На період між сесіями сейм обирав керівний орган – Посередницьку депутацію. Вона складалася з маршалка сейму, яким як уже зазначалося, був губернатор та 10 членів (шість осіб від шляхетського середовища, три – від міщан і одна – від селян із правом дорадчого голосу). Головними завданнями Посередницької депутації були реєстрація та опротестування декретів центральної влади Австрійської імперії /125/ 311). /125/ 311) S. 51. Нормативно-правовий акт, виданий імператором чи віденським урядом, не набував юридичної сили в Галичині до того часу, поки його не зареєструвала Посередницька депутація. Цей орган також забороняв вивіз зерна під час голоду, керував громадськими фондами, народним банком і касою сейму, затверджував суддів або представляв кандидатів на вакантні місця в судах, обирав членів Галицької шляхетської гвардії, стежив за виховною діяльністю Львівського університету серед молоді, контролював школи тощо.

Під час наполеонівських воєн, коли сейм тривалий час не скликався, у країні фактично не існувало ні станової організації, ані тим паче станового сейму. Ознайомлення з архівними матеріалами дає підстави твердити, що не збирався протягом 1807-1816 рр. і 1831-1832 рр. (після польського повстання) і Становий комітет. Безсумнівно, це було наслідком не лише геополітичної ситуації, але й посилення поліційно-абсолютистських тенденцій, однак австрійська влада воліла пояснювати цей факт організаційними труднощами.

У 1802 р. австрійський уряд вирішив після тривалої перерви скликати сейм, але з’ясувалося, що юридична сила імператорських патентів 1775 р. та 1782 р. поширилася на інші захоплені Австрією території. За цей час в монархії відбулися значні територіальні зміни, зокрема, до Австрії відійшла Західна Галичина. Зрозумівши, що за таких умов сейм стане дуже чисельним представницьким органом, австрійський уряд подав до Галицького губернського правління законопроект, за яким уповноважена на участь у сеймі шляхта повинна була обирати з кожного округу своїх представників. Після тривалої дискусії губернського правління з Придворною канцелярією цей законопроект не отримав схвалення, оскільки австрійська влада побоювалася відродження давніх польських сеймиків /84/ 312). /84/ 312) C. 124.

Коли мандати членів Станового комітету втратили чинність з огляду на завершення терміну легітимності, орган, хоч і неформально, продовжував діяти у тому ж складі, оскільки його завданням було подавати оцінки щодо отриманих з Відня законопроектів. Спроби губернського правління провести реформу були неефективними. Адже австрійський уряд не був у ній зацікавленим, проводячи, за переконанням Леона Василевського, “підступну політику” стосовно Галичини /154/ 313). /154/ 313) S. 30.

Від 1820 р. Становий комітет видавав друком короткі звіти про діяльність сейму (“справоздання”; Czynnoњci dzieі z sejmu, ktуry w Krуlestwach Galicji i Lodomerii na dniu… zgromadziі siк). Причому, одна – ліва сторінка друкувалась польською мовою, а інша – права – дублювалась німецькою. Інколи відомості в у цих звітах подавались надто деталізовані, наприклад, скільки у конкретному році в Галичині народилось лошат. Або ж, у 1837 р. подано інформацію, що окуліст К. Потановський прийняв у Львові 519 хворих, з яких 18 не піддаються лікуванню, 56 просто проконсультував, а 445 вилікував /31/ 314). /31/ 314) S. 24.

Комітет також готував протоколи, завіряв сеймові ухвали. Нас сесії 1824 р. заслухано звіт комітету, який був аж надто формальним, адже орган виконував здебільшого технічні функції. Як влучно підмітив Б. Лозинський комітет вживав “великих слів для характеристики малих справ /132/ 315)”. /132/ 315) S. 69. Традиційно, не обходилось без вихвалянь і реверансів у бік австрійського цісаря: “Найясніший Пан наш, в поточному році звернув увагу на становище нашого краю і в своїй мудрості видав постанови, які немало спричинилися до поступу і добробуту /132/ 316) ”. /132/ 316) S. 69.

Щоправда, комітет звітував і про реальні кроки стосовно виправлення економічної ситуації – мова про створення австрійського консульства в Гданську, що мало активізувати торгівлю збіжжям. Крім того, становий комітет опікувався проблемою зменшення мит на дерево, експорт якого складав важливу складову бюджету краю /12/ 317). /12/ 317) арк. 45. Для піднесення ваги тваринництва більшу увагу сконцентровано на ветеринарії, а саме започатковано відповідний курс в університеті і засновано кілька стипендій для навчання в м. Маріабрунн. Комітет ініціював заснування у Львові лісничої школи і не обійшов боком питання усунення антисанітарії. Від 1841 р. Становий комітет виконував функції керівного органу, а згодом наглядацької комісії Кредитного товариства.

Уряд вимагав, щоб половина членів комітету обов’язково володіла німецькою мовою, хоч офіційно в патенті про це не йшлося. Оскільки галицька шляхта не забезпечувала цієї вимоги, це значно обмежувало коло осіб, з-поміж кого можна було обирати членів комітету. Становий комітет виконував доручення сейму, наприклад, опікувався шляхетськими метриками, здійснював нагляд за Фундацією ім. Оссолінських, що була передана під контроль сейму тощо. Проте сповна виконувати свої обов’язки комітету було непросто, бо він не мав у своєму розпорядженні достатньо адміністративного апарату /62/ 318). /62/ 318) С. 282.

При Галицькому становому сеймі діяв інститут імператорських комісарів, про яких, однак, у патенті від