Дозвільні та заборонні норми покладають пасивні обов'язки на зобов'язаних осіб і дозволяють вчинення активних дій носієм суб'єктивного права.

Характер регулюючого впливу нормативної основи механіз-му правового регулювання залежить від того, як впливає право:

шляхом зобов'язуючого розпорядження, або шляхом дозволян-ня чи заборони.

Норма права набуває зовнішнього вираження в нормативно-правовому акті, який забезпечує її дійовість.

Нормативно-правові акти обслуговують нормативну основу механізму правового регулювання. Функції нормативно-право-вих актів полягають головним чином у тому, щоб увести в пра-вову систему нові юридичні норми, забезпечити їх зміну або скасування, підвищити ефективність їх дії.

До нормативно-правових актів (законів, підзаконних актів) приєднуються акти, в яких дається їх офіційне роз'яснення, тлу-мачення.

Акти тлумачення норм права (інтерпретаційні акти) не міс-тять нових правоположень, а є засобом, який забезпечує одна-кове розуміння і застосування чинних нормативних актів. Чіт-кість і ефективність механізму правового регулювання залежать від правильного тлумачення норм права.

2. Юридичні факти — породжують, змінюють і припиняють суб’єктивні юридичні права та обов’язки конкретних суб’єктів, а відповідно конкретні правовідносини.

3. Правовідносини (конкретизують взаємні права та обов’язки конкретних суб’єктів). Правовідносини у механізмі правового врегулювання. Правовідносини — необхідний елемент механізму правового регулювання, важлива ступінь здійснення програм, закладених у нормах права. У правовідносинах індивідуалізуються положення відповідної правової норми, конкретизуються суб'єктивні юридичні права і обов'язки певних суб'єктів, їх повноваження і юри-дична відповідальність. Індивідуалізація загальних моделей поведінки стосовно конкретних осіб — другий рівень правового регулювання.

Особливості прав, обов'язків, повноважень і відповідальнос-ті (а звідси й особливості правовідносин) багато в чому залежать від характеру регулюючого впливу норм права, у результаті яко-го складаються різні види правовідносин — регулятивні чи охо-ронні, активні чи пасивні.

Отже, правовідносини в механізмі правового регулювання утворюють певну систему і лише так вони забезпечують переве-дення загальних розпоряджень норм права в суб'єктивні юри-дичні права і суб'єктивні юридичні обов'язки, повноваження і юридичну відповідальність для конкретних осіб, дозволяють до-сягти виконання їх волі, задоволення інтересів.

При цьому центром загальних юридичних зв'язків, що скла-дають основу правовідносин, є правовий статус, у тому числі правосуб'єктність, як перший крок у конкретизації розпоряджень норм права на цій стадії.

Правовідносини в механізмі правового регулювання викону-ють такі функції:

а) визначають конкретне коло осіб, на яких поширюється дія норм права у цей момент;

б) закріплюють конкретну поведінку, якої повинні або мо-жуть додержуватися особи;

в) служать умовою для можливого приведення в дію спеціаль-них юридичних засобів (прокуратурою, судом, міліцією) з метою забезпечення суб'єктивних прав, обов'язків, відповідальності.

Таким чином, правовідносини в механізмі правового регу-лювання — це засіб «переведення» загальних розпоряджень юри-дичних норм у площину суб'єктивних прав і обов'язків для да-них суб'єктів.

У процесі правового регулювання можлива (але не обов'яз-кова) стадія застосування норм права, яка полягає у виданні дер-жавно-владного акта — акта застосування норм права, який за-безпечує виникнення, зміну або припинення правових відно-син. Якщо суб'єкти права не в змозі самі реалізувати суб'єктивні права і юридичні обов'язки, держава в особі компетентних орга-нів здійснює застосування норм права (наприклад, стягнення податків, призначення пенсій, відправлення правосуддя).

Акти застосування норм права мають форму рішень, розпо-ряджень, наказів, вироків тощо. У них персоніфікуються загаль-ні права і обов'язки, а також, якщо це необхідно, індивідуалізу-ються санкції. Специфіка акта застосування норм права полягає в тому, що індивідуалізація здійснюється від імені держави як вимога, яка може бути у разі необхідності виконана і примусово

Механізм правового регулювання. Стадії механізму правового регулювання

регулювання. Стадії механізму правового регулювання

Акти застосування норм права у механізмі правового регу-лювання використовуються в таких випадках:

1) коли самі норми права передбачають, що індивідуалізація прав і обов'язків здійснюється органами держави, посадовими особами, а не учасниками відносин. Так, нормами про порядок надання відпусток робітникам і службовцям передбачається, що відпустка конкретній особі надається згідно з наказом адмініст-рації;

2) коли суб'єкти відносин, що регулюються, поводяться про-типравне: порушують права, не виконують обов'язки. У цьому разі актом застосування норм права індивідуалізується юридич-на відповідальність, передбачена нормами права за їх порушен-ня, тобто встановлюється персональна відповідальність право-порушників.

У всіх випадках акти безпосередньої або опосередкованої реалізації прав і обов'язків завершують правове регулювання. Саме тут відбувається «переведення» розпоряджень юридичних норм (спочатку виражених у правах і обов'язках) у фактичну, реальну поведінку учасників суспільних відносин, на які було спрямовано правове регулювання.

2.1Стадії механізму правового регулювання

Використання у певному порядку тих чи інших елементів механізму характеризує процес правового регулювання. Він може бути простим і складним.

Простий процес правового регулювання припускає використання лише одного державно-владного акта — нормативно-правового. Індивідуалізацію прав і обов'язків здійснюють самі суб'єкти, до яких цей акт звернений.

Складний процес правового регулювання припускає наявність двох актів державно-владного характеру, один із яких — норма-тивно-правовий, а інший — акт застосування норм права (інди-відуальний акт). Його стадії залежать від правової поведінки су-б'єкта — правомірної чи неправомірної.

Розглянемо складний процес правового регулювання.

1. Перша стадія механізму правового регулювання — стадія загальної дії правових норм. На цій стадії відбуваються визна-чення змісту і формулювання меж поведінки суб'єкта, умов ви-никнення прав, обов'язків, повноважень, відповідальності і т.д. (вступає в дію механізм правотворчості).

Наприклад, дія цього механізму у пенсійних справах можли-ва лише за наявності норми права, об'єктивованій у законі про пенсії. Однак, як загальне правило, дана норма не вирішує пи-тання про те, кому саме буде нарахована пенсія. Для цього по-трібні додаткові юридичні дії, здійснювані на другій стадії.

2. Друга стадія механізму правового регулювання пов'язана з виникненням конкретних суб'єктивних прав і обов'язків, тобто з виникненням правовідносин. Необхідною умовою цієї стадії виступає юридичний факт (система фактів), з яким норми права пов'язують настання