Попри політичну стабільність в Галичині (принаймні на тлі Варшави), в економічному плані край мав значні труднощі. У 1829 р. Галичину спіткав черговий неврожай. В адресі до цісаря йшлося: “Загрожує нам, Найясніший Пане, страшний голод, бо в цілому краї немає запасів, оскільки і селянин і власник земель у попередні врожайні, але водночас дешеві на збут, роки, був змушений продавати свої запаси за безцінь, і то щораз більше, коли нижчою була ціна… Утримання власних родин і сплата податків становить проблему навіть для найзаможніших мешканців /132/ 343)”. /132/ 343) S. 84. Як можна припустити, навіть таке звернення не розчулило урядовців.

У 1831-1832 рр. проявилася конституційна безпорадність сейму в податковому питанні. Упродовж цих двох років податок з краю узагалі стягали без відома і згоди сейму, оскільки той не збирався. Попри це, в адресах 1833 і 1834 рр. не обійшлося без декларування лояльності імператорові, за правління якого в країні “царює спокій” (як бачимо, свідоме лукавство – В.П.), а стани можуть донести свою думку до монаршого двору у Відні. Щодо конкретних питань, то сейм звернув особливу увагу на проблему технічної освіти /17/ 344). /17/ 344) арк. 18-19. Хоч у попередні два роки чотири вихідці з Галичини мали можливість навчатися у Віденській політехніці і отримувати стипендію у розмірі 200 зол. рин., цієї кількості студентів – майбутніх фахівців для найбільшої австрійської провінції було явно замало.

У той період усе більша увага була прикута до мови. Галицький становий сейм, як виразник інтересів польської громади краю, апелював до Відня про потребу надання польській мові такого статусу, яким володіли італійська і чеська відповідно у цих краях. Критиці піддано розпорядження від 1827 р. про те, що вчителям гімназії вистачає володіти однією із слов’янських мов (у тексті “діалектів”), – не обов’язково польською. Відтак зазначалося, що: “Польська мова не є діалектом слов’янської мови, хоч від неї і походить. Вона має особливу граматику і літературу, а також відрізняється від слов’янських братніх мов так само як голландська мова від німецької, італійська чи іспанська від французької /132/ 345) ”. /132/ 345) S. 96.

Шестиденна сеймова сесія 1835 р. Розпочалась із жалоби з приводу смерті цісаря “зразкового монарха” Франца І. Головував на засіданні, у відсутності губернатора архикнязя Карла Йосифа Фердинанда (1832-1846), барон Кріг. Не зраджуючи традиції, сейм видав чимало компліментів новому цісареві Фердинаду І. Сесія 1835 р. принесла і низку інновацій у податковій сфері, що викликало занепокоєння серед шляхетського стану. Консумційний податок від алкогольних напоїв мав бути замінений з наступного року податком на саму горілку. Тобто, фактично зміна назви податку на алкоголь означала збільшення ґрунтового податку. Відтак, сейм підготував спеціальний меморіал до цісаря, що більше нагадував лист Станового комітету до міністерства.

Тієї ж сесії підготовлено адрес стосовно припинення слідства над “польськими політичними в’язнями” – себто учасників повстань 1830-1831 рр. та прошено дозволу почепити в закладі Оссолінських портрет нового імператора. Дуже цікаво, щодо останнього, то Відень відмовив, мотивуючи це тим, що “заклад недавно відкритий і ще не довів свою громадську користь і вагу”, тому чіпляти портрет там наразі не випадає. Не забули депутати спом’янутися і щодо ваги горілчаного промислу в Галичині, натякаючи на недоцільності утискати цей бізнес /132/ 346). /132/ 346) S. 98.

Сеймова сесія 1836 р. була відкрита приємною звісткою: цісар знизив ґрунтовий податок з провінції на 271 зол. рин. 45 кр. Відтоді податок з краю складав 2  зол. рин. 26 кр. Тоді ж Становий комітет отримав відповідь на адрес відносно податку на алкогольну продукцію, де Надвірна канцелярія зобов’язувалась взяти це питання під особистий контроль /18/ 347). /18/ 347) арк. 18-19. На тому зібранню надано індигенат князю Леоні Сапєзі, у заслугу якому відносили сприяння економічному розвиткові Галичини. На останніх своїх засіданнях того року, на сеймі піднято питання впровадження у життя Господарського товариства (архієпископ Ф. Піштек) та створення Кредитного товариства (Т. Василевський). Ініціаторами створення останнього також були: К. і В. Бадені, А. Голуховський, К. Красіцький, К. Кшечунович, А. Фредро, І. Етруський та інші.

У 1837 р. адрес до цісаря був дещо сміливіший, навіть попри цензуру барона Кріга. Депутати звернули увагу цісаря, що Галичина упосліджена політикою уряду, зокрема обтяжена ґрунтовим податком (у Галичині він на той рік складав 2  зол. 26 кр., а на Буковині – 205 зол. 18 кр.). “Стан провінції – йшлося у зверненні – не тільки не поліпшився, але став ще загрозливішим /31/ 348)”. /31/ 348) S. 12. Також вирішено створити спеціальну комісію, що мала вивчити наслідки оподаткування горілчаного промислу і висловити свої рекомендації на наступній сесії сейму. Однак розбіжності між учасниками зібрання не дозволили виробити конкретні пропозиції. Зійшлися лише на одному – податок на горілку повинен бути скасований взагалі /31/ 349). /31/ 349) S. 34.

Не вдалося Галицькому становому сейму переконати Відень і в потребі збільшити субвенцію на польський театр у Львові – з 2 до 3 зол. рин. Канцелярія дала лаконічний і чіткий відпис: “Не можемо прихилитися до Вашого прохання /132/ 350)”. /132/ 350) S. 103. Жодних мотивів цієї відмови