Центральна Рада відмовилась від самочинного проголошення автономії до Всеросійських Установчих зборів. Вона мала право продовжити комплектувати українську армію, але свої дії повинна була узгоджувати з генеральним штабом і верховним головнокомандуючим Російської республіки.

Зміст Другого Універсалу свідчить, що Центральна Рада зробила поступки Тимчасовому урядові, погодившись чекати вирішення питання про автономію України Всеросійськими Установчими зборами. Крім того, в Універсалі не була визначена територія автономної України, не конкретизовані повноваження Генерального секретаріату. Генеральний секретаріат одержав статус органа влади, підлеглого ТУ, а це означало, що його функції як національного уряду звужуються.

Таким чином, тези про волю України і про те, що український народ сам творитиме своє життя, фактично заперечені в II Універсалі.

Але в цілому Другий Універсал став важливим документом на шляху досягнення суверенітету України.

М.Грушевський назвав його "великою побідою". "Так з'явився сей великий акт, - вказував Грушевський, - котрим закладаються не якісь приготовчі підстави, а сама автономія України [7, 62].

Українську Центральну Раду, поновлену представниками національних меншостей, Російський Центральний уряд визнав верховним представницьким Органом Української землі, і виконавчому органові, її Генеральному секретаріатові передає верховну краєву власть на всю українську землю. Се вже фактична автономія України, котрій dтільки правну форму має дати автономний статут, що з участю представників національних меншостей вироблятиме Українська Центральна Рада".

Але були і інші думки з цього приводу. Значна частина поборників автономії України (М.Ковалевський, Є.Єфремов та ін.) відзначила зменшення і через цю угоду авторитету Центральної Ради. Другий Універсал викликав різний осуд членів УНП, які виступали за незалежність України.

III і IV Універсали Центральної Ради

У ніч з 24 на 25 жовтня 1917 року в столиці Росії Петрограді під керівництвом більшовицької партії відбулося збройне повстання, в результаті якого влада Тимчасового уряду була повалена. П Всеросійський з'їзд Рад проголосив Росію Республікою Рад робітничих, солдатських І селянських депутатів.

Події у Петрограді вітала пробільшовицьки настроєна частина трудящих України, однак переважна більшість її народних мас підтримувала політику партій, які входили до складу Центральної Ради, - партій соціальних реформ І національного відродження. Тому перехід в Україні влади до Рад більшовикам вдалося здійснити лише в пролетарському Донбасі. В більшості ж регіонів України події розвивалися інакше. Особливо напружене становище склалося в Києві.

Спочатку Центральна Рада зайняла позицію доброзичливого нейтралітету по відношенню до більшовицького повстання.

Але зрозумівши, що більшовики намагаються поширити свою владу і на Україну, Центральна Рада виступила проти. 27 жовтня Генеральний секретаріат виступив з відозвою "До всіх громадян України", яка давала негативну оцінку перевороту в Петрограді.

Виходячи з нової обстановки. Українська Центральна Рада 7 листопада 1917року видала свій Третій Універсал, в якому оголошувалося створення Української Народної Республіки (УНР) як автономної державної одиниці Російської Республіки.

"Віднині Україна стає Українською Народною Республікою... - говорилося в Універсалі. - Ми твердо станемо на нашій землі, щоби силами нашими помогти всій Росії, щоб вся республіка Російська стала федерацією рівних і вільних народів"[10, 83].

В Універсалі проголошувалось скасування приватної власності на землю, 8-годинний робочий день, національно-персональну автономію для неукраїнців, розширення прав місцевого самоврядування, скасування смертної кари.

Третій Універсал, безперечно, мав велике історичне значення. Історики вказують на те, що він став справжньою вершиною Української революції. "Проголошення Третього Універсалу стало, безперечно, визначною віхою, справжньою вершиною Української революції. Юридичне оформлювалось досягнення віковічної величної мети - відновлення національної державності, яка дістала природну назву - Український народ. Народ, нація зі створенням Української Народної Республіки піднімалися на якісно новий щабель свого розвитку. Перед ними відкривалися небачені доти можливості для масштабних зрушень як у різних галузях внутрішнього життя, так і в міжнародних відносинах. Одним могутнім порухом Україна немов би наздоганяла нації та держави, що мали можливості безперешкодної еволюції протягом століть, І буквально вривалася до міжнародної спільноти як прогресивне суспільне, національно-державне утворення"[13, 102].

Однак ця справді епохальна для української нації подія вже продовж десятиліть сприймається і оцінюється по різному.

Критично поставились до універсалу більшовики. Під сумнів поставив правильність орієнтаційного вибору Центральної Ради Петро Христюк. В.Винниченко вважав, що українська революція пережила дивну метаморфозу і до вирішального моменту творення юридичної державності виявились здобутими дійсно її суть, інтереси трудящих мас, їх національне і соціальне відродження. Засіб же цього відродження - державність - став сприйматися за єдину мету руху.

У відповідь на Третій Універсал більшовицька Росія пішла на Україну війною. Приводом до війни було невизнання Центральною Радою більшовицького уряду та невиконання нею ультиматуму Леніна і Грецького. Однак Україна не була підготовлена до війни. Переважаючим ворожим силам була протиставлена жменька свідомої української студентської молоді. В нерівній битві під Кругами майже всі вони загинули.

У цій важкій обстановці Центральна Рада виконуючи народну волю, видає 22 січня 1918року свій Четвертий Універсал, в якому проголошує Україну самостійною державою. "Віднині УНР стає самостійною, від нікого незалежною, вільною, суверенною Державою Українського Народу.

Універсал перейменував Генеральний секретаріат у Раду Міністрів, замінив армію на міліцію і призначив на 2 лютого 1918 року скликання Установчих Зборів. Проголошення Четвертого Універсалу було найважливішою подією в українській новітній історії. Це був поворот до повної незалежності. З цього часу активно починається процес формування і удосконалення