Закон співвідношення стимулів і перешкод, відзначається в літературі по кібернетиці (де стимул, як відомо, розуміється в соціологічному, а не інформаційно-психологічному змісті, тобто більш узагальнено - у вигляді суми всіх управлінських впливів - і власне стимулів, і обмежень), полягає в тому, що в процесі управління при досягненні зазначених результатів для подолання перешкод керуюча підсистема повинна утворювати різноманітні стимули, потужність яких повинна перевищувати потужних перешкод. Цю ж думку можна виразити за допомогою іншої термінології. При цьому суть залишається незмінною. "Ефективне, оптимальне керування суспільними процесами, можливе лише на основі використання цінної інформації і блокування нецінної, шкідливої". Тут під терміном "цінна інформація" маються на увазі такі інформаційно-психологічні засоби як стимули і обмеження, а під "нецінною, шкідливою" інформацією - перешкоди (або як їх ще називають "шуми"). У правових засобах, що володіють соціальною енергією, як відмічає С.С. Алексеев, "закладені такі можливості, такі потенції, котрі дозволяють впоратися з труднощами, подолати перешкоди".

Виходячи з цього оптимізувати процес правового стимулювання і правового обмеження можливо лише подолавши перешкоди, що стоять на їх шляху, що одночасно веде і до оптимізації інформаційно-психологічної дії права.

Законодавцю важливо враховувати, що у правового регулювання як і в любого управлінського процесу, є визначений потенціал подолання перешкод, який не являється нескінченним. Адже саме правове регулювання залежить від багатьох факторів - рівня розвитку економіки, культури, науки та інформаційних технологій, політичних і релігійних особливостей, самобутності і традицій народу.

Правове регулювання, не може на пряму (безпосередньо) вплинути на перешкоди зовнішнього середовища, що не піддаються керуванні: стихійні лиха, кліматичні умови, погодні явища і т.п. Зрозуміло, що не можливо правовими обмеження стримати (блокувати) снігопад, мороз, потоп на деякій визначеній території країни, де необхідно освоювати природні ресурси за допомогою людини не дасть великого ефекту і закріплення в нормах права обмежень у відносинах людей, примушених діяти (знаходитись) у вище вказаних умовах, бо примусом, насиллям неможливо вирішити подібні проблеми, вони вирішуються лише на основі заінтересованості. Тому впливаючи на людину правовими стимулами, законодавець, знову ж враховуючи економічні та інші фактори може досягнути поставлених цілей.

Правове регулювання веде постійну боротьбу з тайми перешкодами, як "тіньове" керування, яке може здійснюватися за допомогою протиправних стимулів та протиправних обмеженнях. Справа в тому, що в житті якщо не діють по якимось причинам правові стимули і правові обмеження, діють протиправні. Шкідливе різноманіття, перешкоди, конкуруючи з правовим регулюванням, можуть притягувати ті ж інтереси в сферу свого впливу і тим самим перешкоджати їх повноцінній реалізації, виводити соціальні зв'язки із стану упорядкованості.

Важливо, щоб несприятливі наслідки від правових рішень були більші, чим можлива вигода одержувана правопорушником в результаті неправомірних дій, що необхідно робити, зрозуміло в оптимальних режимах.

Для того щоб правові стимули і правові обмеження були ефективними правотворчий орган повинен модифікувати їх систему з врахуванням зміни різних факторів (в першу чергу економічних і соціальних). Важливо законодавцю враховувати і часове застаріння даних юридичних інструментів. Так, матеріальне заохочення, якщо воно лишається на одному і тому ж рівні, то з часо втрачає своє стимулююче навантаження.

Необхідно знати і те, що правові стимули і правові обмеження мають не тільки "світлі сторони" (наприклад, заохочення, стимулюючи одну дію, одночасно позитивно обмежує інші, а покарання, обмежуючи одні, одночасно негативно стимулює інші), які приносять деякий небажаний ефект, але і "тіньові" сторони з небажаним ефектом (негативний результат). Так матеріальна заінтересованість без належного поєднання з матеріальною може не тільки стимулювати добросовісне і чесне відношення до праці але і при деяких умовах підштовхувати людей на вчинки, що протирічять інтересам суспільства, законам. Сучасна дійсність, що характеризується регіональним егоїзмом, зростанням економічної злочинності яскраво підтверджує це.

Разом з цим зустрічаються правові норми з прямою і зворотною мотивацією. Це означає, що в деяких випадках заборони, замість стримуючих мотивів можуть викликати поштовх до конфліктної поведінки.

Однак данні небажанні ефекти не можуть поставити під сумнів необхідність самих правостимулюючих і правообмежуючих засобів. Мистецтво законодавця зводиться до того, щоб максимально мінімізувати подібні негативні результати.

Виходячи з вище вказаного слід зазначити , що серед численних причин руйнівних процесів, що відбуваються в Україні, та шляхів їх подолання , основні вбачають у сфері оподаткуванні . І хоча неварто вважати податки універсальним засобом усунення всіх хиб та прорахунків у здійсненні економічної політики, конструктивна податкова діяльність, безумовно, - один з найефективніших інструментів державного регулювання економіки. Від її а зваженості та досконалості суттєвою мірою залежить результативність заходів щодо подолання затяжної, системної кризи.

Створення вітчизняної податкової системи було поставлене у ряд невідкладних завдань процесами ринкової трансформації економіки України. За роки незалежності здійсненні необхідні заходи в цьому напрямку. Сьогодні існує певна правова база для наповнення бюджету податковими джерелами, контролю за їх надходженнями та використанням. За своїм складом сформована податкова система відповідає стандартам, властивим економікам з ринковими методами господарювання.

Водночас вітчизняна податкова система не склалася як єдиний організм, у якому узгоджені всі функції підсистеми. Загальна оцінка сучасного стану оподаткування в Україні дозволяє виділити найбільш характерні риси, що вказують на недосконалість діючою податкової системи. Насамперед, це спадаюча можливість акумулювати законодавчо встановлений обсяг податкових надходжень. Звідси - невирішеність податковою системою покладених на