Дослідники вважають, що у церковному суді застосовувався, крім змагального, інквізіційний (слідчий) процес з усіма його атрибутами, в тому числі й з тортурами.

У Київській державі не було спеціальних судових органів. Судові функції виконували представники адміністрації , куди входив і сам князь. Проте існували спеціальні посадові особи, які допомагали у здійсненні правосуддя (наприклад, вірники, що збирали кримінальні штрафи за вбивство). Судові функції виконували й церковні органи (митрополіт, єпископи, ігумени). Існував також вотчинний суд – право феодала самому судити залежних від нього людей. Судові повноваження феодала становили невід’ємну частину його імунітетних (від лат. іmmunitas – звільнення, свобода) прав. Одна з статей Короткої редакції “Руської правди”, на думку дослідників, вказує на існування, окрім княжого, ще й общинного суду.[11,С.51-74]

Такий у загальних рисах огляд правової системи Київської держави.

РОЗДІЛ 2 Зародження та розвиток поглядів на державу і

Право Княжої доби

2.1 Оновні передумови виникнення і розвитку

Державно-правової думки в Киїській Русі

Держава, як продукт суспільного розвитку, є складним соціальним явищем, тісно пов'язаним і багато у чому залежним від економічного, політичного і культурного розвитку суспільства.

Держава, займаючи особливе місце, має характерні ознаки, що відрізняють її від інших політичних інститутів влади. Вона виникає на певному етапі розвитку людського суспільства і зберігається до цього часу. Держава на історичному шляху свого розвитку є особливою організацією і силою, яку жодна інша політична організація не здатна замінити.

З появою держави і встановлених нею норм і правил поведінки люди почали розмірковувати про ці соціальні феномени, їхні сутність і роль у суспільному житті.

Ці роздуми, погляди на державу, а також її вимоги щодо правил поведінки людей, ясна річ, не були самостійними знаннями, а являли собою елементи синкретичного міфологічного світогляду.

Згідно з міфологічними уявленнями наших предків, порядок, установлений на землі, розглядався ними як складова всесвітнього порядку, започаткованого Творцем.

З огляду на це формувались і уявлення людей про їхнє місце у світі, взаємини з іншими людьми, права та обов’язки, державний устрій. Такий підхід до розуміння сутності держави, порядку, справедливості був характерним для більшості народів, про що свідчать перші літературні пам’ятки країн Стародавнього Сходу, Греції, Риму, а також Київської Русі. [30,с.4]

Разом із формуванням і розвитком давньоруської держави складалося і розвивалося право Київської Русі. Найважливішою законодавчою пам’яткою є Руська Правда. В той же час вона являла собою одну із найважливіших пам’ятків середньовічного права в цілому. Право Київської Русі створювалося на місцевому грунті, в ньому відображалися відносини, притаманні Русі, закріплялися порядки, обумовлені природою феодального суспіль-ства, що складалося. З формуванням нових суспільних відносин, за князя Ярослава Мудрого (1015-1054рр.) почали збирати і записувати поширені у народі правила взаємостосунків між різними верствами населення країни, з’явилися писані закони.

Від середини І тис. н. е. теоретичні концепції про державу і право набули нового забарвлення; з’явилися нові підходи до з’ясування проблем сутності держави і права, їхньої ролі в суспільстві, своєрідно вирішувалися проблеми співвідношення людини й держави, свободи і справедливості. Цьому значною мірою сприяли економічні відносини. В той час набув розвитку феодальний устрій, який привів до суттєвих змін у відносинах власності, сприяв подальшому поділові суспільства на стани, викликав до життя нові державно-правові інститути, здатні реалізувати функції держави, що значно розширилися. Постала проблема приведення чинного законодавства у відповідність до нових соціально-економічних відносин.Окрім цього, важливим чинником, що вплинув на зміст політико-правових поглядів середньовічного суспільства, стала поява християнства[29,С.21]. Найважливішими передумовами виникнення і розви-тку політико-правової думки на Русі були, по-перше, правовий досвід народу, у процесі нагромадження якого відбувалася трансформація звичаїв у норми права, правила поведінки і спілку-вання людей. Джерелами права, правових ідей були повчальні міфи, легенди, що відображали давній досвід, а також норми-приписи і норми-заборони язичницької релігії.

По-друге, визначальний вплив на політичну думку в авто-хтонного населення Русі очевидно справляли об’єднуючі чин-ники племінних утворень, поява політичних інститутів влади. Давньоруська політико-правова думка стимулювалася активним політичним життям - вічовими зборами, з’їздами і нарадами удільних князів, законотворчістю — появою текстів “Руської Правди”, “Статуту” Володимира Мономаха, “Правди Ярослави-чів”, підготовкою міжнародних договорів і т.п.По-третє, на розвиток політико-правової думки в Київській Русі вирішальний вплив справили також введення християнства і поширення писемності. З їх поширенням стають відомі і вико-ристовуються норми канонічного і східно-римського права, по-літичні традиції Візантії. Прийнявши нову віру, князь Володи-мир не обмежився тим, що “почав ставити по містах церкви”, як свідчить літописець, але і став він у знатних людей дітей забира-ти “і віддавати їх у вчення книжне”. Через два-три десятиліття вчення дітей грамоті стало справою звичною. [6,с.87]

Із часом, розвиваючись, погляди на державу, порядок, справедливість почали різнитися і набувати різного напрямку. З огляду на це формувались і уявлення людей про їхнє місце у світі, взаємини з іншими людьми, права та обов'язки, державний устрій. Такий підхід до розуміння сутності держави, порядку, справедливості був характерним для більшості народів, про що свідчать перші літературні пам’ятки країн Стародавнього Сходу, а також Київської Русі.Але схожість підходів різних народів у визначенні першоджерела земних порядків мала місце тільки на початковій стадії виникнення цих поглядів.Такий підхід до проблеми з’ясування питання про сутність влади, порядку і справедливості