Курсова робота

На тему

Центральна Рада та її роль у відновленні української державності

ПЛАН

Вступ

1. Створення Української Центральної Ради

2. Зміцнення позицій Центральної Ради

3. Універсали Центральної Ради

4. Організація центральної влади

5. Організація місцевої влади

6. Військове будівництво

7. «Чинності властей по охороні революції»

8. Судова система

9. Законодавча діяльність

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

У новітню добу своєї історії український народ увійшов без власної державності і територіальної цілісності. Українські землі були поділені між двома великими Імперіями - Росією та Австро-Угорщиною.

Першу спробу відновити українську державність зробила Українська Центральна Рада на початку XX ст. її діяльність неоднозначне оцінюють як її керівники і сучасники, так і історики нашого часу. Припустившись певних помилок, вона поступово втрачала свій вплив. Це зумовило в подальшому її поразку. Але всі науковці підкреслюють неабияке значення діяльності УЦР для розбудови незалежної держави та для пробудження масової національної свідомості українського народу.

Відомий український історик Наталія Полонська-Василенко відзначає, що Центральна Рада "...поновила в Україні державницьку свідомість, приглушену двома віками російської окупації" [17, 58].

В свою чергу Орест Субтельний відзначає, що своєю діяльністю Центральна Рада поклала край поширеним сумнівам щодо самого факту існування українського народу [18, 125] . Це, на мій погляд, доводить актуальність дослідження діяльності Української Центральної Ради.

Метою дослідження є з'ясування ролі Центральної Ради у відновленні української державності.

Об'єктом дослідження є діяльність Центральної Ради на історичному тлі 1917-1918рр. Предметом є історико-правовий статус Центральної Ради, спираючись на який центральний орган здійснював стою діяльність.

Вивчивши процеси, які відбувались у вирі революційних подій на початку XX ст., ми зможемо краще зрозуміти сучасний стан розбудови України.

Створення Української Центральної Ради

23 лютого 1917р. в Російській імперії почалася буржуазно-демократична революція. Микола ІІ зрікся престолу. Самодержавний лад у Російській імперії перестав існувати, вона була проголошена республікою. 2 березня за згодою Петроградської Ради Тимчасовий комітет Державної думи сформував Тимчасовий уряд - вищий орган влади, що мав право приймати закони. У перші дні свого існування Тимчасовий уряд рекомендував створювати на місцях ради об'єднаних громадських організацій.

4(17) березня 1917р. у Києві була створена Рада об'єднаних громадських організацій. До її складу ввійшли представники губерній, міської, повітової управ, Земського союзу, Союзу міст, Військово-промислового комітету, Біржового комітету, кооперативних організацій. За короткий строк в усіх українських губерніях виникли аналогічні Ради. Більшість у них посіли кадети.

Керівництво ТУП (Товариство українських поступовців) ще 3 березня 1917р. запропонувало створити Раду всеукраїнського масштабу - Центральну Раду. Про необхідність такого органу влади заявляли і лідери Української народної партії, зокрема М.Міхновський. 4(17 березня) 1917р. у Києві на засіданні ради ТУП, УСДРП, УПСР, громадських організацій було прийнято рішення про створення Центральної Ради (ЦР). 7(20) березня головою ЦР було обрано Михайла Грушевського. Заступниками голови стали: Ф. Кришановський (представник кооперативних організацій Київщини), Д.Дорошенко (від ТУПу) і ДАнтонович (від українських соціал-демократів). Деякі історики вважають саме цю дату (7березня 1917р.) датою створення УЦР.

Оскільки до Центральної Ради входили представники різних політичних партій і громадських об'єднань, вона не змогла одразу сформулювати політичної платформи своєї діяльності. В перші тижні свого існування вона переживала процес організаційного та ідейного становлення.

9 березня 1917р. Центральна Рада звернулася з відозвою "До українського народу", в якій закликала український народ, селян, робітників, солдатів, городян, духівництво зберігати спокій, обирати своїх людей на всі посади, творити нове вільне життя. І справді, національне життя в Україні активізувалося. Відроджувалися старі і виникали нові політичні організації та партії, відкривались українські клуби, товариства, відновила діяльність "Просвіта". Оглядом сил українства і поштовхом до остаточного визначення політичної програми УЦР став Всеукраїнський Національний Конгрес, який проходив у Києві 6-9 (19-22) квітня 1917р. В його роботі взяли участь близько 1500 чоловік, які представляли всі губернії України, а також Петроград, Москву, Крим, Кубань, Холмщину. У прийнятій резолюції його учасники вимагали автономії України у федеративній демократичній республіці Росія, а також українізації адміністративних, господарських органів і культурного житія. Конгрес ще вище підніс авторитет Центральної Ради, визнавши її представницьким законодавчим органом України.

Конгрес обрав новий склад Ради. Загалом було обрано 150 делегатів, у тому числі М.Грушевського - на голову УЦР і двох його заступників - В.Винниченка та С.Євремова. Вплив Центральної Ради далеко переважав вплив Рад робітничих і солдатських депутатів. Повний склад Ради восени 1917р. становив 822 члени. Формувалась вона за рахунок громадських організацій, політичних партій, територіальних представництв. Всеукраїнська рада військових депутатів - 158 членів. Всеукраїнська рада селянських депутатів мала в УЦР 212 членів, Всеукраїнська рада робітничих депутатів - 100 членів. Політичні партії, професійні, просвітні, а пізніше й національні групи, міста й губернії мали свої невеликі фракції, які відбивали партійні, групові чи регіональні інтереси. Центральна Рада об'єднала більшість громадських об'єднань, організацій, які діяли в Україні в післяреволюційну пору.

Отже, УЦР оформилася, як вищий Законодавчий орган України. Вищим виконавчим органом України став обраний Центральною Радою Виконавчий комітет, який з часом став називатись "Мала рада". Головою Малої ради став М.Грушевський, а заступниками С.Євремов та В.Винниченко. Український національний з'їзд прийняв постанову про утворення місцевих органів самоврядування. Всі вони мали формуватись на засадах рівного та загального виборчого права. Таким чином з'їзд створив центральні органи влади України та юридично оформив організацію місцевих органів самоврядування і управління.

Зміцнення позицій Центральної Ради як загальноукраїнського вищого органу влади.

Центральна Рада швидко завоювала авторитет як загальноукраїнський вищий орган влади. Велика заслуга в цьому належала М.Грушевському, який