Сесію 1824 р. відкрив новий губернатор Людвіг Патрик Тааффе (1823-1826). Головну вагу депутатів привернула ініціативна уряду щодо використання коштів для будівництва адміністративних споруд у циркулах не з домінікальної, а з камеральної фундації. Представники сейму бідкалися, що коштів камеральної фундації просто не вистачить на такі потреби. Проте в адресі на ім’я імператора йшлося більше про свідчення лояльності, аніж про конкретні справи. Лише єдиний раз сейм натякнув на податкову проблему /102/ 332). /102/ 332) S. 37.

Зрушення в податковій царині відбулися у 1825 р., коли ліквідовано надбавку до “квартирно-військового” податку. Загалом, знижено податок (фактично ґрунтову надбавку) для краю з 3  зол. рин. 34 кр. до 3  зол. рин. 11 кр., тобто на 688 зол. рин. 23 кр. Відтак в черговому адресі вже не було прохань, а лише подяка австрійському дворові, що “милостиво вислухав прохання його вірних підданих”. Водночас, сейм ухвалив рішення про надання субвенції польському театрові у Львові у розмірі 2 тис. зол. рин. упродовж п’яти років. Також признано індигенат генералові Й. Фреснелю, віце-губернаторові князеві Августу Лонгінові Лобковіцу /132/ 333). /132/ 333) S. 73.

Сесія 1826 р. запам’яталася вшануванням імені померлого у Відні бібліофіла, історика графа Юзефа Максиміліана Оссолінського (1748-1826), котрий працював “на добро і славу вітчизни”. Депутати станів високо оцінили діяльність графа для блага Галичини і Львова зокрема. Питання майбутнього закладу Оссолінських, фонд якого австрійський уряд затвердив ще 1817 р., забрало мало не половину часу засідання сейму. Врешті-решт, кошти фонду у 1827 р. дозволили відкрити у Львові Національний заклад імені Оссолінського, що складався з бібліотеки, музею і видавництва (друкарні) /62/ 334). /62/ 334) С. 283. З Оссолінеумом були об’єднані як окремі установи (наприклад, з 1823 р. музей Любомирських, а ще пізніше бібліотека Павліковських), так і численні архіви польських магнатів. У 1936 р. бібліотека Оссолінеум нараховувала 297 томів (в тому числі 5 інкунабулів і стародруків та 6 рукописів) /159/ 335). /159/ 335) Оссолінеум, S. 51.

Решту часу присвячено проблемі запровадження акцизів, задля чого напередодні губернське правління створило спеціальну комісію. З представників сейму до неї увійшов Тадеуш Василевський. Інформація Т. Василевського про урядові плани занепокоїла членів сейму, оскільки новий податок міг уповільнити розвиток горілчаної промисловості, яка приносила місцевій шляхті великі прибутки (причому значно більші, аніж деінде в імперії). Втім, адрес до імператора містив цього разу не так скарги на великі податки, бідкання стосовно занепаду позицій галицької шляхти. Йшлося, що вартість земель скоротилася на половину, занепали кредити, зросло лихварство /15/ 336). /15/ 336) арк. 5-6зв.

1827 р. був важкий для краю, передусім сільського господарства – основного наповнювача бюджету. Причиною цього була саранча та засуха, що знищили як посіви, так і сіно, необхідне для зимівлі худоби. Характерно, що посуха не значилась в переліку форсмажорних обставин, які б впливали на зменшення податкового тягаря. Зважаючи на це, Галицький становий сейм виступив із відповідним клопотанням. Дещо полегшило ситуацію відсутність того року квартирного податку, що був впроваджений у період наполеонівських воєн. Таким чином, Галичині випадало платити менше на 189 зол. рин. 55 кр. /132/ 337). /132/ 337) S. 79.

В адресі на ім’я цісаря сейм звернув також увагу і на освітні питання. “Маємо, – йшлося в адресі, – наукові заклади, з яких виходять успішні урядовці, правники, загалом світлі люди, але окрім нормальних шкіл для початкової науки, особливо німецької мови… не вистачає нам шкіл технічних, господарчих, а також відділу медичного у Львівському університеті”. Водночас, визнавалося, що “така можливість… зменшить наплив до гімназій та інститутів філософського напрямку /132/ 338)”. /132/ 338) S. 81. Справді, ситуацію із підготовкою висококваліфікованих кадрів було складною. Більшість абітурієнтів віддавали перевагу філософському або богословському факультетам. У громадських колах навіть зародилась думка, що це свідома політика Відня /42/ 339). /42/ 339) S. 30. Якоюсь мірою з цим можна погодитись, бо сам цісар Франц І неодноразово підкреслював: “Нам не потрібні вчені, нам потрібні урядовці /50/ 340) ”. /50/ 340) S. 10.

Відповідь Відня навряд чи влаштовувала депутатів станового сейму. Надвірна канцелярія пообіцяла взяти до уваги прохання (традиційний бюрократичний маневр), одночасно в черговий раз відмовивши заснувати лікарський відділ при Львівському університеті, мотивуючи це тим, що галичани можуть здобути диплом лікаря у Відні. Лише епідемія холери 1831 р., та її загрозливі наслідки для цілого краю, підштовхнули центральну владу до збільшення студентських квот для Галичини для здобуття медичної освіти /102/ 341). /102/ 341) S. 42. Якось залишились поза увагою інші клопотання. Зокрема, сейм просив, аби повинності підданих вимірювались не в годинах, а конкретним виміром роботи. Це, на думку представників сейму, мало полегшити ситуацію на селі.

У 1829 р. відбулись чергові зрушення на податковому полі, коли цісар ліквідував подушний (особистий) податок – пережиток воєнних часів. Цей податок, хоч і був невеликим, проте найбільше обтяжливим для найбіднішого населення. Але ще більше уваги було приділено згадуваним уже під 1826 р. акцизам, що