Ці суперечливі тенденції, які характеризують сучасний стан системи оподаткування, породжені об'єктивними та суб'єктивними факторами.

Об'єктивні фактори пов'язані з реальним станом системи економічних відносин. Відсутність глибоких перетворень у відносинах власності, сферах виробництвах, демонополізації, банкрутств, а також неузгодженість різних напрямків фінансово-економічної політики.

До ряду факторів суб'єктивного походження, тих, які безпосередньо пов'язані з рішеннями, діями різних органів рівнів державної влади, необхідно віднести незадовільну передбачуваність законодавства та інших заходів у здійснені податкових реформувань, недооцінку факторів системності, відсутність послідовності в реалізації обраного курсу, а також чіткого протистояння тиску окремих лобістських та зацікавлених груп.

В цілому перелічені фактори підривають дохідну базу бюджету, обумовлюють різке послаблення його здатності до забезпечення функцій держави, перешкоджають економічному зростанню, і податкова система об'єктивно не в змозі здійснити класичні для ринкової економіки регулюючі впливи. Звідси слід зробити принциповий висновок цілісно сформувати та реалізувати програму заходів щодо вирішення найважливіших проблем, що нині стоять перед податковою системою в Україні можливо за рахунок здійснення конкретних заходів, спрямованих не тільки на вдосконалення складових податкової системи, а що не менш важливо - на виконанню ряду передумов які справлять важливий вплив на ефективність податкових реформувань.

Сьогодні розв'язання накопичених у податковій сфері протиріч більшою мірою пов'язується з розробкою Податкового кодексу. Перспективність такого підходу очевидна. У практиці багатьох країн податковий кодекс використовується як інструмент реалізації податкової політики, здатний забезпечити комплексний підхід до вирішення проблем податкового права. Однак досягти необхідної ефективності можливо за умов, коли податковий кодекс не просто об'єднає діючі закони та нормативні акти, але й ліквідує проблеми, що заважають рухатися вперед. Це відбудеться, коли шляхи розв'язання таких проблем будуть концентруватися, по-перше, на грунті виваженої стратегії податкових перетворень, а по-друге - найтіснішим чином пов'яжуть особливості сучасного, перехідного стану економічного розвитку з фундаментальними набутками економічної теорії.

Оцінка набутого досвіду виразно ілюструє одну з ключових причин того, що майже десятирічний період реформувань вітчизняної податкової системи не дав бажаного результату вона пов'язана з тим, що прийняті рішення стосовно подолання кризових явищ у податковій сфері приховували у собі прорахунки стратегічного характеру. Саме тому прийняттю Податкового кодексу, з яким пов'язуються очікування щодо втілення прогресивної законодавчої податкової стратегії, повинна передувати розробка та ухвалення Концепції Податкового кодексу, які поєднав би реформування у бюджетно-податковій сфері з економічним розвитком держави в цілому.

З огляду на це, при розробці концепції Податкового кодексу принципово важливо:

- виходити із стратегії економічного розвитку, яка б чітко висвітлювала місце та значення держави у цих процесах;

- окреслити ціль податкового реформування, які не були сформовані ні у базовому Законі "Про систему оподаткування", ні у жодному з подальших доповнень до цього закону. Через їх відсутність сталися помилки і прорахунки у тих податкових прорахунки які відбулися у новітній історії України;

- досягти ефективності податкового адміністрування, поєднавши інтереси держави та пітників податків.

Сьогодні центральне місце у розв'язанні проблем податкової політики займають суто практичні завдання .разом з тим досягнення якісно нового рівня оподаткування можливе лише за умови належної теоретичної основи. Оцінюючи кроки, здійснені у цьому напрямку, стає очевидним, що багато втрачено саме від неадекватності рівнів практичного та наукового забезпечення проблем оподаткування. Логічно, що у період розробки і прийняття Податкового кодексу слід максимально наблизити потреби і можливості реалізації фундаментальних надбань теорії щодо побудови податкової системи.

З цією метою у податковому кодексі необхідно відпрацювати головні теоретичні положення щодо визначень податкової системи, податку, збору, платежу, платника податків. Недостатньо відпрацьовані вони здатні стати перешкодою при вирішенні практичних проблем. До стратегічних моментів слід віднести і необхідність класифікації податків за певними критеріями. Сьогодні це лише їх детальний перелік, що призводило до необґрунтованої зміни назви окремих з них та їх структури. Аналогічного уточнення потребує і визначення принципів побудови податкової системи, адже податкова система (як і будь-яка система взагалі), є, насамперед, сукупністю принципів, покладених в основу певного вчення. Набутий досвід реформування системи оподаткування за період розбудови суверенної держави переконує, що у практиці не керувались достатньою мірою цим положенням. Досить проаналізувати перелік принципів які заклались у кожній нові редакції основоположному закону в галузі оподаткуванні "Про систему оподаткування". Кількісне зростання цих принципів без органічного поєднання з механізмом функціонування окремих податків та системи в цілому не здатне забезпечити ефективність податкового реформування.

Вкрай важливо у податковому кодекс відпрацювати положення, що дозволяють посилити значення податкової системи як інструменту ефективного управління на макро- та мікрорівнях. Досвід господарювання переконує, що управління ефективністю за допомогою податків не менш важливе, ніж формування та підтримка оптимальної їх частки. Виробництво повинно відтворювати податки у всезростаючому обсязі. Нажаль, цей аспект вдосконалення податкових відносин практично не знаходить відображення у відповідних нормативно-правових актах. Податки залишаються нейтральними до виконання стимулюючої розвиток економіки функції. Сформувати систему стійких стимулів для виробників завдання більш складне, ніж автоматичне зниження податкових ставок, однак більш перспективних. Звідси один з ключових аспектів методологічного підходу до проблеми реформування оподаткування в Україні - це врахування багатовимірності функціонального призначення складових податкової системи, а також їх взаємодії та взаємопов'язаного впливу на економіку.

Зважаючи на вищевикладене, слід констатувати, що сьогодні у податковій сфері є суттєві можливості, які потрібно максимально використати для удосконалення податкової політики з тим, щоб при мінімальних затратах податкових надходжень у бюджет досягти і пом'якшення протиріч у податкових