У середині травня 1917р. ЦР відправила для переговорів з Тимчасовим урядом і петроградською Радою повноважну делегацію на чолі з В.Винниченком.

Висловивши свою прихильність до Тимчасового уряду, вона запропонувала:

- надати широку автономію Україні в межах федеративної Росії;

- утворити при Тимчасовому уряді посаду комісара в українських справах, призначити крайового комісара для всієї України;

- провести українізацію армії, навчальних закладів, призначити на урядові пости в Україні людей, які володіють українською мовою;

- звільнити політичних в'язнів.

Однак ці домагання української делегації були відхилені. Після цього ЦР обнародувала декларацію, адресовану Тимчасовому уряду, в якій пропонувала передати українське питання на розгляд Міжнародної конференції, а до того встановити на Україні владу крайового комісара від УЦР, а у Петрограді при Тимчасовому уряді створити міністерство у справах України.

Спеціальну резолюцію протесту ухвалили також делегати селянського з'їзду, який відкрився 28 травня. З'їзд засудив не тільки відповідь Тимчасового уряду, а й політику ЦР, а також доручив ЦР разом з Українською радою селянських депутатів розробити проект автономії України.

Після з'їзду Центральна Рада зібралася в новому складі на засідання і розглянула питання про автономію України. Було вирішено підготувати документ про автономний устрій України і звернутися з ним до українського народу. Таким документом став І універсал УЦР.

Проголошення І Універсалу УЦР

І Універсал до українського народу був проголошений ЦР 10(23червня) 1917р., а через два дні Універсал був зачитаний на другому військовому з’їзді у Києві. Центральна ідея Першого Універсалу полягала в словах:

"Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від усієї Росії, не розриваючи з державою російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибрані вселюднім, рівним, прямим і тайним голосуванням Всенародні українські Збори (Сойя). Всі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські Збори " [10, 31].

Після проголошення 1 Універсалу ЦР перетворилась в державний орган клади. Вона закликала населення підтримувати боротьбу за автономію України, створювати місцеві органи влади, підлеглі ЦР, організувати перерахування до 31 липня особливого податку для діяльності ЦР і місцевих органів влади. Цей податок мав стати регулярним.

Центральна Рада висловила надію, що національні меншості підтримають боротьбу за автономію України. Хоча за оцінками фахівців, зокрема П.Христюка "обрії майбутньої державної роботи ще тільки намічались". Універсал з великим захопленням, ентузіазмом, радістю зустріли українці, підтримали справжні демократи за межами України.

"Уся свідома й несвідома Україна за тих днів стала на коліна й молитовне, в захваті визволення, в заваді смілості, в високій, піднесеній готовності до боротьби, до творчості заспівала "Ще не вмерла Україна, і слава, і воля" - так характеризував реакцію населення на оголошення Універсалу В.Винниченко [3, 91].

На жаль, у вирішенні долі рідного краю автори документа більше покладались на замирення з Тимчасовим урядом, а не на власний народ, його силу. Жодним словом автори Універсалу не обмовились про проблему власної армії чи бодай українізації існуючих збройних сил.

Головним завданням Української революції на той момент стало впровадження в життя програми, накресленої І Універсалом тобто рух до реальної автономії у складі демократичної, федеративної республіки Росії. Для вирішення цих питань постала потреба у створенні уряду.

15 червня 1917р. був створений Генеральний секретаріат - виконавчий орган влади (уряд). До складу Генерального секретаріату увійшли: В.Винниченко (голова ГС і секретар внутрішніх справ), П.Христюк (генеральний секретар у міжнаціональних справах), С.Петлюра (генеральний секретар у військових справах), Б.Мартос(генеральний секретар у земельних справах), В.Садовський (генеральний секретар у судових справах), У.Стешенко (генеральний секретар освіти), М.Стасюк (генеральний секретар у продовольчих справах).

Професійний рівень генеральних секретарів був високий, більшість з них мали освіту, досвід роботи. Ця обставина сприяла формуванню ставлення до Генерального секретаріату як до авторитетного, компетентного органу влади. В.Винниченко зазначав:

"Це був ідеальний уряд, прообраз тих Урядів, які колись матиме людськість, коли позбавиться від усіх засобів насильства й грубого, злочинного примусу. Основою його була добра воля, довір'я й спільна мета тих, хто визнавав його" [20, 50].

Створення Генерального секретаріату стало важливим моментом у розвитку Української революції ще й тому, що знаменувало початок розмежування владних функцій. Центральна Рада зосереджувалась переважно на законодавчій діяльності, а Генеральний секретаріат брав на себе функції виконавчого органу.

Проголошення Універсалу викликало в Україні друге за силою після повалення царизму піднесення революційного ентузіазму мас. Енергія, з якою вибухнув український рух, змусила російську революційну демократію в Україні переглянути свої позиції і визнати, що відкриту боротьбу з УЦР програно.

Універсал ЦР став провісником неминучої децентралізації Росії в разі її перетворення на демократичну країну.

II Універсал Центральної Ради

3(16) липня Українська Центральна Рада проголосила II Універсал. В Універсалі втезувалося, що Центральна Рада має поновитись найближчим часом представниками від інших народів, після чого стане єдиним найвищим органом революційної демократії України. Поновлена Центральна Рада виділить зі свого складу відповідальний перед нею орган - Генеральний секретаріат, що буде представлений на затвердження Тимчасовому урядові, як носій найвищої крайової влади цього уряду в Україні.