Одним із найперших кроків, до яких вдалася австрійська влада був адміністративний поділ здобутої території на округи (циркули) і дистрикти. Перший губернатор Галичини граф Йоганн Антон Перген (1772-1774) наголошував на його винятковій терміновості, оскільки в іншому випадку було б неможливо організувати загальний збір податків. Проте справа адміністративно-територіального поділу наштовхнулася на значні труднощі, передусім організаційні (нерідко, виникали проблеми із перекрученням назв місцевостей з боку німецькомовних чиновників і т.п.) /112/ 147). /112/ 147) S. 11.

Придворна канцелярія 3 травня 1773 р. видала інструкцію для свого радника Кочана, відрядженого до Галичини для здійснення адміністративної реорганізації краю. В цій інструкції зазначалося, що кількість округів не повинна перевищувати семи. При їх організації потрібно враховувати попередній адміністративно-територіальний поділ, величину території, природні ресурси (наявність річок і гір), а також брати до уваги напрямок річок та доріг, які повинні проходити серединою округу і забезпечувати інтереси торгівлі, сільського господарства та безперешкодне просування війська. З цього можна зробити висновок, що організатори поділу мали на меті не механічне створення адміністративно-територіальних одиниць, а виокремлення органічно пов’язаної цілісності. Проте це важко було втілити у життя через абсолютне незнання австрійцями географічних, економічних, демографічних, етнічних особливостей Галичини.

Австрійська влада не мала точної карти коронного краю, так само як не існувало остаточних кордонів Габсбурзької монархії, проте організація та впорядкування нових адміністративно-територіальних одиниць завершилися вже наприкінці 1773 р. Про це свідчать з’їзди шляхти, які відбулися у керівних установах краю у грудні того року, і мали на меті обрати делегатів на урочистість до Львова з нагоди складання присяги на вірність Габсбургам /111/ 148). /111/ 148) S. 44.

Особливості поділу Галичини на циркули і дистрикти, містилися у циркулярі губернатора Пергена від 23 липня 1773 р., скерованому керівникам створюваних адміністративно-територіальних одиниць /112/ 149). /112/ 149) S. 11. У циркулярі було встановлено, що кожному керівникові дистрикту при призначенні на посаду необхідно передати у відання територію, визначену конкретними межами. Проте часто ці посадовці опинялися в складній ситуації, коли змушені були самостійно займатись облаштуванням довірених їм територій, знаючи лише їхній приблизний розмір та межі /37/ 150). /37/ 150) Wstжp do memoraщu gub. Pergena o stanie Galicji, S. 119-120.

Відтак, Королівство Галичини і Лодомерії поділено на шість циркулів і 59 дистриктів. Кожному дистрикту був присвоєний власний порядковий номер. Перший циркул – Львівський – включав дистрикти з центрами у Раві, Городку, Жовкві, Бібрці, Золочеві, Бродах, Зборові, Теребовлі, Бережанах. Центрами дистриктів другого циркулу – Галицького – були Жидачів, Галич, Монастириська, Будзанів, Долина, Тисмениця, Тлумач, Снятин, Чортків, Надвірна, Уторопи, Делятин, Косів. Резиденція третього, Белзького циркулу містилася у Замості. Центрами дистриктів у ньому були Уланів, Гурай, Замость, Любачів, Грубешів, Ляшчів, Угнів, Витків. Четвертий, Самбірський циркул включав дистриктні міста Ярослав, Сянок, Ліско, Перемишль, Бісковіце, Дрогобич, Стрий і ще три, назви яких у документах не зазначаються. До п’ятого, Велицького циркулу, входили дистриктні міста Бяла, Мисленіце, Величка, Бохня, Живець, Йорданів, Дембно, Новий Тарг, Новий Сонч. Центр шостого, Пльзенського циркулу, містився у Жешові. В цьому окрузі центрами дистриктів були Баранів, Домброва, Жешув, Колбушов, Пжеворськ, Пльзень, Ланьцут, Беч, Дукля та Кросно /3/ 151). /3/ 151) арк. 4-22.

Циркули були великими – як за територією, так і за кількістю населення, адміністративно-територіальними одиницями. Наприклад, Бохенський циркул мав 13 міст, два містечка, 517 сіл та налічував 151200 осіб. У Жешувський циркул входило 16 міст і містечок, 369 сіл і 66 великих поміщицьких маєтків з населенням 154053 осіб. Перемишльський циркул мав 17 міст, одне містечко і 350 сіл, а Станіславський – 180596 осіб /152/ 152). /152/ 152) S. 35. Найменшим за територією був Львівський циркул (194 особи; 4 міста, 2 містечка і 173 села), оскільки до відання циркулярного управління належали також (і переважно) справи міста Львова /164/ 153). /164/ 153) S. 70.

Циркули очолювали старости (Kreishauptmann (capitaneus). До їхньої компетенції входили адміністративні та поліційні справи, нагляд за торгівлею і промисловістю, призов до армії тощо. Крім цього, вони здійснювали нагляд над органами міста, самоуправління яких було значно обмежене, а згодом ліквідоване. Штат циркулу становив 10–12 осіб і до нього входили: староста, три-чотири комісари, секретар, два канцеляристи, один або більше практикантів і два кур'єри. Старост і комісарів призначав безпосередньо імператор, усіх інших – староста /102/ 154). /102/ 154) S. 6.

Штат циркулу зазвичай не справлявся з роботою і старости нерідко вимушені були утримувати приватних секретарів і працювали у вихідні дні. „Компетенція циркулів була широка – зазначав польський дослідник В. Токар. – Вони зосереджували в своїх руках питання, що сьогодні належать не лише до компетенції судів і політичних, фінансових та автономних органів, але навіть до економічних і культурних товариств. Треба додати, що і ця їх компетенція з дня на день зростала ... /152/ 155)”. /152/ 155) S. 44. Австрійський уряд не створив низової ланки державного апарату і передав політичну владу у сільській місцевості домініям. Виконання розпоряджень номінальної влади покладалося на війтів і присяжних.

Вищеподаний адміністративно-територіальний поділ був чимось новим у політиці Австрії стосовно