11 вересня 1772 р. Марія Терезія підписала декрет, за яким землі давнього Галицького князівства проголошувалися невід’ємною частиною Австрії – як поверненої землі з відновленими правами. У ньому зазначалося: „Ми, Марія Терезія, королева Угорщини, Чехії, Далмації, Хорватії, Славонії, Галичини і Лодомерії... розглянувши нинішній стан Польщі, разом з двором російської цариці і прусського короля, прийшли до думки, що деякі провінції цього королівства, на які кожному з нас окремо належать здавна права, слід відокремити та відібрати край цей як частину належної віддавна нам території... /36/ 93)”. /36/ 93) Occupantur Regna Galliciae et Lodomeriae, S. 1-2.Цей патент для широкого ознайомлення вивішено на мурах львівської Ратуші.

Далі визначалися кордони приєднаних земель як „правий берег Вісли від Сілезького герцогства вище від Сандомира аж до місця впадіння Сяну у Віслу, звідти до Замостя і Грубешова аж до річки Буг. Потім поза горами до кордонів Червоної Руси, звідки розмежовуються Волинь і Поділля аж до кордонів Збаража. Звідти навпростець до Дністра, з малою часткою Поділля, яка потоком, що називається Подірше** Річки з такою назвою у Галичині на той час не було. Можливо, йшлося про р. Збруч. і в Дністер впадає, нарешті кордон, який Покуття від Молдавії відділяє /36/ 94)”. /36/ 94) Occupantur Regna Galliciae et Lodomeriae, S. 2-3.Таким чином колишня територія Руського (без Холмщини), Белзького, окраїн Подільського і Волинського воєводств, а також південні частини Краківського і Сандомирського та частина Люблінського воєводств були інкорпоровані у габсбурзькі володіння. Всі перелічені землі утворили окрему адміністративну одиницю – коронний край, повна офіційна назва якого – королівство Галичини і Лодомерії (спотворена назва м. Володимир) з великим князівством Краківським та князівствами Освєнцімським і Заторським /103/ 95). /103/ 95) S. 10.

Генерал Андраш Гадік 15 вересня 1772 р. повідомив Військову раду у Відні про окупацію Львова таким чином: “У зв’язку з тим, що сьогодні нарешті, після 12 години російські царські війська разом з паном генералом Сірковим повністю відійшли зі Львова, то я вважав за необхідне належним чином їх замінити і наказати батальйону гренадерів вступити в місто, а двом батальйонам з полку його величності Фердінанда в Краківське і Галицьке передмістя /1/ 96)”. /1/ 96) арк. 7-8.

Цікаво, що марш австрійської армії на галицькі землі тривав вже якийсь час, проте не без пригод. 23 червня неподалік Любеня (нині смт Великий Любінь Городоцького району Львівської області) австрійців намагались затримати росіяни (перебували у Львові та околицях ще з 1764 р.), – аж до “з’ясування конкретної межі поділів /137/ 97)”. /137/ 97) S. 42.На початку липня 1772 р. у підльвівському селі Скнилівок отаборився австрійський окупаційний корпус і перебував там два місяці. Згодом у місті розміщено військову залогу, яка у 1827 р. налічувала 4,4 тис. осіб, а в 1848 р. – 11,8 тис. /120/ 98). /120/ 98) S. 18.

В “Інструкції у справі перейняття влади” (1772 р.) вказувалось стосовно розповсюдження дії цісарського патенту наступне:

“§6. Патент повинен бути розвішаний на усіх міських брамах…

§11. У всіх місцевостях зняти герби Польської держави і вивісити цісарсько-королівські…

§25. Староства і війтівства, належні колишній державі забрати…

§26. При виконанні інструкції слід враховувати локальні особливості… /37/ 99)”. /37/ 99) Instrukcja w sprawie przejжcia wщadzy. Wyciаg z Instrukcji Nadwornej 1772 r., S. 91-92.

Королівство Галичини і Лодомерії було найбільшим і займало велику територію, з значною кількістю населення. Водночас, це був один з найбільш заселених країв імперії, посідаючи за цим показником у 1782 р. п’яте місце в Європі. Польський дослідник В. Калінка, зіставивши різні джерела, навів такі цифри стосовно населення краю: у 1776 р. у Галичині проживало близько 2,5 млн., а у 1796 р. – 2,8 млн. осіб /124/ 100). /124/ 100) S. 17.Станом на 1782 р. в Галичині було 261 місто, 61 торговельна місцевість та 6429 сіл. Представників духовенства нараховувалось 7 осіб, шляхти – 29 911, урядників – 17 , міщан – 105 , селян – 94  /37/ 101). /37/ 101) Sytuacja prawna i gospodarcza кydуw. Relacja wspущczesnego podrукnika (XVIII w.), S. 52-54.

Територія, яка перейшла до Австрії в результаті першого поділу Речі Посполитої (“належні нашим правам”, як зазначала у маніфесті імператриця), складалася з двох частин – української та польської, об’єднані у єдину адміністративну одиницю – окремий коронний край /103/ 102). /103/ 102) S. 18.Загальна площа приєднаних земель складала 83 тис. кв. км. з населенням понад 2 млн. 650 тис. осіб. Таке утворення з великою частиною польських воєводств (Краківське, Сандомирське) надавало політичну перевагу полякам, спричинило довголітнє суперництво з поляками в Австрії /159/ 103). /159/ 103) Кубійович В. Галичина, C. 346.Дослідник К. Крулінський твердить, що термін “Галичина” накинутий австрійцями, бо насправді ця територія є Малопольщою. /126/ 104) S. 3.І лише окремі польські історики, як-от Я. Домбровський, були схильні проводити чітку лінію розмежування між українською (східною) і польською (західною) Галичиною, ведучи мову про “дві окремі Галичини” /107/ 105). /107/ 105) S. 48.

В австрійській Галичині українці і поляки складали кожен трохи більше 40%, євреї – близько 10%. Швидке зростання населення було характерним по всьому краї. Поляки проживали