

Становлення територіального самоврядування є дуже важливим для України та її населення. Адже чим сильніше будуть будуватися окремі регіони і їх економіка, тим міцнішою ставатиме держава взагалі. А це має великий вплив на кожного з нас, бо ми являємось її невідємною частиною, від її розвитку залежить наш економічний добробут.

Тому проблема розвитку місцевого самоврядування є дуже актуальною на даний час.

Через це держава на конституційному та законодавчому рівнях закріпила цей правовий інститут для кращого управління в його розбудові. В Конституції України і Законі „Про місцеве самоврядування” міститься інформація про систему, повноваження і діяльність місцевих органів і посадових осіб, що беруть безпосередню участь у самоврядуванні.

Через це нам буде цікаво ознайомитися з засадами (законодавчо закріпленими) місцевого самоврядування в Україні. Проте вивчити це питання неможливо без ознайомлення з закордонним досвідом, який мав широкий вплив на формування ідей самоврядування в нашій державі.

Ознайомившись з інформацією про міжнародне і вітчизняне вивчення місцевого самоврядування, можна буде зробити висновки, щодо ефективності державної політики в цьому питанні, її вплив на інтереси самих громадян, що беруть безпосередню участь у формуванні і діяльності самоврядування на місцях.

Розділ I. Загальна характеристика місцевого самоврядування

1.1. Історико-правовий огляд місцевого самоврядування

Відомо, що поняття місцевого самоврядування грунтується на загальному розумінні природи самоврядування як такого. Тобто, як самостійне полагодження власних справ. Самоврядування є управлінням, об’єкти і суб’єкти якого збігаються, тобто одні і ті ж особи, управляють своїми справами безпосередньо. Проте, сьогодні збіг суб’єктів і об’єктів майже не зустрічається.

Через це під місцевим самоврядуванням розуміють право та спроможність упрвління самоврядними колективами (громадами) мешканців,яке засноване на таких принципах:

поєднання інститутів прямої та представницької демократії;

надання всім членам територіального колективу широких можливостей, щодо відстоювання та втілення в життя власних інтересів;

політико-правова прив’язаність діяльності органів місцевого самоврядування до корінних потреб жителів.

Місцеве самоврядувння означає право та спроможність місцевих властей, в межах закону, здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою державних справ, які належать до їх компетенції, в інтересах місцевого населення.

Європейська хартія про місцеве самоврядування 1985 року, яка була ратифікована Верховною Радою України 11 вересня 1997 року, визначає місцеве самоврядування як право та реальну здатність його органів регламентувати значну частину державних справ і упарвляти ними. При цьому, діючи в рамках законодавства, під свою власну відповідальність і в інтересах громади своєї території.

Проте, за ними встановлюється контроль з боку, іноді спеціально створюваних державних органів, які здійснюють саме контролювання, але не керівництва діяльності місцевого самоврядування державою.

У правовому аспекті місцеве самоврядування є цілісною системою суспільних відносин, пов’язаних з територіальною самоорганізацією населення, яке самостійно вирішує питання місцевого значення, питання устрою та функіонування своєї муніципальної влади. Це сфера громадянської самостійності і суспільної активності населення, а також специфічний рівень влади, організаційні форми здійснення якої визначаються населенням відповідного муніципального управління на засадах чинного законодавства.

Через це сучасна цивілізована демократична держава не може уявлятися без ефективного територільного самоуправління. Яка б не була досконала її влада у центрі, вона ніколи не стане життєздатною, якщо відмовиться від самоуправління на місцях. На це вказує світовий досвід. Чим розвинутішими є демократична правова держава і громадянське суспільство, тим більшим є роль і значення місцевого самоврядування. Коли успішно розвиваються громади – прогресують у своєму поступі суспільство та держава, занепадає – нищиться міць держави і процвітання соціуму [7, с. 4-6 ].

Ці питання вивчалися протягом довгої історії становлення і функціонального розвитку місцевого самоврядування в різних державах світу і їх досвід є дуже важливим для нас.

Відомо, що ідея та практика самоврядування зародилася ще в давнину, до виникнення держав. Вона забезпечувала спільності людей на початках їхньої самоорганізації. Тільки пізніше самоврядність набула біль складних форм за умови державної організації суспільства. Першою самоврядною організацією була первісна громада,яка пізніше набула нових форм за умов військової демократії, полісних демократій, міських комун середньовіччя.

Витоки місцевого самоврядування слід шукати у боротьбі середньовічних міст з їх феодальними сенйорами