Курсова робота
з теорії держави і права на тему:

«МЕХАНІЗМ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ».

План

Вступ

1. Поняття, способи та типи правового регулювання.

2. Механізм правового регулювання та його стадії і елементи.

2.1Стадії механізму правового регулювання

2.2Елементи механізму правового регулювання та їх призначення.

3. Ефективність правового регулювання.

4. Юридична техніка.

5. Ефективність правового регулювання в сфері оподаткування і шляхи підвищення його рівня.

Висновки
Список використаних джерел

Вступ

Україна ставши на шлях розвитку та становлення дійсно суверенної і незалежної країни , неухильно орієнтуючись на визнані світовою спільнотою демократичні та гуманістичні за своїм змістом і спрямованістю між народні стандарти, приступила до формування державних інституцій, місцевого самоврядування, системи національного права . Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р., визначає Україну як суверенну і не залежну, демократичну соціальну, правову державу . Основними принципами такої держави об’єктивно виступають верховенство. Права, першочергова соціальна цінність прав і свобод людини і громадянина. Саме тому ст . З Конституція України підкреслює, що "Людина , її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави . Держава відповідає перед людиною за свою діяльність . Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави". Частина ж перша ст. 8 Основного Закону нашої держави проголошує : " В Україні визнається і діє принцип верховенства права" .

Конституційне закріплення такого підходу до людини і громадянина та права вимагає організації і здійснення діяльності держави , її органів і посадових осіб у повній відповідності з правовими настановами . Ці ж вимоги мають бути орієнтирами й у повсякденному житі кожного громадянина.

1. Поняття, способи та типи правового регулювання.

Правове регулювання — це державно-владний вплив на суспільні відносини за допомогою правових засобів, з метою їхнього впорядкування, утвердження, охорони і розвитку.

Правове регулювання обумовлене рядом факторів, зокрема: а) рівнем економічного розвитку суспільства; б) соціальною структурою суспільства; в) рівнем зрілості, стійкості суспільних відносин; г) рівнем правової культури громадян і посадових осіб; д) рівнем визначеності предмету, засобів і методів правового регулювання.

Правове регулювання конкретних суспільних відносин здійснюється за допомогою певних способів, зокрема:

1. Дозвіл — це такий спосіб правового регулювання, при якому суб'єктові конкретних суспільних відносин надається право на здійснення певних дій або на утримання від них. Суб'єкт має право на отримання... або особа не зобов'язана доказувати свою непричетність до злочину.

2. Зобов'язання — це закріплена у правових нормах обов'язковість поведінки суб'єкта за певних обставин.

3. Заборона — це закріплена у правових нормах обов'язковість утримання від вчинення певних дій.

Тип правового регулювання — це спосіб сполучення загальних юридичних дозволів та загальних юридичних заборон щодо суб’єктів, відносини між якими регулюються правовими нормами.

Розрізняють два базові типи правового регулювання:

Загальнодозвільний — це такий тип правового регулювання, який передбачає можливість вчиняти будь-які дії, за винятком тих, вчинення яких прямо заборонено законом. Цей тип правового регулювання виражається формулою: “дозволено все, що прямо не заборонено законом”.

Спеціальнодозвільний — це такий тип правового регулювання, який забороняє будь-яку діяльність, але, при цьому, правовими нормами формулюються конкретні випадки звільнення від цієї заборони. Цей тип правового регулювання виражається формулою: “дозволено тільки те, що прямо передбачено законом”.

Основні ознаки (риси) механізму правового регулювання такі:

1. Є складовою частиною механізму соціального регулювання. Його правова діяльність супроводжується політичним, економі-чним, етичним та іншим видами механізму соціального регулю-вання, переплітається з ними.

2. Будучи категорією широкою за обсягом, збирає воєдино всі явища правової дійсності:—

засоби (норми права, суб'єктивні права і юридичні обо-в'язки, рішення судів тощо, об'єктивовані в правових актах);—

способи (дозволяння, зобов'язування, заборона);—

форми (використання, виконання, додержання, застосу-вання).

3. Становить систему правових засобів, способів, форм, що пе-ребувають у взаємозв'язку і взаємодії. Кожна частина механізму правового регулювання знаходиться на своєму місці (як годин-ний механізм), виконує специфічні функції. Якість виконува-них ними функцій впливає на роботу інших частин і результат функціонування механізму в цілому.

4. Є динамічною частиною правової системи суспільства. Його рух виражається в стадіях, яким відповідають свої механізми дії. Як і правова система суспільства, механізм правового регулю-вання являє собою цілісність правової дійсності, визначається закономірностями еволюції суспільства, рівнем розвиненості економіки, культури. Його призначення полягає в приведенні в дію необхідних елементів правової системи, забезпеченні 'їх «ро-боти». Від механізму залежать ефективність правового регулю-вання, відповідність поведінки учасників суспільних відносин розпорядженням юридичних норм, їх рух до задоволення своїх інтересів.

2. Механізм правового регулювання та його стадії і елементи.

Механізм правового регулювання — це система правових засобів (способів і форм), за допомогою яких забезпечується впорядкування суспільних відносин, їхня відповідність вимогам правових норм.

Елементи механізму правового регулювання:

1. Норми права і принципи права, об'єктивовані в нормативно-правових актах — основа механізму правового регулювання, оскільки саме зі сформульованих у них правил поведінки починається правовий вплив на соціальні відносини.

Специфічне завдання норми права в механізмі правового регулю-вання полягає в тому, щоб:

а) визначити загальне коло людей, на які вона поширює свою дію;

б) встановити зміст суспільних відносин (зміст поведінки суб'єкта), а також об'єкти правовідносин;

в) визначити обставини, в яких особа повинна керуватися даним правилом поведінки;

г) розкрити саме правило поведінки вказівкою на права і обов'язки учасників відносин, що регулюються, характер їх зв'яз-ку між собою, а також державно-примусові заході, що застосо-вуються до осіб у разі невиконання ними юридичних обов'язків.

Зобов'язуючі норми регламентують активну поведінку зобо-в'язаних